Бантиш-Каменський Дмитро Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бантиш-Каменський Дмитро Миколайович

Дмитро́ Микола́йович Банти́ш-Ка́менський (5 (16) листопада 1788, Москва — †25 січня (6 лютого) 1850) — російський та український історик і археограф, син Миколи Миколайовича Бантиш-Каменського.

Народився в Москві в родині відомого українського і російського історика, археографа і бібліографа Миколи Миколайовича Бантиш-Каменського. Навчався в Московському університеті.

В 18141816 роках служив в Колегії закордонних справ.

З 1816 року — управитель канцелярії київського військового губернатора князя Миколи Рєпніна.

В 18251828 роках — губернатор Тобольська

В 18361837 роках — віленський губернатор.

Перебуваючи в Україні, зібрав і систематизував цінний історичний матеріал, опублікований в:

  • «История Малой России со времен присоединения оной к Российскому государству при царе Алексее Михайловиче»(I-IV, 1822)
  • «Словарь достопамятных людей русской земли» (1836)
  • «Источники малороссийской истории» (18581859)

Як історик Д.Бантиш-Каменський не відділяв історію України від історії Київської Русі, вважав українське козацтво визначальним чинником розвитку українського народу. Як зазначає сам автор у передмові до "Истории Малой России" при написанні історичних праць він користувався "малоросійськими" літописами, "Історією Русів", матеріалами А.І. Чепи.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Чепа М.-Л.А. П'ять великих таємниць історичної психології. - К., 2005. - 128 с. ISBN 966-8356-50-0.