Бартелемі Луї Джозеф Шерер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бартелемі Луї Джозеф Шерер
фр. Barthélemy Louis Joseph Schérer
Scherer.jpg
Народження 1747(1747)
Дель
Смерть 1804(1804)
Шоні
Країна Flag of France (1794–1815, 1830–1974, 2020–present).svg Франція
Приналежність Священна Римська імперія Священна Римська імперія
Нідерланди Нідерланди
Франція Франція
Роки служби 1791—1799
Звання Дивізійний генерал
Війни / битви Війна першої коаліції
Війна Другої коаліції
Нагороди
CMNS: Бартелемі Луї Джозеф Шерер у Вікісховищі

Бартелемі Луї Жозеф Шерер (фр. Barthélemy Louis Joseph Schérer; 18 грудня 1747(17471218)19 серпня 1804) — французький командир епохи наполеонівських воєн

Біографія[ред. | ред. код]

Родом ельзасець, служив на австрійській та голландській військовій службі.

В 1791 повернувся до Франції, в 1792 отримав звання капітана 82-го піхотного полку і взяв участь у битві при Вальмі в якості ад'ютанта генерала Депре-Крассьє, який командував французьким авангардом.

1793 року служив старшим ад'ютантом генерала Олександра де Богарне на Рейні. 19 грудня 1793 року отримав звання бригадного генерала. 28 січня 1794 - звання дивізійного генерала. Командував республіканцями під час облоги Ле-Кенуа.

В 1794 командував дивізією в Самбро - Мааської армії. 17 - 18 вересня 1794 року, командуючи правим крилом Самбро - Мааської армії розбив австрійський корпус генерала Латура при Спримоні і 2 жовтня, під час битви при Альденховені, при Дюрені.

З 3 листопада 1794 командував Альпійською армією, з 30 травня 1795 по 15 вересня Східно-піренейської армією, з якою 14 червня зазнав поразки від іспанців при Баскарі.

З 31 серпня командував Італійською армією, з якою 24 листопада 1795 року розбив австро-сардинську армію при Лоано . 2 березня 1796 року здав командування армією М.А. Бонапарту.

З 23 липня 1797 по 22 січня 1799 — військовий міністр Директорії. Під час його міністерства указом від 4 вересня 1798 було встановлено обов'язковий призов на військову службу.

З 22 січня 1799 року знову командувач Італійської армії. 26 березня виграв перше зіткнення за Пастренго, але не зміг зупинити російсько-австрійський наступ і 5 квітня зазнав поразки від австрійського генерала Краю в битві при Маньяно. Здав командування генералу Моро. Постав перед комісією з розслідування та був виправданий. У своє виправдання надрукував: "Précis des operations militaires de l'armée d'Italie depuis le 21 ventôse jusqu'au 7 floréal de l'an VII" (П., 1799). Вийшов у відставку.

Посилання[ред. | ред. код]