Барашівська волость

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Барашівська волость
Центр Бараші
Площа 54 717 (1885)
Населення 12 661 осіб (1885)
Густота 21.2 осіб / км²

Барашівська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Житомирського повіту Волинської губернії з центром у селі Бараші.

Станом на 1885 рік складалася із 75 поселень, 12 сільських громад. Населення — 12 661 особа (6441 чоловічої статі та 6220 — жіночої), 806 дворових господарств[1].

Земля волості
Площа,
десятин
У тому числі
орної, дес.
Сільських громад 20772 9472
Приватної власності 33777 5495
Казенної власності
Іншої власності 168 120
Загалом 54717 15087

Основні поселення волості:

  • Бараші — колишнє власницьке село за 80 верст від повітового міста, 978 осіб, 170 дворів, православна церква, костел, єврейський молитовний будинок, школа, 2 постоялих будинки та порцеляновий завод. За 15 верст — німецька колонія Сорочня з постоялим будинком, 2 вітряними млинами, 9 маслобойними та шкіряним заводом. За 5 верст — німецька колонія Крем'янка зі школою, постоялим будинком, вітряним млином, цегельним і порцеляновим заводом. За 11 верст — німецька колонія Червона Федорівка (Майдан) з лютеранською каплицею. За 18 верст — Оскарівка зі скляним заводом.
  • Бобриця — колишнє власницьке село при Томашовці, 432 особи, 48 двори, паровий і водяний млини.
  • Баскаки — колишнє власницьке село при річці Уші, 513 осіб, 46 дворів, існували постоялий будинок і водяний млин.
  • Білка — колишнє власницьке село при річці Білка, 850 осіб, 45 дворів, православна церква, школа, постоялий будинок, лавка, водяний млин, винокурний завод.
  • Киянка — колишнє власницьке село при струмкові Кур'янці, 527 осіб, 66 дворів, постоялий будинок.
  • Недзелиця — колишнє власницьке село при річці Уші, 863 особи, 99 дворів, постоялий будинок, вітряний млин.
  • Рясне — колишнє власницьке село при річці Уші, 420 осіб, 53 двори, православна церква, постоялий будинок, водяний млин.
  • Сушки — колишнє власницьке село при річці Білка, 1018 осіб, 90 дворів, православна церква, постоялий будинок.
  • Симони — колишнє власницьке село при річці Ставці, 502 особи, 59 дворів, постоялий будинок. З 29.06.1960 року до Симонів приєднано село Сербинівку (до 1939 року колонія, на 1941 рік хутір)[2][3][4].
  • Березівка — колонія.

До 1913 року кількість населених пунктів не змінилася, кількість дворових господарств зросла до 5135, населення зросло до 26 590 осіб, волосним старшиною був Д. Шевчук[5].

Малі поселення волості, які станом на 1 жовтня 1941 р. на обліку не значаться:

  • Бедрія, урочище за 79 верст від повітового міста і 24 версти від волості, 8 дворів, 78 мешканців.
  • Брачки, колонія за 71 версту від повітового міста і 4 версти від волості, 13 дворів, 78 мешканців.
  • Гаврилова піч, урочище за 82 версти від повітового міста і 10 верст від волості, 17 дворів, 90 мешканців.
  • Гринжівка, урочище за 70 верст від повітового міста і 6 верст від волості, 20 дворів, 111 мешканців.
  • Козині Ліски, урочище за 72 версти від повітового міста і 5 верст від волості, 6 дворів, 41 мешканець.
  • Микулинці, колонія за 72 версти від повітового місті і 5 верст від волості, 18 дворів, 96 мешканців.
  • Нехворощ, урочище за 80 верст від повітового міста і 5 верст від волості, 2 двори, 11 мешканців.
  • Павловка, слобода за 70 верст від повітового міста і 8 верст від волості, 36 дворів, 265 мешканців.
  • Тумар, колонія за 72 версти від повітового міста і 5 верст від волості, 7 дворів, 36 мешканців.
  • Ушично, колонія за 66 верст від повітового міста і 11 верст від волості, 14 дворів, 92 мешканця.
  • Хатки, урочище за 85 верст від повітового міста і 10 верст від волості, 1 двір, 10 мешканців.
  • Ходиха, урочище за 72 версти від повітового міста і 7 верст від волості, 1 двір. 7 мешканців.[6][7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. etomesto.ru/map/online/shubert/22/map/22-6-2.png
  3. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  4. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Довідник. — Житомир: Волинь, 2007 — с.439
  5. рос. дореф. Памятная книжка Волынской губерніи на 1913 годѣ. Изданіе Волынскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Житомір. Волынская Губернская Типографія. 1913, (стор.138)
  6. Список населенных пунктов Волынской губернии. Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир: Волынская губернская типография, 1906. —-219 с. 
  7. Житомирська обласна державна адміністрація Державний архів Житомирської області (2007). Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006. Житомир: Видавництво «Волинь». с. 619. ISBN 966-690-090-4. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]