Бард Лучник
| Бард | |
|---|---|
| Bard | |
| Творець: | Дж. Р. Р. Толкін |
| Твори: | Гобіт |
| Стать: | Чоловіча |
| Раса: | Людина |
| Дата народження: | невідома |
| Дата смерті: | 2977 Т. Е. |
| Діти: | Баїн |
| Рід занять: | fictional dragonslayer |
| Прототип: | Віґлаф[en] |
| Роль виконує: | Люк Еванс |
Бард (англ. Bard) — персонаж роману-казки Дж. Р. Р. Толкіна «Гобіт, або Туди і звідти», чоловік з Озерного Міста, що вбиває дракона Смоґа та згодом стає королем Долу.
Літературний аналіз[ред. | ред. код]
Автор «Історії „Гобіта“» Джон Рейтліфф[en] відзначає паралелі Барда з Віґлафом[en] із давньоанглійської поеми «Беовульф», який також походить із королівського роду, з'являться в історії досить пізно, коли наважується кинути виклик драконові, тоді як його товаришам не вистачає на це сміливості, й унаслідок перемоги над змієм стає королем. У творах Толкіна Бард — літературний попередник Араґорна. Обидва перемагають надзвичайно могутнього ворога своєї династії, що знищив їхню батьківщину, відновлюють своє королівство та започатковують нову династію, володіння якої знову розквітають[1].
На думку дослідника творчості Толкіна Тома Шиппі, одна з головних особливостей «Гобіта» — «зіткнення» сучасного стандарту поведінки, представленого Більбо Торбином, зі стародавнім, що характерний для епічних героїв, які оточують гобіта. Цей контраст проявляється переважно через стилістику мови персонажів. Якщо переговори Барда з гномом Торіном сповнені архаїчної лексики й запозичені безпосередньо з ісландських саг, то його розмова з Більбо — діалог «героя» і «бізнесмена»[2][3]. Натомість тип героїчної поведінки, який виявляє Бард, значною мірою властивий часам Толкіна[4][5]. Побачивши наближення дракона, Бард, на відміну від стародавнього героя Беовульфа, не готує до бою власну зброю, а організовує оборону міста й віддає накази, демонструючи якості піхотного офіцера XX століття. Під його керівництвом жителі міста руйнують міст, заготовляють посудини з водою і готують до бою стріли та дротики, що служить середземським еквівалентом збору боєприпасів і копання траншей. У підсумку, перемога Барда над драконом досягнута завдяки невластивій давнім часам дисципліні, а вся сцена нападу на Озерне Місто витримана в дусі Першої світової війни, учасником якої був Толкін[6][7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Rateliff, 2011, с. 557—558.
- ↑ Shippey, 1992, с. 67—68, 76—78.
- ↑ Shippey, 2001, с. 41—45.
- ↑ Shippey, 1992, с. 76.
- ↑ Shippey, 2007, с. 197.
- ↑ Shippey, 1992, с. 74—76.
- ↑ Shippey, 2001, с. 39—41.
Література[ред. | ред. код]
- Толкін Дж. Р. Р. Гобіт, або Туди і звідти = The Hobbit, or There and Back Again / пер. з англ. Олени О'Лір. — Л. : Астролябія, 2021. — 304 с. — ISBN 978-617-664-189-6.
- Shippey T. A. J. R. R. Tolkien: Author of the Century : [англ.]. — L. : HarperCollins, 2001. — 347 p. — ISBN 978-0-261-10400-6.
- Shippey T. A. The Road to Middle-earth : [англ.]. — L. : Grafton, 1992. — 337 p. — ISBN 978-0-261-10275-0.
- Shippey T. A. Tolkien and Iceland: The Philology of Envy // Roots and Branches: Selected Papers on Tolkien : [англ.]. — Zollikofen : Walking Tree Publishers, 2007. — P. 187—202. — 417 p. — ISBN 978-3-905703-05-4.
- Tolkien J. R. R., Rateliff J. D. The History of The Hobbit : [англ.]. — L. : HarperCollins, 2011. — 938 p. — ISBN 978-0-00-744082-5.
| ||||||||||||||||||||||||||||||