Бартоломе Естебан Мурільйо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Див. також: Бартоломе
Бартоломе Естебан Мурільйо
Bartolomé Esteban Murillo
Автопортрет Мурільйо, Національна галерея (Лондон)
При народженні Bartolomé Esteban Murillo
Народження грудень 1617[1]
Севілья, Кастильська Корона[2]
Смерть 3 квітня 1682(1682-04-03)[3][4][2] (64 роки)
  Севілья, Кастильська Корона або Кадіс, Андалусія, Іспанія[2]
(смерть через падіння з висотиd)
Національність іспанець
Країна Іспанія
Релігія католицька церква
Жанр портрет, релігійний живопис, побутова картина
Навчання у Хуана дель Кастільо
Діяльність художник
Напрямок реалізм
Роки творчості 1638-1682
Вплив Педро де Мойя, Веласкес
Вчитель Juan del Castillod
Відомі учні Pedro Nuñez de Villavicenciod і Fernando Marquez Joyad
У шлюбі з Beatriz Cabrera y Villalobosd
Роботи в колекції Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Прадо, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Auckland Art Galleryd, Музей Тіссен-Борнемісса, Музей Ґетті, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Колекція Фріка[5], Музей мистецтва Метрополітен, Музей красних мистецтв, Krannert Art Museumd, Музей Бойманса - ван Бенінгена, Рейксмузей, Мауріцгейс, Museumslandschaft Hessen Kasseld, Національні галереї Шотландіїd, Musei di Strada Nuovad, Баварські державні колекції картинd, Національна галерея, Музей мистецтв Кімбеллаd, Музей образотворчих мистецтв, Музей Фіцвільяма, El Paso Museum of Artd, Картинна галерея Далвічd, Ермітаж, Galleria Palatinad, Берлінська картинна галерея, Художній музей Волтерс, Biblioteca Museu Víctor Balaguerd, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Філадельфії, Goya Museumd, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Музей августинців, Національний музей західноєвропейського мистецтва, Токіо, Музей Соумаяd, Національний музей у Варшаві, Музей історії мистецтв, Музей образотворчих мистецтв, Музей образотворчого мистецтва Більбаоd, Музей Ласаро Гальдйано, Денверський художній музей, Галерея мистецтв Вокера, Музей мистецтв Толедо, Timken Museum of Artd, Музей мистецтв Цинциннаті, Музей мистецтва Сан-Паулу, Державні художні зібрання Дрездена, Moravian Gallery in Brnod, Клівлендський музей мистецтв, Детройтський інститут мистецтв, Wadsworth Atheneum Museum of Artd, Dayton Art Instituted, Національна галерея Ірландії, Художній музей Сієтла, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Дрезденська картинна галерея, Вустерський музей мистецтв, Рінглінг музей, Художній музей Вірджинії, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Музей Нортона Саймона, Museo de Arte de Ponced, Mildred Lane Kemper Art Museumd, Інститут мистецтв Кларкаd, Латиноамериканське товариство Америкиd, Королівські музеї витончених мистецтв[6], Собор Антверпенської Богоматері, Національний музей образотворчого мистецтва[7], Палаццо Пітті, Гарвардський художній музей, Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо, Зібрання Воллеса, Віденська академія мистецтв, Meadows Museumd, Хантеріанський музей та картинна галереяd, Barber Institute of Fine Artsd, Graves Art Galleryd, Музей Вальрафа-Ріхарца, Музей Конде, Стара пінакотека, Fogg Museumd, Museu de Belles Arts de Valènciad, Führermuseumd, Museo de Cádizd, Музей Фабра, Pollok Housed, Епслі-хаус, Touchstones Rochdaled, Chiswick Housed, Нантський музей образотворчого мистецтва, Музей Вікторії та Альберта, Зібрання Баррелаd, Royal Cornwall Museumd, Laing Art Galleryd, Музей Боуз, The Hepworth Wakefieldd, Brighton Museum & Art Galleryd, Beecroft Art Galleryd, Guildhall Art Galleryd, Museum of John Paul II Collectiond, Hatton Galleryd, York Art Galleryd, Southampton City Art Galleryd, paintings collection of Musée des beaux-arts de Chartresd[8] і The New Art Gallery Walsalld

CMNS: Бартоломе Естебан Мурільйо у Вікісховищі

Бартоломе́ Есте́бан Мурі́льйо (ісп. Bartolomé Esteban Murillo; 1 січня 1618, Севілья — 3 квітня 1682, Севілья) — іспанський художник доби бароко, співзасновник севільської академії малярства. Малював релігійні картини, іноді портрети. Зробив декілька жанрових композицій на межі бодегона і побутового жанру, які вважають найкращими в творчому надбанні художника. Ім'я на іспанський манер пишеться як Бартоломе.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Він 14 дитина в небагатій родині. Мати була на тридцять років молодша за чоловіка, що не перша загадка і особливість в біографії художника. Батько — цирульник, що за життя так і не спромігся придбати власний будинок. Родина була вимушена мешкати в квартирі, що орендувала у місцевого монастиря. Батьки померли у 1628 році і хлопець — сирота 10 років залишився під опікою молодшої сестри матері (рідної тітки) та її чоловіка, хірурга. Нова родина була заможною, бо мала маєтки на околицях Севільї, а ставлення до сироти було добрим. Хірург Лагарес і тітка замінили хлопцю рідних батьків і дали добру початкову освіту.

Навчання[ред. | ред. код]

Коли у підлітка виявилися художні здібності, нові батьки влаштували його в майстерню місцевого художника Хуана дель Кастільо. Як заведено, навчання тривало три роки, закінчилося у 1636 р., після чого Бартоломе отримав право працювати самостійно. Ранішні твори не збереглися, перша зі збережених картин датована 1638 роком.

Впливи[ред. | ред. код]

Є відомості, що художник навідувався в Мадрид. Серед майстрів, впливи яких мали місце на свідомість Мурільо — Педро де Мойя та Веласкес. Ймовірно, м'які переходи фарб де Мойі та дещо сентиментальні образи останнього були ближче до манери Мурільо, ніж гостро індивідуальна манера Веласкеса. В Мадриді художник мав змогу бачити відомі твори іноземних майстрів, зокрема Тиціана, Ван Дейка, Рубенса, але їх вплив не був значним і не відбився на сюжетах картин Мурільо.

Шлюб[ред. | ред. код]

В лютому 1645 року Мурільйо зробив спробу вінчання з дівицею Беатріс де Кабрера-і-Сотомпайер Віллалобос 23 років. В церкві дівиця закричала, що йде заміж за примусом і вінчання скасували. Лише з другої спроби Мурільо владнав стосунки з Беатріс і узяв з нею шлюб. Родина жила досить спокійно і мала дев'ять дітей.

Праця на католицьку церкву[ред. | ред. код]

Все життя Мурільо був добрим католиком. Релігійна налаштованість і допомагала мати майже постійних замовників серед управителів церков та монастирів. Серед перших вдалих робіт художника — картини (релігійні образи) для францисканського монастиря Севільї зі сценами життя Святого Франциска. Грошей заплатили мало, але до художника прийшла слава і нові замови.

Мурільйо довгі роки сприймали як відомого майстра мадонн та релігійних образів. Ця слава пережила художника і на деякий час затьмарила славу Ель Греко та Веласкеса. І Ель Греко, і Веласкес зазнали забуття на століття.

Твори Мурільйо у 18 столітті на деякий час уособлювали найкращі зразки живопису Іспанії взагалі. Придбання картин Мурільйо було престижним, і вони недешево коштували. Серед покупців картин Мурільйо — імператриця Катерина ІІ, лорд-канцлер Волпол, герцог Шуазель, мільйонер П'єр Кроза тощо.

Побутові картини Мурільйо[ред. | ред. код]

Нові оцінки прийшли в 19 столітті. І вже славі Мурільйо прийшлось значно поступитися всесвітній славі спочатку Веласкеса, а потім Ель Греко.

Схвально почали сприймати побутові картини художника, що колись не вважались головними в його творчості.

Автопортрет[ред. | ред. код]

Невідомо, чи малював хтось портрет Бартоломе Естебана Мурільйо. Діти художника умовили батька створити свій портрет, що він і зробив на початку 1670-х років. Автопортрет художника зберігає Національна галерея в Лондоні. Напис латиною і сповіщає про причини створення картини.

Севільська Академія мистецтв[ред. | ред. код]

Монумент на честь Мурільйо в Мадриді.

Необхідність передати досвід молодим майстрам і підняти значення Севільї як міста спонукала художника разом з однодумцями заснувати в місті Академію мистецтв. Її відкрили в січні 1660 року, а Мурільйо обрали її першим президентом (ректором).

Громадсько-релігійне служіння[ред. | ред. код]

З 1665 року художник став членом релігійного братства Святого Милосердя міста Севілья. Обов'язки були важкі і неприємні, бо доводилося ловити тіла потоплених, ховати померлих невідомих, піклуватись за тяжкохворими та помираючими, бувати у в'язниці і нести релігійну втіху приреченим на смертну кару. Реальність не приховувала своїх жахів від художника.

Мурільйо сприймав усі негаразди свого життя як іспити, що насилає Бог і терпляче зносив свої і чужі втрати. Він поховав і двох своїх синів, а в 1670 році і свою дружину.

Але сцени мучеництв чи смерті нечасті в картинах майстра. Серед них — «Мучеництво Св. Андрія Першозваного», «Смерть Св. Клари» тощо.

Заповіт і смерть[ред. | ред. код]

Художник отримав замовлення на вівтарний образ у церкві монастиря капуцинів у Кадісі. Під час праці він упав з риштувань і розбився. Його віднесли додому, де він, поки не знепритомнів, склав заповіт. Мурільйо помер 3 квітня 1682 року на 64 році життя.

У Мадриді встановлено монумент на честь художника.

Твори[ред. | ред. код]

Вибрані твори[ред. | ред. код]

Мурільйо, алегорія «Літа» або «Осені».
  • Поклоніння пастухів, Прадо, Мадрид
  • Христос зцілює паралічного, Національна галерея, Лондон
  • Янгол виводить Апостола Петра з в'язниці, Ермітаж, Петербург
  • Йосип Прекрасний і дружина Потіфара, Кассель
  • Авраам і три янголи, Оттава, Канада
  • Святий Фома де Вільянуева роздає милостиню, Севілья, музей красних мистецтв
  • Молитва Св. Франциска Асізького
  • Мадонна передає Св. Ільдефонсо розкішні церковні шати, Прадо, Мадрид
  • Монах Юніпер і жебрак
  • Зустріч Елеазара та Ребекки біля колодязя, Прадо, Мадрид
  • Свята Родина, Прадо, Мадрид
  • Смерть Св. Клари, Дрезден
  • Христос після побиття батогами і янголи
  • Св. Антоній Падуанський з Христом-немовлям, Севілья, музей красних мистецтв
  • Різдво богородиці, Лувр, Париж
  • Непорочне зачаття, бл. 40 варіантів
  • Яків стереже вівці Лавана, Даллас, США
  • Ісаак благословляє Якова, Ермітаж, Петербург
  • Сон Якова (Сходинки в небо), Ермітаж, Петербург
  • Відпочинок Св. Родини на шляху до Єгипту, Ермітаж, Петербург
  • Благовіщення, Ермітаж, Петербург
  • Заснування церкви Санта Марія Маджоре, Прадо, Мадрид
  • Св. Бонавентура і Св. Леандр, Севілья, музей красних мистецтв
  • Розіп'ятий Христос втішає Св. Франциска Асізького, Севілья, музей красних мистецтв
  • Повернення блудного сина, Вашингтон, Національна галерея мистецтва
  • Св. Єлизавета лікує хворих, Севілья, шпиталь милосердя
  • Мучеництво Андрія Первозваного, Прадо, Мадрид
  • Жанрова сцена, чотири фігури на лоджії, Кімбел Арт Мьюзеум, Техас.
  • Дівчина з монетою, Прадо, Мадрид
  • Хлопчик з собакою, Ермітаж, Петербург
  • Маленькі продавці фруктів, Мюнхен
  • Юний жебрак, Лувр, Париж
  • Автопортрет, Лондон, Національна галерея
  • Портрет Андреаса де Андраде і ла Коль, Метрополітен-музей, США

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Fr.-M. Tubuno, «Murillo, su época, su vida, sus cuadros» (Севилья, 1864; в нём. переработке Т. Штромера и М. Иордана, Б., 1879)
  • W. Scott, «Murillo and the Spanish school of painting» (Л., 1872)
  • H. Lücke. «Bartolomé Esteban Murillo» (в R. Dohme, «Kunst u. K ünstler des Mittelal ters und der Neuzeit», I т.)
  • Ch.-B. Curtis, «Velazquez and Murillo» (Л., 1883)
  • P. Lefort, «Murillo et ses élèves» (П., 1892)
  • С. Justi, «Murillo» (Лпц., 1892).
  • Кагане Л. Л. «Испанская живопись», очерк-путеводитель, Гос. Ермитаж, Л., «Аврора», 1977
  • Гос. Эрмитаж. Западноевропейская живопись, каталог № 1, Л.: «Аврора», 1976