Баран Степан Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Баран.

Степан Баран
Народився	25 січня 1879(1879-01-25)  Крукеничі, Мостиський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	4 червня 1953(1953-06-04) (74 роки)  Мюнхен, Баварія, ФРН
Громадянство	Австро-Угорщина→ЗУНР→ФРН
Діяльність	політичний і громадський діяч, член УНР ЗУНР, публіцист, адвокат, журналіст
Alma mater	юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Роки активності	1906-1953
Членство	Наукове товариство імені Шевченка
Партія	УНДО
У шлюбі з	Блянка Гаврисевич
Баран Степан Іванович у Вікісховищі
Роботи у Вікіджерелах

Степа́н Іванович Бара́н (1879, с. Крукеничі, Мостиський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина — 4 червня 1953, Мюнхен, Баварія, ФРН) — український (галицький) адвокат, журналіст, політичний і громадський діяч, публіцист, дійсний член НТШ, доктор права (1909). Член УНДО з 1925.

Життєпис

1913—1919 — член Української Національно-Демократичної Партії, входив до складу Народного Комітету цієї партії і був у 1914—1918 головним редактором тижневика УНДП «Свобода».

1918—1919 — член Національної Ради ЗУНР і державний секретар земельних справ у першому уряді ЗУНР.

1922—1939 — мешкав у Тернополі. Очолював філію «Просвіти» (1922—1924), видавав газету «Подільський голос» (1928—1930).

1928—1939 — депутат сейму Польщі, де зискав собі ім'я як фахівець аграрних, освітніх і церковних справ.

Під час Другої світової війни перебував у Холмі (нині Польща), де видавав тижневик «Холмська Земля».

Від 1944 — в Німеччині. 1951—1953 — голова уряду УНР в екзилі.

Був співробітником львівського часопису «Діло» і часопису «Краківські вісті». У Німеччині в 1946 був першим головою Спілки українських журналістів на еміграції, дописував до «Свободи» у США.

Особисте життя

У 1918 році одружився з Блянкою Гаврисевич.

Творчість

• «З поля національної статистики галицьких середнїх шкіл» (1910),
• «Статистика середнього шкільництва у Східній Галичині в 1848-98» (1910),
• «Новий краєвий статут і нова виборча ординация соймова» (1914),
• «Історія української адвокатури» (1934),
• «По неволі - відродження: Українська Православна Церква Холмщини і Підляшшя на новій дорозі» (1940),
• «Земельна справа в Галичині» (1947),
• «Митрополит Андрій Шептицький» (1948) та ін.

Джерела

• Тернопільський Ю. Українська преса з перспективи 150-ліття. — Спілка українських журналістів Америки, Джерсі-Сіті, 1974.
• Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника. — Л., 1996. — Вип. 3.
• Довідник з історії України^{[недоступне посилання з серпня 2019]}. — К., 2002.
• Гуцал П., Мельничук Б. Баран Степан Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
• Степан Баран (1879-1953) [Текст] / О. Кравченюк // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 591-592.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с. — ISBN 978-966-317-145-6.
• Горинь В. І. Баран Степан [Архівовано 27 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 182. — ISBN 966-00-0734-5.
• Баран Степан Іванович [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 669 с. — ISBN 966-7492-01-X.
• Д-р Степан Баран. Церковне питання у б. Польщі [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.] // Діло.