Баран Євген Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Євген Михайлович Баран
Народився 23 травня 1961(1961-05-23) (56 років)
Джурин, Чортківський район, Тернопільська область, Україна Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Проживання Івано-Франківськ
Діяльність літературний критик
Відомий літературний критик, літературознавець
Нагороди
Заслужений працівник культури України

Євге́н Миха́йлович Бара́н (нар. 23 травня 1961, с. Джурин, Україна) — український літературний критик, літературознавець, есеїст. Кандидат філологічних наук. Заслужений працівник культури України.

Життєпис[ред.ред. код]

Євген Баран народився 23 травня 1961 в селі Джурині Чортківського району Тернопільської області.

Закінчив філологічний факультет Львівського університету (нині — ЛНУ ім. І. Франка) та аспірантуру Інституту літератури НАНУ.

1994 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук.

З 1998 року — доцент кафедри української літератури Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника.

З 2009 року — голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки письменників України.

Літературна діяльність[ред.ред. код]

Автор книг літературно-критичних текстів та есеїстики:

  • «Замах на міражі» (1997);
  • «Зоїлові трени» (1998);
  • «Українська історична проза II половини XIX ст. і Орест Левицький» (1999);
  • «Звичайний читач» (2000);
  • «Навздогін дев'яностим» (2006);
  • «Читацький щоденник — 2005» (2006);
  • «Порнографічна сутність правди» (2007);
  • «Наодинці з літературою» (2007);
  • «У полоні стереотипів та інші есеї» (2009);
  • «Тиша запитань»(2011);
  • «Дев'яності навиворіт» (2011);
  • «Повторення пройденого» (2013);
  • «Шоколадна Україна» (2016);
  • «Недописана книга» (2016);
  • «Недописана книга. Частина инча» (2017);
  • «Говорить Євген Баран» (2017).

Перекладає з польської мови:

  • «Писане дощем» — книга поезій Божени Боби-Диґи (передмова Євгена Барана; переклад Євгена Барана і Олександра Гордона) — Львів, 2008;
  • «Поезія єднання: вірші з Кракова» (передмова Габрієли Матушек; переклад Євгена Барана і Олександра Гордона) — Львів, 2008.

Член редакційної ради журналів «Перевал», «Дзвіночок»; заступник головного редактора журналу «Золота ПЕКТОРАЛЬ».

Упорядник і співупорядник видань:

  • Тарас Мельничук. Твори в 3-х томах. — Коломия, 2006.
  • Микола Яновський. Гірське серце. Вибране. — Івано-Франківськ, 2008.
  • Слово о полку Ігоревім у віршованих і прозових перекладах українською та польською мовами. — Івано-Франківськ, 2011.
  • Антін Могильницький. Твори. — Івано-Франківськ, 2011.
  • Вічний Павло: [Спогади про Павла Добрянського]. — Івано-Франківськ, 2012.
  • Михайло Козоріс. Вибрані твори. — Івано-Франківськ, 2013.
  • Літературне Прикарпаття. Антологія. — Коломия, 2013.
  • Ольга Дучимінська. Вибрані твори. — Івано-Франківськ, 2014.
  • Тарас Франко. Вибране: У 2-х томах. — Івано-Франківськ, 2015.
  • Рай-хата. — Івано-Франківськ, 2016.
  • Франкіяна Прикарпаття. — Брустурів, 2016.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Євген Баран є членом:

Член журі:

Відзнаки[ред.ред. код]

Заслужений працівник культури України (2014)[3].

Почесний краєзнавець України (2016)

Лауреат:

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Дем'янова І., Ляшкевич П. Баран Євген Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
  • Ляшкевич П. А. Баран Євген Михайлович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 217. — ISBN 966-02-2681-0..
  • Ольсич О.  (упорядник). Баран Євген // Популярна енциклопедія Львова: історія, культура, людина, місто. — Львів: «Ставропігіон», 2009. — С. 16-17.
  • Карась Г. Баран Євген // Івано-Франківськ. Енциклопедичний словник / Автори-упорядники: Карась Ганна, Діда Роман, Головатий Михайло, Гаврилів Богдан. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2010. — 496 с. — С. 55.

Посилання[ред.ред. код]