Баранов Борис Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баранов Борис Олександрович
Баранов Борис Олександрович.jpg
Народився 11 листопада 1940(1940-11-11)
Созінови, Шабалінський район, Кіровська область, РРФСР, СРСР
Помер 6 квітня 2005(2005-04-06) (64 роки)
Київ, Україна
Поховання Лісове кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність energy engineer, інженер, Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Alma mater Українська інженерно-педагогічна академія (1974)
Заклад Чорнобильська атомна електростанція
Нагороди
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Баранов Борис Олександрович (11 листопада 1940, Созінови, Кіровська область, РРФСР — 6 квітня 2005, Київ) — український інженер-теплоенергетик з Чорнобильської АЕС (1976—2005). Ліквідатор наслідків Чорнобильської аварії 1986 року. Один з трьох добровольців, які, ризикуючи життям, запобігли другому можливому вибуху на ЧАЕС. Герой України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 11 листопада 1940 року в селі Созінови в Кіровській області. Навчався у місцевій школі.[1]

У 1966—1976 роках працював черговим інженером станції теплоелектроцентралі заводу, пізніше начальником зміни електростанції ТЕЦ Криворізького металургійного заводу (Дніпропетровська область).[1]

1974 року закінчив Український заочний політехнічний інститут за фахом інженер-теплоенергетик.[1]

1976 року почав працювати на Чорнобильській АЕС начальником зміни.[1]

Чорнобильська аварія[ред. | ред. код]

Близько 185 тонн розплавленого ядерного матеріалу зі зруйнованого реактора пропалювали бетонну плиту під реактором. Під ними в басейні-барбатері накопичувалась вода, що використовувалась під час гасіння пожежі в перші дні після аварії. Її об'єм оцінюється в 19 тис. тонн[2]. У випадку, якщо б розплавлена активна зона дісталась води, була висока ймовірність повторного вибуху. Тому було розроблено план: троє спеціалістів (яких відтоді в ЗМІ часто називають водолазами) мали відправитись через затоплені камери четвертого реактора, знайти два запірних клапани й відкрити їх, щоб спустити воду.

Був начальником зміни станції, приймав рішення, що випорожнювати басейн-барботеру зруйнованого енергоблоку від води будуть три особи: він сам, старший інженер енергоблоку № 3 Валерій Беспалов та старший інженер Олексій Ананенко.[3]

ЗМІ писали про те, що всі троє героїв загинули від променевої хвороби, але це не відповідає дійсності. Всі троє вижили, отримавши некритичні дози опромінення.[4][5]

Після ліквідації наслідків аварії продовжив працювати на Чорнобильській АЕС. Після закриття останнього енергоблока, який вивели з експлуатації наприкінці 2000 року, організацію перетворили на державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС».[1]

Помер 6 квітня 2005 року. Похований у Києві на Лісовому кладовищі (дільниця № 108).[1]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (27 червня 2019, посмертно) — за героїзм і самовіддані дії, виявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС[6][7]
  • Орден «За мужність» III ст. (25 квітня 2018, посмертно) — за значний особистий внесок у подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, виявлені самовідданість і високий професіоналізм, багаторічну плідну громадську діяльність та з нагоди Міжнародного дня пам'яті про Чорнобильську катастрофу[8]
  • 2002 — відмінник енергетики України.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 2019 року на сайті Київської міськради створено петицію щодо присвоєння імені Баранова вулиці у Києві, яка зібрала 217 підписів із необхідних 10 000 станом на 1 серпня 2019 року.
  • У багатьох містах України є Вулиця Героїв Чорнобиля, до яких безумовно належить Борис Баранов.

У Кіноматографі[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Добровольці, які разом з Борисом Барановим запобігли другому вибуху на ЧАЕС:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Баранов Борис Олександрович. www.ukrgeroes.com.ua. Процитовано 2019-12-04. 
  2. Могло рвонути вдруге! Троє українців врятували світ від чорнобильської катастрофи. Суспільство (uk). Процитовано 2019-05-31. 
  3. Воспоминания старшего инженера-механика реакторного цеха №2 Алексея Ананенка. www.souzchernobyl.org. Процитовано 2019-06-02. 
  4. Український консультант серіалу "Чорнобиль": "Творці фільму хотіли крові, як на війні" | iod.media. ЙОД.MEDIA (uk). Процитовано 2019-06-03. 
  5. У статтях для Вікіпедії розвінчали міф про "чорнобильських водолазів". www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2019-05-31. 
  6. Указ Президента України від 27 червня 2019 року № 468/2019 «Про присвоєння звання Герой України»
  7. Володимир Зеленський присвоїв звання Герой України трьом ліквідаторам аварії на ЧАЕС // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 28 червня 2019 р.
  8. Указ Президента України від 25 квітня 2018 року № 108/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 193
27 червня 2019
Наступник:
Беспалов Валерій Олексійович Волочаєв Денис Олександрович