Баран Євген Михайлович
| Євген Михайлович Баран | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Народився |
23 травня 1961 (58 років) Джурин, Чортківський район, Тернопільська область,  Україна | ||
| Громадянство |
Україна | ||
| Національність | українець | ||
| Місце проживання | Івано-Франківськ | ||
| Діяльність | літературний критик | ||
| Відомий завдяки | літературний критик, літературознавець | ||
| Alma mater | Філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка | ||
| Науковий ступінь | Кандидат філологічних наук | ||
| Нагороди |
| ||
Євге́н Миха́йлович Бара́н (нар. 23 травня 1961, с. Джурин, Україна) — український літературний критик, літературознавець, есеїст. Кандидат філологічних наук. Заслужений працівник культури України.
Зміст
Життєпис[ред. | ред. код]
Євген Баран народився 23 травня 1961 в селі Джурині Чортківського району Тернопільської області.
Закінчив філологічний факультет Львівського університету (нині — ЛНУ ім. І. Франка) та аспірантуру Інституту літератури НАНУ.
1994 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук.
З 1998 року — доцент кафедри української літератури Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.
2009—2019 — голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України.
Літературна діяльність[ред. | ред. код]
Автор книг літературно-критичних текстів та есеїстики:
- «Замах на міражі» (1997);
- «Зоїлові трени» (1998);
- «Українська історична проза II половини XIX ст. і Орест Левицький» (1999);
- «Звичайний читач» (2000);
- «Навздогін дев'яностим» (2006);
- «Читацький щоденник — 2005» (2006);
- «Порнографічна сутність правди» (2007);
- «Наодинці з літературою» (2007);
- «У полоні стереотипів та інші есеї» (2009);
- «Тиша запитань»(2011);
- «Дев'яності навиворіт» (2011);
- «Повторення пройденого» (2013);
- «Шоколадна Україна» (2016);
- «Недописана книга» (2016);
- «Недописана книга. Частина инча» (2017);
- «Говорить Євген Баран» (2018).
Перекладає з польської мови:
- «Писане дощем» — книга поезій Божени Боби-Диґи (передмова Євгена Барана; переклад Євгена Барана і Олександра Гордона) — Львів, 2008;
- «Поезія єднання: вірші з Кракова» (передмова Габрієли Матушек; переклад Євгена Барана і Олександра Гордона) — Львів, 2008.
Член редакційної ради журналів «Перевал», «Дзвіночок»; заступник головного редактора журналу «Золота ПЕКТОРАЛЬ».
Упорядник і співупорядник видань:
- Тарас Мельничук. Твори в 3-х томах. — Коломия, 2006.
- Микола Яновський. Гірське серце. Вибране. — Івано-Франківськ, 2008.
- Слово о полку Ігоревім у віршованих і прозових перекладах українською та польською мовами. — Івано-Франківськ, 2011.
- Антін Могильницький. Твори. — Івано-Франківськ, 2011.
- Вічний Павло: [Спогади про Павла Добрянського]. — Івано-Франківськ, 2012.
- Михайло Козоріс. Вибрані твори. — Івано-Франківськ, 2013.
- Літературне Прикарпаття. Антологія. — Коломия, 2013.
- Ольга Дучимінська. Вибрані твори. — Івано-Франківськ, 2014.
- Тарас Франко. Вибране: У 2-х томах. — Івано-Франківськ, 2015.
- Рай-хата. — Івано-Франківськ, 2016.
- Франкіяна Прикарпаття. — Брустурів, 2016.
- …Зродились ми великої години… Літературно-історичний альманах. — Івано-Франківськ, 2017.
- Василь Ганущак. Жбан запашного напою. — Івано-Франківськ, 2017.
- «Бурлака»: Спогади про Тараса Мельничука. — Івано-Франківськ, 2018.
- Ці спогади сповиті у любов [спогади про Василя Олійника]. — Івано-Франківськ, 2018.
- Антон Морговський. Вибране. — Івано-Франківськ, 2018;
- Почесні громадяни міста Івано-Франківська, 2019.
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
Євген Баран є членом:
- Національної спілки письменників України (1997),
- Наукового товариства ім. Тараса Шевченка (2010),
- Національної спілки краєзнавців України (2012),
- Національної спілки журналістів України (2014).
Член журі:
- Всеукраїнського фестивалю любовної лірики та авторської пісні про кохання «Мовою серця» (2016).[1]
- Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2016).[2]
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Почесний краєзнавець України (2016);
- Почесної відзнаки — медалі «Почесна відзнака НСПУ», 2011;
- Почесної відзнаки — медалі «Будівничий України», 2011;
- Ювілейної відзнаки — «200 років з Дня народження Т. Г. Шевченка» (2014);
- Почесної відзнаки — медалі Івана Мазепи (2016)[4],
- Почесної відзнаки — медалі «За відродження України» (2016);
- Почесної відзнаки — медалі «За заслуги перед Прикарпаттям» (2016);
- Відзнаки міського голови м. Івано-Франківська — медалі «Міць і гордість міста» (2016);
- Ювілейної відзнаки — медалі «100 років Західноукраїнської Народної Республіки» (2018).
Лауреат:
- Премії імені Олександра Білецького в галузі літературної критики (1999);
- Івано-Франківської міської премії імені Івана Франка (2001);
- Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя «Тріумф» (2003);
- Івано-Франківської обласної премії імені Василя Стефаника (2006);
- Міжнародної премії імені Богдана-Нестора Лепкого (2007);
- Премії імені Дмитра Нитченка (2008);
- Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» (2009);
- Міжнародної літературної премії імені Івана Кошелівця (2010);
- Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2012);
- Літературної премії імені Валер'яна Підмогильного (2012);
- Івано-Франківської обласної премії імені Антона Могильницького (2016);
- Всеукраїнської премії в галузі літератури ім. С.Сапеляка (2016);
- Літературної премії імені Тараса Мельничука (2017);
- Всеукраїнської літературної премії імені Леоніда Череватенка (2017);
- Івано-Франківська обласної премії імені Володимира Полєка в галузі краєзнавства (2017);
- Літературної премії імені Миколи Євшана (2017);
- Всеукраїнської премії «За подвижництво у державотворенні» імені Якова Гальчевського (2019);
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Оголошений склад журі Всеукраїнського фестивалю любовної лірики та авторської пісні про кохання «Мовою серця». Жінка-УКРАЇНКА. 26 липня 2016.
- ↑ Названо лауреатів Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за 2016 рік. Жінка-УКРАЇНКА. 22 серпеня 2016.
- ↑ Указ Президента України № 818/2014 від 21 жовтня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ, організацій»[недоступне посилання з лютий 2019]
- ↑ «ЛітАкцент». «Оголошено імена письменників, нагороджених медаллю Івана Мазепи». 06.07.2016. Прочитано 10.07.2016
Джерела[ред. | ред. код]
- Дем'янова І., Ляшкевич П. Баран Євген Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
- Ляшкевич П. А. Баран Євген Михайлович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 217. — ISBN 966-02-2681-0..
- Ольсич О. (упорядник). Баран Євген // Популярна енциклопедія Львова: історія, культура, людина, місто. — Львів: «Ставропігіон», 2009. — С. 16-17.
- Карась Г. Баран Євген // Івано-Франківськ. Енциклопедичний словник / Автори-упорядники: Карась Ганна, Діда Роман, Головатий Михайло, Гаврилів Богдан. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2010. — 496 с. — С. 55.
Посилання[ред. | ред. код]
Категорії:
- Народились 23 травня
- Народились 1961
- Випускники філологічного факультету Львівського університету
- Заслужені працівники культури України
- Почесні краєзнавці України
- Уродженці Джурина
- Українські критики
- Українські літературознавці
- Кандидати філологічних наук України
- Українські перекладачі
- Члени НСПУ
- Члени НСЖУ
- Науковці Прикарпатського національного університету
- Лауреати літературної премії імені Григорія Сковороди
- Лауреати премії імені Пантелеймона Куліша
- Лауреати премії імені Івана Кошелівця
- Лауреати премії імені Василя Стефаника
