Баришівка
| смт Баришівка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Київська область | ||||
| Район/міськрада | Баришівський район | ||||
| Рада | Баришівська селищна рада | ||||
| Код КОАТУУ: | 3220255100 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 985 | ||||
| Статус | із 1958 року | ||||
| Площа | 13 км² | ||||
| Населення | ▼ 10851 (01.01.2018)[1] | ||||
| Густота | 834,6 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 07500—07501 | ||||
| Телефонний код | +380 4576 | ||||
| Географічні координати | 50°21′14″ пн. ш. 31°19′00″ сх. д. / 50.35389° пн. ш. 31.31667° сх. д.Координати: 50°21′14″ пн. ш. 31°19′00″ сх. д. / 50.35389° пн. ш. 31.31667° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 102 м | ||||
| Водойма | р. Трубіж, Красилівка | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція: | Баришівка | ||||
| До обл. центру: | |||||
| - залізницею: | 66 км | ||||
| - автошляхами: | 68,4 км | ||||
| Селищна влада | |||||
| Адреса | 07501, Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Центральна, 27 | ||||
| Голова селищної ради | Вареніченко Олександр Павлович | ||||
| Веб-сторінка | Баришівська селищна рада | ||||
| Карта | |||||
  Баришівка | |||||
 Баришівка | |||||
|
| |||||
Ба́ришівка — селище міського типу, центр Баришівського району Київської області.
Зміст
Назва[ред. | ред. код]
Достовірних відомостей про походження назви немає. Вважають, що це літописний Баруч, який вперше згадується 1125 року, і від нього виводив сучасну назву А. Стороженко. Микола Арандаренко вказує на існування в минулому на території сучасної Баришівки поселення Борисівки — володіння київського князя Бориса (XI століття). Сучасне поселення вперше в історичних документах згадується під 1603 роком як Баришівське Городище, а в 1630 році як Баришеве. У народній вимові назва поселення звучала як Баришівка подібно до того, як місто Бориспіль називають Боришпіль[2]. Утворення назви за допомогою суфікса -івка[3].
Географія[ред. | ред. код]
Баришівка розташована на правому березі річки Трубіж (ліва притока Дніпра), за 6 км на північ від автостради E40М03(Київ — Харків), за 66 км на південний схід від Києва.
Залізнична станція. Площа 5 км².
Історія[ред. | ред. код]
Княжий період[ред. | ред. код]
Заснування Баришівки відбулося в 980—990-ті роки князем Володимиром Мономахом Остерським, він збудував транзитно-торгове місто Баруч. Якщо врахувати середину між цими датами, а вона має найменшу похибку, то заснування Баришівки відбулося приблизно в 985 році.
Баришівка вперше згадується у літописах у 1125—1126 роках як городище Баруч.
Козацький період[ред. | ред. код]
1603 рік — Баришовське.
1630 рік — місто Баришове. 1630 року населення міста брало участь у повстанні Тараса Трясила проти поляків.
1649 року було сформовано Баришівську сотню, яка увійшла до складу Переяславського козацького полку.
У 1661—1663 роках місто було окуповане польськими військами.
Від 1731 року Баришівка вважалася військовим поселенням.
У 1754 році 108 дворів і бездвірних хат у місті та передмістях отримав бунчуковий товариш, а згодом генеральний суддя (1756—1781 рр.) Журман Ілля Васильович (бл. 1720—1783)[4].
Від 1775 року Баришівка належала полковнику Сулимі.
В словнику 1788 року «Словарь учрежденныхъ въ Россіи ярмарокъ» зазначене одне з місць проведення ярмарок: «Боришовка, мѣстечко въ округѣ Малороссійскаго Переяславскаго полку. Здѣсь бываетъ въ году три ярмарки, первая Генваря 1, вторая Маїя 9, третїя Сентября 11; тогруютъ на оныхъ разными мѣлочными товарами и привозимою изъ Донскихъ станицъ мѣлкою рыбою; жители продаютъ рогатой скотъ, лошадей, хлѣбъ, смолу, горячее вино и проч. привозятъ также сюда для продажи жителямъ Крымскую соль».
19 століття[ред. | ред. код]
У 1843 році Баришівку відвідав Т. Г. Шевченко і описав відвідини Баришівки у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».
На 1890 рік Баришівська волость площею 3595 квадратних верст включала 16 сіл загальною кількістю населення 10 885 осіб[5].
Період Перших визвольних змагань[ред. | ред. код]
4-5 лютого 1919 року у Баришівці та навколишніх селах відбувся бій між більшовиками та Армією УНР (переважно місцеві добровольці)[6]. У тому ж 1919 р. настоятелем церкви в Баришівці став священик УАПЦ Петро Тарнавський пізніше єпископ УАПЦ — репресований НКВС у 1938 р.
3 липня 1921 року Баришівська волость увійшла до складу Київської губернії, а в 1923 році містечко стало районним центром Київського округу.
1920-ті[ред. | ред. код]
У 1923 році 17 сімей незаможників селища Баришівка, що мали 75 га землі, об'єднались у виробниче сільськогосподарське товариство «Нове життя», головою якого став Безкровний С. Г. У 1928 році всі господарства та виробниче сільськогосподарське товариство «Нове життя» об'єдналися в ТСОЗ «Перше травня», головою якого обрали Купріянка І. М. Товариство мало 1200 га угідь. Через рік на базі його організовано сільгоспартіль.
Голодомор[ред. | ред. код]
Під час великого голоду протягом 1933 року в Баришівці померло 309 мешканців, в тому числі дітей до року — 4. За деякими іншими свідченнями ця цифра сягає 360 померлих від голоду жителів. Проте конкретних прізвищ померлих встановлено дуже мало. Місце масових поховань знаходиться на центральному кладовищі при вході зліва.[7]
Мартиролог жителів укладено за свідченнями місцевих жителів Ларионової Е. В. (1925 р.н.) та Чубенко Г.П. (1925 р.н.), записаними у 2008 році художнім керівником РБК Сташук Г.В. Встановлені імена:
- Чубенко Петро Трохимович, 1897 р.н. та його сини:
- Павло, 1923 р.н.;
- Михайло, 1926 р.н.;
- Микола,1928 р.н.;
- Олексій, 1930 р.н
Репресії 1930-их та Антирелігійний терор[ред. | ред. код]
У Баришівці набув присадибну земельну ділянку «дачу» репресований НКВС у 1937 р. єпископ УАПЦ Григорій Стороженко.
У середині 30-х років у місті було зруйновано Успенську церкву.
Друга світова війна[ред. | ред. код]
Радянські війська знову зайняли Баришівку 23 вересня 1943 року.
Населення[ред. | ред. код]
1959 рік — у Баришівці населення становило 6,0 тисяч мешканців.
2001 року в селищі мешкало 11178 осіб, що становило 105,6 % до 1989 року.
За національним складом розподіл населення такий:
Інфраструктура[ред. | ред. код]
Промкомбінат (із шкірзаводом та швейною майстернею), засолзавод, молокозавод, РТС.
2 середні школи, Будинок культури, 2 бібліотеки.
Сільське господарство району овочево-молочного напряму.
В районі — торфопідприємство, розташована частина Трубізької осушувальної системи.
Освіта[ред. | ред. код]
У 1925/1926 навчальному році в селищі Баришівка працювали три початкові й одна семирічна школа, в яких навчалося 86 % дітей шкільного віку. У роки війни приміщення шкіл були зруйновані, багато вчителів перебувало на фронті.
13 листопада 1943 р. розпочалося навчання у семирічній школі, яку в 1961 р. було реорганізовано у восьмирічну.
Баришівська ЗОШ (І-ІІІ ст.)№ 1[ред. | ред. код]
У 1937 р. Баришівську школу було розділено на дві — середню та семирічну. Перший випуск учнів середньої школи відбувся в 1937 р. Уперше в історії Баришівки 62 учні здобули середню освіту.
У 1939 р. Київський облвиконком ухвалив рішення про будівництво в 1940 р. нового приміщення школи в Баришівці, в якому у вересні 1940 р. почалося навчання, що тривало до 22 червня 1941 р. У роки тимчасової окупації (1941—1943) у цьому приміщенні було гестапо. Відступаючи у вересні 1943 р., фашисти висадили школу в повітря, залишилися тільки сходи й уламки стін.
З вересня 1943 р. у середній школі навчалося 610 учнів, об'єднаних у 17 класів, але класних кімнат було 12.
У 1970-х роках школа розташовувалася у трьох приміщеннях і працювала у дві зміни. У 1972 р. була висунута ідея добудови школи.
У 1977/1978 навчальному році педагогічний і шкільний колектив Баришівської середньої школи було переведено в нове приміщення, а в будівлю старої середньої школи перейшла восьмирічна школа, яка в 1981 р. була реорганізована в Баришівську середню школу № 2.
Баришівська ЗОШ (І-ІІІ ст.)№ 2[ред. | ред. код]
Баришівська ЗОШ I—III ст. № 2 була заснована у 30-х роках XX століття як Липняцька восьмирічна школа. У 1978 Липняцьку восьмирічну школу було реорганізовано в Баришівську середню школу № 2. Колектив школи перейшов у приміщення по вул. Центральній, 33.
У 1981/1982 навчальному році було зроблено капітальний ремонт шкільного приміщення, переобладнано кабінети, поновлено матеріально-технічну базу. У 1983 р. відбувся перший випуск учнів. Зусиллями педагогічного та учнівського колективів у школі було відкрито музей Хліба.
Станом на 1 вересня 2008 у школі навчалося 715 учнів, навчання яких здійснювали 55 педагогів.
Культура, ЗМІ[ред. | ред. код]
Заклади культури Баришівки:
- районний будинок культури;
- Стадіон «Прогрес»;
- Центр дитячої творчості «Мрія»;
- Баришівський музей Т. Г. Шевченка;
- історико-краєзнавчий музей;
- декілька бібліотек, в тому числі районні доросла й дитяча.
У Баришівці видається районна газета — «Баришівські вісті».
Відомі люди[ред. | ред. код]
У Баришівці народилися:
- церковний проповідник і перекладач Андрій Братановський-Романенко (1761–1805),
- український видавець Стефан Кульженко (1837—1906)
- літературознавець, доктор філологічних наук Петро Колесник (1905–1987),
- доктор філологічних наук І. Недільний,
- доктор філологічних наук Г. Недільний,
- доктор технічних наук Данило Рабкін,
- художник-графік Іван Бутник (1881–1927),
- художник-графік Степан Бутник (1874–1952),
- поет Олександр Сорока (1901–1941),
- письменник, журналіст, історик, етнограф, художник і громадський діяч Григорій Коваленко (1868–1937, репресований),
- поет, доктор медичних наук Федір Тишко.
- режисер-постановщик Корж Макс(1956–2013)
- упродовж 1920—1923 у місті працював видатний український письменник Микола Зеров.
- Герасименко Світлана Іванівна (1945) — український і таджицький астроном, відкривач комети Чурюмова-Герасименко.
Місто-побратим[ред. | ред. код]
На сьогодні містом-побратимом Баришівки є місто Пуллах, Німеччина, повна назва Пулаха — Пулах-ім-Ізарталь (нім. Pullach im Isartal).
Пам'ятники[ред. | ред. код]
У селищі — пам'ятники Т. Шевченку (погруддя), В. Леніну (знесено), меморіал і братська могила (біля селищного кладовища) воїнів ВВв, пам'ятний знак на честь воїнів-«афганців», пам'ятний хрест на честь першої літописної згадки про поселення.
Галерея[ред. | ред. код]
Західна стела Баришівка
Радгосп - західний мікрорайон
Баришівський навчально-виховний комплекс "гімназія–загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів"
Головний вхід. Стадіон "Прогрес"
Пам'ятник жителям Баришівки, загиблим на афганській війні
.jpg)
Також[ред. | ред. код]
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР: У 26 томах. — К.: Головна редакція УРЕ, 1957—1979. — 26 т.
- ↑ Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.
- ↑ Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина. Гетьманщини. — К.: Стилос, 2009. — С. 133.
- ↑ Волости и гмины 1890 г. — СПб., 1890. — 73 т. — (Статистика Российской империи). 33. Полтавская губерния. — 1890. — [2], 16, [1] с., 1 л. к. — (Статистика Российской империи; 16. вып. 8).
- ↑ Пам'ятаймо героїв! До 91-річниці звитяжного бою на Трубежі). Архів оригіналу за 10 лютий 2010. Процитовано 6 лютий 2010.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні: Київський обласний том. — «Буква», 2008
Джерела[ред. | ред. код]
- Заклади освіти Київщини: минуле та сучасне. За ред. І. Л. Лікарчука. — К.:Вид. О. М. Ешке, 2002. — 528 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Сайт Баришівської райдержадміністрації
- смт. Баришівка та Баришівський район
- Облікова картка[недоступне посилання з лютий 2019]
- Баришівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)
- Baryszów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — Т. I : Aa — Dereneczna. (пол.).— S. 115. (пол.)
| ||||||||
| ||||||||
