Баранець (міфічна рослина)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Баранець, Овочевий агнець Татарії, Єдуха (лат. Agnus scythicus or Planta Tartarica Barometz) — міфічна рослина, що плодоносить вівцями.

Зображення баранця у «Svenska Familj-Journalen»

Будова[ред. | ред. код]

Згідно з легендою вівці були приєднані до рослини пуповиною і пасуться біля неї. Коли закінчується трава навколо — рослина гине.

Походження[ред. | ред. код]

Ймовірним прототипом цієї міфічної рослини була бавовна, яку в Європі не знали. Геродот описував дерево з Індії плоди якого схожі на шерсть вівці.[1]

В єврейському фольклорі зустрічається схожа тварина Єдуха (ידוע‬, ידעוני‬, чи אַדְנֵי הַשָׂדֵה‬). Вважалося, що кістки цієї рослини можна використовувати для ворожіння. За іншою версією Єдуха має форму людини, з'єднаної з рослиною пуповиною. Вона убиває усіх, хто підходить близько.[2]

В літературі[ред. | ред. код]

Сер Томас Браун згадує баранця (Boramez) у третьому томі «Pseudodoxia Epidemica» (укр. Помилки і заблуди).[3]

Ефраїм Чамберз (Ephraim Chambers) у «Cyclopædia» описує, що ця рослина схожа на вівцю.[4]

У книзі «The Vegetable Lamb of Tartary» (1887) Генрі Лі (Henry Lee) надає детальний опис рослини, що має кістки, м'ясо та кров. Вівці за його текстом їстівні і смакують як мед. А вовки — єдині хижаки, що їдять рослину.[5]

Дід Чарльза Дарвіна Еразм Дарвін присвятив вірші баранцю в збірці «The Botanic Garden» (1781).

Описаний Борхесом у «Книзі вигаданих істот», як рослину, що своєю формою нагадує вкритого золотавим пушком баранця.[6]

В ботаніці[ред. | ред. код]

Науковці дали біномінальну назву папороті Cibotium barometz через волохаті ризоми, що схожі на овець з міфу про «Овочевого агнеця Татарії»,. [7]

Галерея[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Herodotus. History. pp. Book III.
  2. Yeduah. Creature Codex. Процитовано 2018-07-21. 
  3. Thomas Browne (1658). Pseudodoxia Epidemica, Or, Enquiries Into Very Many Received Tenents, and Commonly Presumed Truths. 3 (4 ed.). London: Edward Dod. p. 227. Retrieved 26 March 2018.
  4. Ephraim Chambers; George Lewis Scott; John Hill, eds. (1753). A supplement to Mr. Chambers's cyclopædia: or, universal dictionary of arts and sciences. In two volumes. 1. London: Book-sellers. Agnus scythicus, p. AGN-AGO. Retrieved 25 March 2018.
  5. Lee, Henry (1887). The Vegetable Lamb of Tartary. London: Sampson Low, Marston, Searle, & Rivington. p. 2.
  6. Хорхе Луїс Борхес «Книга вигаданих істот», переклад з ісп. Сергія Борщевського — Львів. Видавництво Старого Лева, 2017—240 с. — С. 19
  7. Large, Mark F.; John E. Braggins (2004). Tree Ferns. Portland, Oregon: Timber Press, Incorporated. p. 360. ISBN 978-0-88192-630-9.