Банк Італії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний банк Італії
Banca d'Italia
Штаб-квартира Рим, Італія Італія
Координати 41°53′50″ пн. ш. 12°29′20″ сх. д. / 41.89722° пн. ш. 12.48889° сх. д. / 41.89722; 12.48889
Дата заснування 9 серпня 1893
Президент
(голова)
Іньяціо Віско
Країна  Італія
Резерви 225 млрд євро (10/2023), 2452 тонн золота
Базова облікова
ставка
2,00 %
Базова депозитна
ставка
0,25 %
Вебсайт www.bancaditalia.it
Валюта євро
CMNS: Банк Італії у Вікісховищі

Банк Італії (італ. Banca d'Italia) — центральний банк Італії, заснований в 1893 році. Банк є членом Європейської системи центральних банків.

Історія[ред. | ред. код]

Банк Італії був заснований в 1893 році як акціонерне товариство. З 1895 року йому було передано ведення операцій казначейства. У 1926 році Банк Італії отримав право контролю над кредитною системою і курсом ліри. У 1936 році банк був націоналізований урядом Муссоліні і став виконувати функції «банку банків», тобто кредитував інші банки.

Функції[ред. | ред. код]

Основними функціями Банку Італії є наступні:

Керівництво[ред. | ред. код]

На чолі Банку Італії стоїть Вища рада (Consiglio Superiore), що обираються зборами акціонерів (assemblea dei partecipanti), який проводить у життя рішення Міжміністерського комітету по кредитах і заощадженням. Банк очолює Раду керуючих, який призначається Вищою радою. До Ради керуючих (Direttorio) входить 12 директорів, виключаючи політичних діячів. Управляючі вибирають Комітет Вищої ради, що складається з керуючого (governatore), генерального директора (direttore generale), його заступника (vicedirettori generali) і чотирьох директорів. Керуючий, генеральний директор та його заступник мають бути схвалені радою міністрів і затверджені Президентом країни. Вони можуть бути відкликані в будь-який час.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]