Бар'яхтар Віктор Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Григорович Бар'яхтар
Baryahtar viktor grigorevich.jpg
Народився 9 серпня 1930(1930-08-09) (88 років)
Маріуполь
Громадянство Україна Україна
Діяльність фізик, науковий працівник[d]
Сфера роботи Магнетизм
Alma mater Харківський державний університет
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Ахієзер Олександр Ілліч
Відомі учні Семиноженко В. П.,
Варюхін В. М.
Клепіков В. Ф.
Горобець Ю. І.
Заклад Інститут магнетизму НАН України та МОН України
Членство Національна академія наук України
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений діяч науки і техніки України
Золота медаль імені В. І. Вернадського НАН України
Державна премія України в галузі науки і техніки Державна премія України в галузі науки і техніки Державна премія України в галузі науки і техніки
Звання професор

Ві́ктор Григо́рович Бар'яхта́р (* 9 серпня 1930, Маріуполь) — український учений у галузі теоретичної фізики магнітних явищ, фізики твердого тіла, доктор фізико-математичних наук (1965), академік НАН України, заслужений діяч науки і техніки УРСР (1980). Герой України.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 9 серпня 1930 року в м. Маріуполь Донецької області. У 1948 році закінчив із золотою медаллю середню школу № 16 м. Луганськ і поступив в Ленінградський університет, де вчився до 1951 р. У зв'язку з переведенням Ядерного відділення Фізичного Факультету до Харкова, з 1951 навчався в Харківському державному університеті, який закінчив у 1953 р. Наукову діяльність почав в 1954 році в Харкові під керівництвом професора О. І. Ахієзера.

Наукова робота[ред. | ред. код]

  • 1954—1973 рр. — науковий співробітник, начальник лабораторії Харківського фізико-технічного інституту АН УРСР;
  • 1965 р. одержав науковий ступінь доктора фізико-математичних наук. Дисертація Віктора Бар’яхтара присвячена аналізу таких нелінійних модельних систем, як модель Sime-Gordon, модель нелінійного Шредінгера, рівняння Ландау-Ліфшиця з обмінним релаксаційним членом, рівняння нелінійної теорії пружності. Ним запропоновані нові уявлення про кінетичні властивості газу солітонів, сформульовано кінетичне рівняння для солітонів і доведено зростання ентропії внаслідок зіткнення солітонів один з одним, уперше показано існування кінетичних коефіцієнтів внутрішнього тертя й температуропровідності для солітонного газу. Результати цієї роботи суттєво доповнюють сучасну теорію хвиль у магнетиках, засвідчують принципову можливість генерації стінових хвиль лазерним пучком, що сканує з великою швидкістю, а також можливість утворення нового типу исипативних структур у магнетиках під впливом дрібномасштабної сили.
  • 1973-82 рр. — завідувач відділом, заступник директора з наукової роботи Донецького фізико-технічного інституту АН УРСР;
  • 1985—1989 рр. — завідувач відділом теоретичної фізики і директор Інституту металофізики АН УРСР;
  • 1982—1989 рр. — Академік-секретар відділення фізики та астрономії АН УРСР;
  • 1989—1994 рр. — віце-президент НАН України;
  • 1994—1998 рр. — перший віце-президент НАН України.

Засновник і завідувач кафедри теоретичної радіофізики на радіофізичному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1983—1986), засновник і перший завідувач кафедри математики та теоретичної радіофізики на цьому факультеті (1986—1996). З 1995 р. — засновник та перший директор Інституту магнетизму НАН та МОН України і декан фізико-математичного факультету Національного технічного університету.

Разом із своїми колегами та учнями він створив теорію колективних спектрів магнітопружних хвиль у магнітних матеріалах, розвинув макроскопічну теорію релаксації магнітного моменту у феромагнетиках з урахуванням обмінної взаємодії, був одним з ініціаторів вивчення статичних і динамічних властивостей ґраток циліндричних доменів, у яких, зокрема, було передбачено, а потім експериментально відкрито ізоструктурні фазові перетворення. В. Г. Бар'яхтар сформулював нову точку зору на доменні структури як неоднорідний стан поляризованих середовищ, що дозволило з єдиних позицій описати властивості магнетиків, сегнетоелектриків і надпровідників в околах фазових перетворень. Він одним із перших зайнявся вивченням нелінійних властивостей магнітних матеріалів і впровадженням поняття солітона у фізику магнетизму. Отримав принципово важливі результати з кінетики солітонів. Широко відомі роботи В. Г. Бар'яхтара присвячені оригінальному застосуванню концепції псевдопотенціалу в теорії нормальних металів і надпровідників, зокрема, високотемпературних, і теорії топологічних фазових перетворень.

Автор і співавтор понад 500 наукових праць, у тому числі 16 монографій з фізики і 5 монографій з проблем Чорнобильської катастрофи. Колективна праця О. І. Ахієзера, В. Г. Бар'яхтара, С. В. Пелетмінського «Спінові хвилі» (рос. Спиновые волны) стала класикою у галузі теорії магнітних явищ.

Педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

В. Г. Бар'яхтар читав основні курси лекцій в Харківському університеті, Донецькому університеті, Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка та Національному технічному університеті України «КПІ». Брав участь у створенні фізико-технічних факультетів Харківського університету та КПІ, є одним з організаторів і першим деканом фізико-математичного факультету Національного технічного університету України «КПІ».

Серед учнів В. Г. Бар'яхтара 25 докторів і понад 50 кандидатів наук, шість лауреатів державної премії України (Стефановський Є. П., Боровик А. Є., Попов В. О., Тарасенко В. В., Криворучко В. Н., Яблонський Д. А.), два керівники науково-дослідних інститутів (Варюхін В. М. та Клепіков В. Ф.), академік Семиноженко В. П., член-кореспондент Академії педагогічних наук Горобець Ю. І.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

  • Голова експертної ради МОН України «Екологія»;
  • Голова спеціалізованої ради із захисту дисертацій при Інституті магнетизму НАН та МОН України;
  • Член спеціалізованої ради із захисту дисертації при Інституті металофізики ім. Курдюмова НАН України;
  • Член Міжвідомчої наукової ради «Фізика твердого тіла»;
  • Член Міжвідомчої наукової ради «Фізика магнітних явищ»;
  • Член комісії з державних премій державного комітету України з науки і техніки.

Брав активну участь в роботі по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Був головою Комітету з ядерної політики при Президентові України, членом Міжнародної координаційної ради країн Європейської Співдружності по проблемах зменшення наслідків аварії на ЧАЕС, членом науково-технічної ради Мінчорнобиля, головою комісії з проблем Чорнобиля НАН України. Засновник і президент Українського фізичного товариства (1990—1994), член Американського і Італійського фізичних товариств, Російської академії творчості, мистецтва і соціальних проблем, член Нью-Йоркської академії наук (1978, 1985, 1992).

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Бар'яхтар Клавдія Семенівна. Діти — дочка Ірина, закінчила фізичний факультет КНУ і захистила кандидатську дисертацію в Інституті фізики напівпровідників; син Ігор, закінчив фізико-технічний факультет Харківського університету, доктор фізико-математичних наук. Двоє онуків — Ярослав і Марія.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами:

Почесний професор Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, Почесний громадянин Луганська (2002).

Основні монографії[ред. | ред. код]

  • Ахиезер А. И., Барьяхтар В. Г., Пелетминский С. В. Спиновые волны. М.: Наука, 1967—368 с.
  • Bar'yakhtar V., Ivanov B. Modern magnetism. Moscow: Nauka, 1986. — 176 p.
  • Барьяхтар В. Г., Горобец Ю. И. Цилиндрические магнитные домены и их решетки. К.: Наукова думка, 1988. — 167 с.
  • Baryakhtar V.G., Zarochentsev E.V., Triotskaya E.P. Theory of Adiabatic Potential and Atomic Properties of Simple Metals. Gordon and Breach Sciences Publishers, OPA, London, 1999. — 320 p.

Підручники[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Видатні особистості Луганщини: довідник. — Луганськ: Світлиця, 2008. — С. 6
  • Академик Виктор Баръяхтар — почетный доктор ВНУ // Жизнь Луганска. — 2002. — 4 сент. — С. 4
  • Таньшина А. В. Незабываемое (к 60-летию научной деятельности академика НАН Украины В. Г. Барьяхтара) // Вісник НАН України, 2014, № 10

Джерела[ред. | ред. код]