Бартолом'ю Робертс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бартолом'ю Робертс
англ. Bartholomew Roberts
Чорний Барт.gif
Ім'я при народженні Джон Робертс
Прізвисько Чорний Барт
Народження 17 травня 1682
графство Пемброк, Уельс, Королівство Англія
Смерть 10 лютого 1722
мис Лопес
повішення
Громадянство Уельс
Flag of Great Britain (1707–1800).svg Королівство Велика Британія
Бартолом'ю Робертс у Вікісховищі?

Бартолом’ю Робертс (англ. Bartholomew Roberts; 17 травня 1682, гравство Пемброк, Уельс10 лютого 1722, мис Лопес) – один із найуспішніших та найвідоміших піратів усіх часів. Справжнє ім’я Джон Робертс, також відомий під назвою Чорний Барт. Всього за три роки зміг захопити понад 400 кораблів. Діяв у Атлантиці та Карибах. Одним із перших піратських капітанів написав кодекс (правила поведінки для піратів на своєму кораблі).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 17 травня 1682 року в графстві Пемброк, Уельс у дуже бідній сім’ї. У 13 років став юнгою на торгівельному кораблі. У 1718 служив помічником капітана на барбадоському шлюпі.

  У 1719 був третім помічником на работоргівельному кораблі «Принцеса» під командуванням капітана Авраама Пламба. У червні біля західних берегів Африки на корабель напали пірати під командуванням Гауелла Девіса – земляка Робертса. Частину моряків з «Принцеси» силою змусили примкнути до піратів. Джон був у тому числі, проте довго заставляти його не довелося. Він одразу продемонстрував свої прекрасні навігаційні навички, за що сподобався Девісу. Обоє, вони постійно радилися щодо прокладеного курсу, їх об’єднувала спільна мета: прожити хай недовге, зате цікаве життя. Гауелл навіть довіряв Робертсу таємниці, яких не знала команда. Та, не зважаючи на це, він платив Робертсу як і всім. Джон прагнув більшого.

  За шість тижнів, при спробі викрадення губернатора острову Принсіпі, Гауелл Девіс був убитий. Новим капітаном брига «Роял Ровер» було обрано Джона Робертса, адже пірати знали й цінували його прекрасні здібності мореплавця. Ставши капітаном, він одразу змінює ім’я на Бартолом’ю Робертс на честь відомого буканьєра Бартолом’ю Шарпа. Моряки ж іменують його Чорним Бартом.

  Перший наказ: помститися за смерть Гауелла. «Роял Ровер» примчав до форту і обстріляв місто з усіх гармат. Форт був огорнутий полум’ям, чимало людей загинуло. Далі Чорний Барт вийшов у море, захопив і розграбував голландський бриг, тоді спалив англійське работоргівельне судно і вирушив до берегів Бразилії з надією на особливу здобич.

  У вересні 1719 року «Роял Ровер» наткнувся на велику флотилію, яка складалася із 44 португальських суден, 42 із них були торговими. Охорону складали два фрегати; кожен мав до 70 гармат. Проте Чорний Барт не розгубився: завдяки вмілому командуванню, рішучим діям та маневреності піратам вдалося захопити португальський шлюп із десятьма гарматами. У трюмі корабля знаходилося золото та інші цінності. Коли Бартолом’ю разом із невеликим загоном бився із захисниками шлюпа, його помічник – Волтер Кеннеді дочекався підходящого моменту: коли достатня кількість здобичі була перенесена на «Роял Ровер», і втік разом із рештою, зрадивши Робертса.

  Бартолом’ю не розгубився й тут. Він перейменував захоплене португальське судно в «Удачу» і продовжив піратську справу. Ним було захоплено кілька кораблів середньої тоннажності без багатої здобичі. Далі за «Удачею» розпочав погоню англійський військовий фрегат, проте не зміг її наздогнати. Після цього Робертс вирішив повернутися до Нової Англії.

  Влітку 1720 Чорний Барт знову вийшов у море. Його корабель підійшов до берегів Ньюфаундленду, де захопив 26 кораблів і 150 рибальських човнів. Трофеєм став 28-ми гарматний французький фрегат, якому він дав назву «Королівська удача».

Один із прапорів Чорного Барта. На ньому зображений пірат, який стоїть на двох черепах. Це черепи губернатора Барбадосу (АВН, «A Barbados Head») і губернатора Мартиніки (АМН, «A Martinique’s Head»)

  Відчувши нудьгу, Бартолом’ю Робертс разом зі своєю невеликою флотилією відправився на південь. Дорогою він пограбував ще з дюжину англійських торгівельних суден. Вирішив тероризувати узбережжя Африки, проте спроба стала провальною через погану погоду та дефіцит питної води.

  Восени 1720 року біля острова Кітса захопив і розграбував близько 20 англійських і французьких кораблів.

  У січні 1721 пірати захопили 32-гарматне работоргівельне голландське судно. І тут у голові Барта народився геніальний план. Він віддав наказ частині піратів перейти на голландський корабель, рухатися до берегів Мартиніки і, пропливаючи вздовж них, подати за допомогою сигнальних прапорців повідомлення про те, що, начебто, на острові Святої Лючії відбудеться надзвичайно дешевий розпродаж рабів. Купа французьких кораблів повелися на дану хитрість і кинулися до острова. Зрозуміло, по дорозі на них напала флотилія Чорного Барта. 15 кораблів було розграбовано та спалено, членів команд жорстоко закатовано.

  Бартолом’ю був задоволений. Він готувався до подорожі в Африку. Перед цим потрібно було підготувати ескадру. Під час огляду суден було прийняте рішення замінити «Королівську удачу» на інший корабель. Ним стала 18-гарматна бригантина, яку Робертс назвав «Великою удачею». Перед самісінькою відправкою до Африки, Чорний Барт зміг роздобути 50-гарматний фрегат губернатора Мартиніки разом із самим губернатором. Корабель він, як не дивно, перейменував у «Королівську удачу» і зробив флагманом, а губернатора повісив.

  У квітні 1721, завершивши всі необхідні підготовки, ескадра вирушила до берегів Африки. Через жорстоке ставлення Барта до найменших провин, проти нього назрівав бунт. Ватажком бунтівників став Томас Енстіс – людина, яку Робертс цінував і навіть довірив «Велику удачу». Енстіс намовив команду «Великої удачі» і разом зі здобиччю у трюмі бунтівники втекли на ній. Бартолом’ю був надзвичайно роздратований, проте вирішив не переслідувати зрадників, щоб не відхилятися від курсу.

  У червні «Королівська удача» кинула якір біля узбережжя Африки, захопивши чотири судна. Одне із них Робертс перейменував у «Малого бродягу» й приєднав до своєї флотилії. Після цього пірати вирушили до Ліберії. Там їх жертвою став фрегат «Онслоу» з великим вантажем коштовностей і грошей. Це судно Чорний Барт також приєднав до своєї ескадри і, не маючи часу на роздуми, перейменував у ще одну «Королівську удачу».

Один із прапорів Чорного Барта

  Успіх продовжувався, піратська ескадра грабувала й захоплювала кораблі один за одним. Згодом Барт вирішив змінити флагман. Новим флагманським кораблем став «Великий бродяга». Врешті, відчувши, що награбованого достатньо, Бартолом’ю вирішив повернутися до Бразилії. Команда зраділа цьому рішенню, адже так з’являлася можливість весело витратити награбоване, проте ніхто не підозрював, що Робертс планував покінчити з кар’єрою пірата і після прибуття розпустити команду.

Смерть[ред. | ред. код]

 Повертаючись, піратська ескадра привернула увагу двох англійських військових фрегатів. Пірати, які були на борту «Великого бродяги» подумали, що англійський корабель «Ластівка» - це торгове судно. Вони кинулися за ним в погоню, відставши від своєї ескадри. За збігом обставин, Робертс у цей час знаходився на «Королівській удачі». 5 лютого 1722 року «Ластівка» вичекала зручний момент і, розвернувшись, атакувала «Великого Бродягу». Через п’ять днів їй вдалося наздогнати “Королівську удачу». Та зі ще двома кораблями знаходилася біля мису Лопес, марно очікуючи на повернення «Великого бродяги». Майже вся команда була п’яною – святкувала захоплення ще одного шлюпа, та Бартолом’ю не розгубився. Він помітив «Ластівку», зрозумів, що трапилося і вирішив атакувати першим. «Королівська удача» йшла назустріч англійському фрегату, готуючись знищити його, проте в останню мить різко змінився вітер і її розвернуло всім бортом. Англійці скористались цим моментом і зробили картечний залп з усіх гармат. Бартолом’ю Робертс знаходився на містку, він помер моментально. Виконуючи заповіт, пірати скинули його тіло за борт, адже він не хотів, щоб його труп висів на шибениці.

  Битва продовжувалася ще три години. Без чіткого командування пірати були розбиті і взяті в полон.

Смерть Робертса стала великою новиною, адже багато хто вважав його невловим чи безсмертним. Деякі історики вважають рік смерті Чорного Барта кінцем золотої доби піратства.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Ніколи не вживав алкоголю, був проти азартних ігор;
  • Бартолом'ю Робертс із командою на Малабарських островах. Пірати п'ють ром.
    Був глибоко віруючою, проте суворою людиною;
  • Жорстоко карав за найменші провини;
  • Мав гарні манери;
  • Одним із перших капітанів створив кодекс;
  • Не любив французів;
  • Був помішаний на фортуні та удачі, демонстрував це, називаючи свої кораблі;
  • Мав гарний почерк;
  • Гарно вдягався;
  • Любив музику, тому на борту завжди були музики;
  • Заповідав: вразі смерті викинути його тіло за борт, адже знав, що мертвих піратів міг чекати ще місяць ганебного висіння на шибениці.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Згадується у комп'ютерних іграх:

Використана література[ред. | ред. код]

Джон Метьюз. Пірати та їхні скарби: Портрети піратів.

Джон Метьюз. Пірати та їхні скарби: Піратські скарби.