Бандаж (техніка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бандаж (фр. bandage) у техніці — сталевих (у ряду випадків — гумове) кільце або пасок, який надівається на частини машин або конструкцій для збільшення їх міцності та зменшення зношення.

Види бандажів[ред. | ред. код]

Бандаж у турбобудуванні[ред. | ред. код]

У турбобудуванні бандаж скріплює кінці лопаток або підтримує середню частину довгих лопаток.

Бандаж у машинах[ред. | ред. код]

Бандаж в електричних машинах (двигунів та генераторів) являє собою пояс із сталевого дроту, намотаного з сильним натягненням на барабан якоря, що утримує обмотку від випадання з пазів.

Бандаж у трубопроводах[ред. | ред. код]

Бандаж в трубопровідах — металеве кільце, що надягають в гарячому стані на сталевий трубопровід і стискуюче його при охолодженні.

Бандаж у транспорті[ред. | ред. код]

Бандаж катаний для коліс — виготовлене прокаткою сталеве кільце фасонного профілю, що надягають в гарячому стані на колесо залізничного вагона, локомотива, трамвая тощо.

Для кожного виду рухомого складу бандаж розраховується окремо, враховуючи, що з більшим діаметром бандажу досягається краща плавність і стабільність ходу візка та покращуються умови експлуатації буксових підшипників. Бандажі виготовляють з вуглецевої конструкційної сталі із вмістом вуглецю 0,57—0,65 %, часовим опором не менше 850 МПа і твердістю не менше 243 НВ. З метою запобігання прокручуванню на ободі колісного центру застосовують гарячу посадку бандажу на колісну пару при нагріванні до температури 250—320 °C з натягом 1,1—1,45 (для моторних вагонів електропоїздів) і 1,3—1,7 (для електровозів). Після цього у канавку бандажу заводиться кільце, зроблене із спеціального сталевого профілю, що запобігає поперечному зсуву бандажа. Буртик канавки затискується за допомогою роликів на спеціальному пресі.

Також бандаж коліс може виготовлятися з технічної гуми і надягатися на колеса для додаткового підресорювання і зменшення зносу (застосовується в основному в гусеничних рушіях).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Калинин В. К. Электровозы и электропоезда // Колесные пары. — М. : Транспорт, 1991. — С. 35—36. — ISBN 5-277-01046-7.
  • Большая советская энциклопедия. —3-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1978.