Баранов Борис Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баранов Борис Олександрович
Баранов Борис Олександрович.jpg
Народився 11 листопада 1940(1940-11-11)
Созінови, Шабалінський район, Кіровська область, РРФСР, СРСР
Помер 6 квітня 2005(2005-04-06) (64 роки)
Київ, Україна
Поховання Лісове кладовище
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність energy engineer, інженер, Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Alma mater Український заочний політехнічний інститут (1974)
Заклад Чорнобильська атомна електростанція
Нагороди
Герой України
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Баранов Борис Олександрович (11 листопада 1940, Созінови, Кіровська область, РРФСР — 6 квітня 2005, Київ) — український інженер-теплоенергетик з Чорнобильської АЕС (1976—2005). Ліквідатор наслідків Чорнобильської аварії 1986 року. Один з трьох добровольців, які, ризикуючи життям, запобігли другому можливому вибуху на ЧАЕС. Герой України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 11 листопада 1940 року в селі Созінови в Кіровській області. Навчався у місцевій школі.[1]

У 1966—1976 роках працював черговим інженером станції теплоелектроцентралі заводу, пізніше начальником зміни електростанції ТЕЦ Криворізького металургійного заводу (Дніпропетровська область).[1]

1974 року закінчив Український заочний політехнічний інститут за фахом інженер-теплоенергетик.[1]

1976 року почав працювати на Чорнобильській АЕС начальником зміни.[1]

Чорнобильська аварія[ред. | ред. код]

Близько 185 тонн розплавленого ядерного матеріалу зі зруйнованого реактора пропалювали бетонну плиту під реактором. Під ними в басейні-барбатері накопичувалась вода, що використовувалась під час гасіння пожежі в перші дні після аварії. Її об'єм оцінюється в 19 тис. тонн[2]. У випадку, якщо б розплавлена активна зона дісталась води, була висока ймовірність повторного вибуху. Тому було розроблено план: троє спеціалістів (яких відтоді в ЗМІ часто називають водолазами) мали відправитись через затоплені камери четвертого реактора, знайти два запірних клапани й відкрити їх, щоб спустити воду.

Був начальником зміни станції, приймав рішення, що випорожнювати басейн-барботеру зруйнованого енергоблоку від води будуть три особи: він сам, старший інженер енергоблоку № 3 Валерій Беспалов та старший інженер Олексій Ананенко.[3]

ЗМІ писали про те, що всі троє героїв загинули від променевої хвороби, але це не відповідає дійсності. Всі троє вижили, отримавши некритичні дози опромінення.[4][5]

Після ліквідації наслідків аварії продовжив працювати на Чорнобильській АЕС. Після закриття останнього енергоблока, який вивели з експлуатації наприкінці 2000 року, організацію перетворили на державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС».[1]

Помер 6 квітня 2005 року. Похований у Києві на Лісовому кладовищі (дільниця № 108).[1]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (27 червня 2019, посмертно) — за героїзм і самовіддані дії, виявлені під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС[6][7]
  • Орден «За мужність» III ст. (25 квітня 2018, посмертно) — за значний особистий внесок у подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, виявлені самовідданість і високий професіоналізм, багаторічну плідну громадську діяльність та з нагоди Міжнародного дня пам'яті про Чорнобильську катастрофу[8]
  • 2002 — відмінник енергетики України.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 2019 року на сайті Київської міськради створено петицію щодо присвоєння імені Баранова вулиці у Києві, яка зібрала 217 підписів із необхідних 10 000 станом на 1 серпня 2019 року.
  • У багатьох містах України є Вулиця Героїв Чорнобиля, до яких безумовно належить Борис Баранов.

У Кіноматографі[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Добровольці, які разом з Борисом Барановим запобігли другому вибуху на ЧАЕС:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Баранов Борис Олександрович. www.ukrgeroes.com.ua. Процитовано 2019-12-04. 
  2. Могло рвонути вдруге! Троє українців врятували світ від чорнобильської катастрофи. Суспільство (uk). Процитовано 2019-05-31. 
  3. Воспоминания старшего инженера-механика реакторного цеха №2 Алексея Ананенка. www.souzchernobyl.org. Процитовано 2019-06-02. 
  4. Український консультант серіалу "Чорнобиль": "Творці фільму хотіли крові, як на війні" | iod.media. ЙОД.MEDIA (uk). Процитовано 2019-06-03. 
  5. У статтях для Вікіпедії розвінчали міф про "чорнобильських водолазів". www.ukrinform.ua (uk). Процитовано 2019-05-31. 
  6. Указ Президента України від 27 червня 2019 року № 468/2019 «Про присвоєння звання Герой України»
  7. Володимир Зеленський присвоїв звання Герой України трьом ліквідаторам аварії на ЧАЕС // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 28 червня 2019 р.
  8. Указ Президента України від 25 квітня 2018 року № 108/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 193
27 червня 2019
Наступник:
Беспалов Валерій Олексійович Волочаєв Денис Олександрович