Барбара Енн Скотт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Барбара Енн Скотт
Barbara-Ann Scott (Dec 1947).jpg
Загальна інформація
Громадянство Flag of Canada (Pantone).svg Канада
Народження 9 травня 1928(1928-05-09)[1][2][…]
Оттава, Канада
Смерть 30 вересня 2012(2012-09-30)[4][1][…] (84 роки)
Амелія (острів), Нассау, Флорида, США
·хвороба
Поховання Фернандіна
Причина смерті хвороба
Спорт
Країна Flag of Canada (Pantone).svg Канада
Вид спорту фігурне катання
Дисципліна Жіноче одиночне фігурне катання
Тренери Otto Goldd
Участь і здобутки
CMNS: Барбара Енн Скотт у Вікісховищі
Нагороди
Олімпійські ігри
Золото Санкт-Моріц 1948 одиночний розряд

Барбара Енн Скотт (англ. Barbara Ann Scott; 9 травня 1928 — 30 вересня 2012) — канадська фігуристка, яка виступала в одиночному катанні. Олімпійська чемпіонка (1948), чемпіонка світу та Європи (1947, 1948).

Біографія[ред. | ред. код]

Барбара Енн, молодша з трьох дітей, народилася в сім'ї полковника канадської армії Клайда Резерфорда Скотта та його дружини-домогосподарки Мері Скотт, у дівочості Первес. Почала кататися на ковзанах у дев'ять років. Їй було лише одинадцять років, коли вона виграла свій перший чемпіонат Канади серед юніорів. Через два роки, в 1942 році, тринадцятирічною, вона стала першою жінкою, яка включила в програму на змаганнях подвійний лутц.

З 1945 до 1948 року вона виграла всі чемпіонати з фігурного катання Північної Америки. У 1947 році вона стала першою північноамериканкою, яка виграла Чемпіонат Європи з фігурного катання 1947 чемпіонат Європи і Чемпіонат світу з фігурного катання 1947 світу. У Канаді вона стала національною героїнею. Керівництво Оттави, її рідного міста, подарувало їй новий автомобіль, але вона відмовилася від подарунка для збереження статусу спортсмена-аматора.

На Олімпійських іграх 1948 року у швейцарському Санкт-Моріці вона стала першою представницею Канади, яка виграла золоту медаль у фігурному катанні. У роки спортивної кар'єри тренувалася під керівництвом Отто Голда і Шелдона Гелбрейта.

Тричі отримувала Приз імені Лу Марша, що вручається кращому канадському спортсменові року (1945, 1947, 1948). Включена до Залів олімпійської та спортивної слави Канади (1948, 1955). Член Залу слави фігурного катання Канади (1991). У 1991 році Скотт отримала звання офіцера Ордена Канади, вищої громадянської нагороди Канади.

Журналістка Сі-Бі-Сі Пі-Джей Квонг поставила Скотт на перше місце в рейтингу найкращих фігуристок-одиначок ​​за всю історію. Квонг зазначила, що успіхи Скотт сприяли популяризації фігурного катання в Канаді, завдяки чому в секції з катання прийшло безліч спортсменів-початківців[5].

Відразу після перемоги на Олімпіаді 1948 року Скотт пішла зі змагального катання. Вона брала участь у льодових шоу, катаючись з «Голлівудським крижаним ревю». На виступі в Чикаго вона зустріла публіциста Тома Кінга, за якого вийшла заміж у 1955 році.

Знялася в кількох телевізійних фільмах і серіалах, переважно в ролі камео, останній раз — у 1997 році в документально-біографічному серіалі «Life and Times» (укр. Життя та час) у серії, присвяченій її біографії, під назвою «Queen of the Blades: The Life and Times of Barbara Ann Scott» (укр. Королева лез: Життя та час Барбари Енн Скотт)[6].

У 1988 Барбара Енн Скотт була одним з факелоносців в естафеті олімпійського вогню перед Зимовими Олімпійськими іграми 1988 в Калгарі. У грудні 2009 року несла олімпійський смолоскип на Парламентському пагорбі в Оттаві, напередодні Олімпійських ігор 2010[7]. 12 лютого 2010 року Скотт була одним із восьми прапороносців олімпійського прапора на церемонії відкриття Олімпіади у Ванкувері[8].

У 1996 році, разом з чоловіком, переїхала на острів Амілія (Флорида, США), де померла у 2012 році у віці вісімдесяти чотирьох років[9].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]