Баришівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Баришівка
Barysh s.png Baryshivka h.png
Герб Баришівки Прапор Баришівки
У центрі Баришівки, будівля райдержадміністрації
У центрі Баришівки, будівля райдержадміністрації
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Баришівський район
Рада Баришівська селищна рада
Код КОАТУУ: 3220255100
Основні дані
Засноване 985
Статус з 1958 року
Площа 13 км²
Населення 10851 (01.01.2018)[1]
Густота 834,6 осіб/км²
Поштовий індекс 07500—07501
Телефонний код +380 4576
Географічні координати 50°21′14″ пн. ш. 31°19′00″ сх. д. / 50.35389° пн. ш. 31.31667° сх. д. / 50.35389; 31.31667Координати: 50°21′14″ пн. ш. 31°19′00″ сх. д. / 50.35389° пн. ш. 31.31667° сх. д. / 50.35389; 31.31667
Висота над рівнем моря 102 м
Водойма р. Трубіж, Красилівка
Відстань
Найближча залізнична станція: Баришівка
До обл. центру:
 - залізницею: 66 км
 - автошляхами: 68,4 км
Селищна влада
Адреса 07501, Київська область, Баришівський район, смт Баришівка, вул. Центральна, 27
Голова селищної ради Вареніченко Олександр Павлович
Веб-сторінка Баришівська селищна рада
Карта
Баришівка. Карта розташування: Україна
Баришівка
Баришівка
Баришівка. Карта розташування: Київська область
Баришівка
Баришівка

Commons-logo.svg Баришівка у Вікісховищі

Ба́ришівка — селище міського типу, центр Баришівського району Київської області.

Назва[ред. | ред. код]

Достовірних відомостей про походження назви немає. Вважають, що це літописний Баруч, який вперше згадується 1125 року, і від нього виводив сучасну назву А. Стороженко. Микола Арандаренко вказує на існування в минулому на території сучасної Баришівки поселення Борисівки — володіння київського князя Бориса (XI століття). Сучасне поселення вперше в історичних документах згадується під 1603 роком як Баришівське Городище, а в 1630 році як Баришеве. У народній вимові назва поселення звучала як Баришівка подібно до того, як місто Бориспіль називають Боришпіль[2]. Утворення назви за допомогою суфікса -івка[3].

Розташування[ред. | ред. код]

Баришівка розташована на правому березі річки Трубіж (ліва притока Дніпра), за 6 км на північ від автостради E40М03(Київ — Харків), за 66 км на південний схід від Києва.

Залізнична станція. Площа 5 км².

Історія[ред. | ред. код]

  • Заснування Баришівки відбулося в 980990-ті роки князем Володимиром Мономахом Остерським, він збудував транзитно-торгове місто Баруч. Якщо врахувати середину між цими датами, а вона має найменшу похибку, то заснування Баришівки відбулося приблизно в 985 році.
  • Баришівка вперше згадується у літописах у 11251126 роках як городище Баруч.
  • 1603 рік — Баришовське.
  • 1630 рік — місто Баришове. 1630 року населення міста брало участь у повстанні Тараса Трясила проти поляків.
  • 1649 року було сформовано Баришівську сотню, яка увійшла до складу Переяславського козацького полку.
  • У 16611663 роках місто було окуповане польськими військами.
  • Від 1731 року Баришівка вважалася військовим поселенням.
  • У 1754 році 108 дворів і бездвірних хат у місті та передмістях отримав бунчуковий товариш, а згодом генеральний суддя (1756—1781 рр.) Журман Ілля Васильович (бл. 1720—1783)[4].
  • Від 1775 року Баришівка належала полковнику Сулимі.
  • В словнику 1788 року «Словарь учрежденныхъ въ Россіи ярмарокъ» зазначене одне з місць проведення ярмарок: «Боришовка, мѣстечко въ округѣ Малороссійскаго Переяславскаго полку. Здѣсь бываетъ въ году три ярмарки, первая Генваря 1, вторая Маїя 9, третїя Сентября 11; тогруютъ на оныхъ разными мѣлочными товарами и привозимою изъ Донскихъ станицъ мѣлкою рыбою; жители продаютъ рогатой скотъ, лошадей, хлѣбъ, смолу, горячее вино и проч. привозятъ также сюда для продажи жителямъ Крымскую соль».
  • У 1843 році Баришівку відвідав Т. Г. Шевченко і описав відвідини Баришівки у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали».
  • На 1890 рік Баришівська волость площею 3595 квадратних верст включала 16 сіл загальною кількістю населення 10 885 осіб[5].
  • 4-5 лютого 1919 року у Баришівці та навколишніх селах відбувся бій між більшовиками та Армією УНР (переважно місцеві добровольці)[6]. У тому ж 1919 р. настоятелем церкви в Баришівці став священик УАПЦ Петро Тарнавський пізніше єпископ УАПЦ — репресований НКВС у 1938 р.
  • 3 липня 1921 року Баришівська волость увійшла до складу Київської губернії, а в 1923 році містечко стало районним центром Київського округу.
  • У 1923 році 17 сімей незаможників селища Баришівка, що мали 75 га землі, об'єднались у виробниче сільськогосподарське товариство «Нове життя», головою якого став Безкровний С. Г. У 1928 році всі господарства та виробниче сільськогосподарське товариство «Нове життя» об'єдналися в ТСОЗ «Перше травня», головою якого обрали Купріянка І. М. Товариство мало 1200 га угідь. Через рік на базі його організовано сільгоспартіль.
  • Під час великого голоду протягом 1933 року в Баришівці померло 309 мешканців, в тому числі дітей до року — 4. За деякими іншими свідченнями ця цифра сягає 360 померлих від голоду жителів. Проте конкретних прізвищ померлих встановлено дуже мало. Місце масових поховань знаходиться на центральному кладовищі при вході зліва.[7]
  • У Баришівці набув присадибну земельну ділянку «дачу» репресований НКВС у 1937 р. єпископ УАПЦ Григорій Стороженко.
  • У середині 30-х років у місті було зруйновано Успенську церкву.
  • Радянські війська знову зайняли Баришівку 23 вересня 1943 року.

Населення[ред. | ред. код]

1959 рік — у Баришівці населення становило 6,0 тисяч мешканців.

2001 року в селищі мешкало 11178 осіб, що становило 105,6 % до 1989 року.

За національним складом розподіл населення такий:

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Промкомбінат (із шкірзаводом та швейною майстернею), засолзавод, молокозавод, РТС.

2 середні школи, Будинок культури, 2 бібліотеки.

Сільське господарство району овочево-молочного напряму.

В районі — торфопідприємство, розташована частина Трубізької осушувальної системи.

Освіта[ред. | ред. код]

У 1925/1926 навчальному році в селищі Баришівка працювали три початкові й одна семирічна школа, в яких навчалося 86 % дітей шкільного віку. У роки війни приміщення шкіл були зруйновані, багато вчителів перебувало на фронті.

13 листопада 1943 р. розпочалося навчання у семирічній школі, яку в 1961 р. було реорганізовано у восьмирічну.

Баришівська ЗОШ (І-ІІІ ст.)№ 1[ред. | ред. код]

У 1937 р. Баришівську школу було розділено на дві — середню та семирічну. Перший випуск учнів середньої школи відбувся в 1937 р. Уперше в історії Баришівки 62 учні здобули середню освіту.

У 1939 р. Київський облвиконком ухвалив рішення про будівництво в 1940 р. нового приміщення школи в Баришівці, в якому у вересні 1940 р. почалося навчання, що тривало до 22 червня 1941 р. У роки тимчасової окупації (1941—1943) у цьому приміщенні було гестапо. Відступаючи у вересні 1943 р., фашисти висадили школу в повітря, залишилися тільки сходи й уламки стін.

З вересня 1943 р. у середній школі навчалося 610 учнів, об'єднаних у 17 класів, але класних кімнат було 12.

У 1970-х роках школа розташовувалася у трьох приміщеннях і працювала у дві зміни. У 1972 р. була висунута ідея добудови школи.

У 1977/1978 навчальному році педагогічний і шкільний колектив Баришівської середньої школи було переведено в нове приміщення, а в будівлю старої середньої школи перейшла восьмирічна школа, яка в 1981 р. була реорганізована в Баришівську середню школу № 2.

Баришівська ЗОШ (І-ІІІ ст.)№ 2[ред. | ред. код]

Баришівська ЗОШ I—III ст. № 2 була заснована у 30-х роках XX століття як Липняцька восьмирічна школа. У 1978 Липняцьку восьмирічну школу було реорганізовано в Баришівську середню школу № 2. Колектив школи перейшов у приміщення по вул. Центральній, 33.

У 1981/1982 навчальному році було зроблено капітальний ремонт шкільного приміщення, переобладнано кабінети, поновлено матеріально-технічну базу. У 1983 р. відбувся перший випуск учнів. Зусиллями педагогічного та учнівського колективів у школі було відкрито музей Хліба.

Станом на 1 вересня 2008 у школі навчалося 715 учнів, навчання яких здійснювали 55 педагогів.

Культура, ЗМІ[ред. | ред. код]

Заклади культури Баришівки:

У Баришівці видається районна газета — «Баришівські вісті».

Відомі люди[ред. | ред. код]

У Баришівці народилися:

Місто-побратим[ред. | ред. код]

На сьогодні містом-побратимом Баришівки є місто Пулах, Німеччина, повна назва Пулаха — Пулах-ім-Ізарталь (нім. Pullach im Isartal).

Пам'ятники[ред. | ред. код]

У селищі — пам'ятники Т. Шевченку (погруддя), В. Леніну (знесено), меморіал і братська могила (біля селищного кладовища) воїнів ВВв, пам'ятний знак на честь воїнів-«афганців», пам'ятний хрест на честь першої літописної згадки про поселення.

Галерея[ред. | ред. код]

Також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Історія міст і сіл Української РСР: У 26 томах. — К.: Головна редакція УРЕ, 1957—1979. — 26 т.
  3. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.
  4. Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина. Гетьманщини. — К.: Стилос, 2009. — С. 133.
  5. Волости и гмины 1890 г. — СПб., 1890. — 73 т. — (Статистика Российской империи). 33. Полтавская губерния. — 1890. — [2], 16, [1] с., 1 л. к. — (Статистика Российской империи; 16. вып. 8).
  6. Пам'ятаймо героїв! До 91-річниці звитяжного бою на Трубежі)
  7. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні: Київський обласний том. — «Буква», 2008

Джерела[ред. | ред. код]

  • Заклади освіти Київщини: минуле та сучасне. За ред. І. Л. Лікарчука.  — К.:Вид. О. М. Ешке, 2002. — 528 с.

Посилання[ред. | ред. код]