Барбот-де-Марні Микола Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Барбот-де-Марні Микола Павлович
Barbot-de-MarniNP.jpg
Народився 31 січня (12 лютого) 1829
Пермська губернія, Російська імперія
Помер 4 (16) квітня 1877 (48 років)
Відень, Австро-Угорщина
Поховання Смоленське православне кладовище
Країна Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність геолог
Alma mater Mining Engineers Corpsd (1852)
Галузь геологія
Заклад Санкт-Петербурзький державний гірничий університет
Батько Q109915349?
Діти Yevgeny Barbot de Marnid і Q97188200?

CMNS: Барбот-де-Марні Микола Павлович у Вікісховищі

Мико́ла Па́влович Барбо́т-де-Марні́ (31 січня (12 лютого) 1829 (за іншими даними 1831 або 1832), Пермська губернія — 4 (16) квітня 1877, Відень) — російський гірничий інженер, професор геології Санкт-Петербурзького гірничого інституту.

Біографія[ред. | ред. код]

Прапрадід актриси Наталії Варлей [1].

Народився в сім'ї гірничого офіцера, вихідця з Франції. 1852 закінчив з відзнакою та званням інженера-лейтенанта Корпус гірничих інженерів (1834-1866) – вищий воєнізований технічний навчальний заклад Російської імперії, створений на базі Гірничого кадетського корпусу. Самостійні геологічні розвідки почав в Тульській губернії, під керівництвом геолога балтійсько-німецького походження Християна Пандера (1794-1865). У 1853 році переведений на Урал, де взяв участь в геологічній експедиції очолюваній геологом Ернестом Гофманом (1801-1871) та і палеонтологом Морицем Грюневальдом (1827-1873), що мала на меті геологічну зйомку казенних гірничих округів. У 1860-1862 роках Барбот де Марні керував великою експедицією по басейну р. Манич і отримав золоту медаль Російського географічного товариства за геолого-геогностичне вивчення Калмицького степу.

У 1862 вивчав геологічні явища в Німеччині, Бельгії та Франції та збирав інформацію про геологічні музеї. Повернувшись у Росію, він був призначений викладачем геології та геогнозії в Петербурзькому гірничому інституті і став професором там у 1866 році. У 1864 р. дослідив геологічну будову Пермської та Вологодської губерній.

У 1865 році як геолог досліджував Галіцію, Волинь і Подолію, зокрема, сучасні Волинську, Подільську, Херсонську області України.

Виконав перший науковий геологічний опис залізних руд Кривого Рогу, чим зробив значимий внесок у освоєння Криворізького залізорудного басейну. У 1869 році він опублікував результати досліджень — «Геологічний нарис Херсонської губернії.

У 1874 р. ним був складений науковий опис Закаспійського краю (сучасна територія Туркменістану, частини Казахстану та Узбекистану).

Помер у Відні у 1877, де перебував на лікуванні.

==Окремі праці== http://higeo.ginras.ru/view-record.php?tbl=person&id=490 [Архівовано 7 листопада 2020 у Wayback Machine.]:

  • Барбот-де-Марни Н. Геологический очерк Херсонской губернии [Электронный ресурс] : монография / Н. Барбот-де-Марни, 1869. - 180 с. http://gpntb.dlibrary.org/ru/nodes/2523-barbot-de-marni-n-geologicheskiy-ocherk-hersonskoy-gubernii-1869 [Архівовано 5 листопада 2020 у Wayback Machine.]
  • Barbot de Marni N.P. Geognostische Bemerkungen auf einer Reise im Gouvernement Tula // Verh. Rus. Mineral. Ges. 1853. S. 376-406.
  • Barbot de Marni N. Mineralogische Novellen vom Ural. Eine briefliche Mittheilung an Professor Kutorga // Verh. Rus. Mineral. Ges. 1856. S. 197-206.
  • Барбот-де-Марни Н.П. Отчет о поездке в Галицию, Волынь и Подолию в 1865 году // Сборник, изданный С.-Петербургским минералогическим обществом в память совершившегося пятидесятилетия его существования. СПб., 1867. С. 499-645.: ил. : карт. Отд. изд.. СПб.: тип. ИАН, 18бб. 149, [2] с.: карт. : ил.; Рец. Э. Зюсс // Зап. СПб. минерал. об-ва. 1869. Ч. 4. Прил. к проток. С. 378-381.
  • Барбот-де-Марни Н.П. Геологические исследования в губерниях Волын¬ской и Подольской в 1865 году // Горн. журнал. 1867. Кн. 6. С. 430-445. http://elib.uraic.ru/bitstream/123456789/7103/1/gorn_mag_1867_6.pdf#pagemode=bookmarks&page=153 [Архівовано 4 листопада 2020 у Wayback Machine.]
  • Геогностическое путешествие в северные губернии Европейской России. Записки Санкт-Петербургского Минералогического общества, 1868
  • Труды арало-каспийской экспедиции, вып. VI. Через Мангышлак и Усть-Урт в Туркестан. Дневник геологического путешествия. СПб. общество естествоиспытателей,1889 г., под редакцией проф. А. А. Иностранцева и H. A. Андрусова.
  • Барбот-де-Марни Н.П. Геологический очерк Херсонской губернии. СПб.: тип. В. Демакова, 1869. [8], X, 167 с. : карт. : ил..
  • Барбот-де-Марни Н.П. Месторождение лабрадора на Украине // Зап. СПб. минерал. об-ва. 1869. Ч. 4. Проток. С. 351.
  • Барбот-де-Марни Н.П. Геологические исследования от Курска через Харьков до Таганрога // Горн. журнал. 1870. Кн. 11. С. 295-329. URL. Отд. изд.: СПб., 1870. 35 с.
  • Барбот-де-Марни Н.П., Меллер В.И. [Рец.] О геологических картах Киевской губернии и города Киева, составленных проф. К.М. Феофилактовым и представленных им на конкурс для соискания премии СПб. мин. об-ва по геологии // Зап. СПб. минерал. об-ва. 1877. Ч. 12. С. 291-296.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кривому Рогу 200: Ист.-экон. очерк/Редкол.: П. Л. Варгатюк и др. — Днепропетровск: Промінь, 1975. — 208 с.
  • Згадка про М. П. Барбота де Марні — С. 14.
  • Кавун М. Забутий геолог//Моє Придніпров'я. Календар пам'ятних дат області на 2004 рік: Бібліогр. покажчик/Упоряд. І Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2003.– С. 71-72.
  • Новожилов М., Гуменик И. Первооткрыватели руд Криворожских//Днепр вечерний. — 1997. — 5 сент.
  • Энциклопедический словарь Брокгауз и Ефрон: Биографии: В 12 т. / Редкол.: В. М. Карев, М. Н. Хитров (отв. ред.) и др. — М.: Сов. энцикл., 1991. — Т. 1: Аазен — Бейер. — 799 с., ил. Про М. П. Барбот-де-Марні — с. 673.
  • Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.
  • Феофилактов К.М. Барбот-де-Марни Н.П.: [Некролог] // Зап. Киевск. об-ва естествоисп. 1877. Т. 5. Вып. 2. С. 45.
  • Poggendorff J.C. Barbot-de-Marni N.P. // Biographisch-Literarisches Handwörterbuch. Bd. 3. Leipzig, 1898. S. 873-874.

Інтернет-джерела[ред. | ред. код]