Банкір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Банкі́р[1] — менеджер і власник грошового капіталу, який спеціалізуються на веденні банківських операцій.[2]; керівник банку.

За свідченням істориків, перші банкіри, що здійснювали операції із залучення капіталу, з'явилися у Вавилоні[3] і Стародавній Греції і діяли при церковних храмах.[4]. Храми одержували великі доходи від їх земельної власності, грошові штрафи, подарунки та ін. Завдання «жерців-банкірів» полягало в тому, щоб шляхом умілого завідування майном, видачі позик і участі у вигідних підприємствах збільшити доходи і зібрати такі скарби, які давали б можливість гідно підтримувати пишність святині.[3]

У Стародавніх Греції та Римі були і міняли-трапезити[5], які обмінювали монети, приймали вклади, надавали кредити під заставу рухомого і нерухомого майна тощо. У Середньовіччі міняли починають розширювати свої операції та поступово переходять до обслуговування грошового обігу. Вже приблизно з XI ст. їх починають називати власне банкірами (від італійського слова «banco», що означає лавка, та французького «banque» — скриня, призначена для зберігання грошей). Найперші італійські банкіри вели свою справу на лавках на вулиці.[6]

Залежно від напряму діяльності, а також функцій бувають банкіри:

  • класичні;
  • інвестиційні;
  • персональні;
  • і т. д.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Банкір // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Банкір // Економічна енциклопедія : у 3 т. / гол. ред. ради Богдан Гаврилишин. — Київ : Видавничий центр «Академія», 2000—2002.
  3. а б Основні етапи еволюції банківської діяльності / Онищенко Ю. І. // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки», 2014 — С. 46
  4. Перші згадки про банківську справу
  5. Трапезит, трапедзит // Митна енциклопедія: у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — С. 419
  6. Історичні передумови виникнення нетрадиційних банківських операцій та послуг / Г. О. Михайлюк // Актуальні проблеми держави і права. — 2010. — Вип. 56. — С. 327—328

Джерела[ред. | ред. код]