Барятинський Іван Федорович
| Барятинський Іван Федорович Барятинский Иван Фёдорович | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1730 — 1738 | |||
| |||
| 1736 — 1738 | |||
| Попередник: | Шаховський Олексій Іванович | ||
| Спадкоємець: | Рум'янцев Олександр Іванович | ||
| |||
| 1735 — 1737 | |||
| Попередник: | Чернишов Григорій Петрович | ||
| Спадкоємець: | Трубецькой Іван Юрійович | ||
| Народження: | 1689 | ||
| Смерть: | 1738 | ||
| Національність: | росіянин | ||
| Країна: |
 Російська імперія | ||
| Рід: | Барятинський[d] | ||
| Батько: | Барятинський Федір Юрійович | ||
| Шлюб: | Natalya Golovkinad | ||
| Діти: | Олександр (1708—1765), Сергій (? — 1746), Анна (1720—1783) | ||
| Військова служба | |||
| Звання: | князь, бригадир, генерал-лейтенант, генерал-аншеф | ||
| Нагороди: | медаль «За битву при Гренгамі» (1720 р.) | ||
.png)
Барятинський Іван Федорович (1689 - 1738) — князь, генерал-лейтенант, генерал-аншеф, гвардії бригадир, головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 17 червня по 27 листопада 1736 року та з 30 грудня 1736 по 18 лютого 1738 року). [1] , Сенатор Російської імперії (1730-1738 рр.), Московський генерал-губернатор (1735-1737 рр.)
Військова служба[ред. | ред. код]
І. Барятинський у чині бригадира керував полком під час Північної війни 1700–1721 років. За виявлену доблесть у морській битві поблизу острова Гренгам у Балтійському морі (нині територія Фінляндії) 27 липня 1720 року отримав золоту медаль «За битву при Гренгамі».
Глухівсько-московський період[ред. | ред. код]
4 березня 1730 року в званні сенатора увійшов до складу відновленого російською імператрицею Анна ІванівнаАнною Іванівною Правлячого сенату. 23 квітня цього ж року отримав звання генерал-лейнтенанта. [2]
21 серпня 1735 року був призначений Московським генерал-губернатором. Залишаючись на цій посаді, він також паралельно, 17 червня 1736 року був призначений Головним командиром Правління гетьманського уряду у Глухові. Весь час навідувався до Москви. І вже 27 листопада 1836 року був відставлений. Але ненадовго.
Через місяць, 30 грудня 1736 року він знову повернувся до Глухова Головним командиром Правління гетьманського уряду для керівництва Лівобережною Україною. [1] Тут же, 9 лютого 1737 року І.Барятинський отримав звання генерал-аншефа.
Увійшов в історію, як російський централізатор. Зокрема, наказав заарештувати весь склад Київського магістрату. Також за його розпорядженням були вилучені всі королівські й царські грамоти, що визначали привілеї Києва. Вони були направлені до Санкт-Петербурга «…дабы оные по продолжению времени из памяти у них вышли, и не имели на что ссылаться». [2]
Врешті, перебуваючи на двох посадх, 18 лютого 1738 року, І.Барятинський повернувся з Глухова до Москви.
Сім'я[ред. | ред. код]
Батько - князь Барятинський Федір Юрійович [3]
Першою дружиною І. Барятинського була Голіцина Софія Михайлівна (1681-1703). Однак, в них не було дітей.
Разом з другою дружиною Наталією Гаврилівною Головкіною (1689-1726) князь виховав трьох дітей: Олександра (1708-1765), Сергія (? - 1746) та Анну (1720-1783).
Література[ред. | ред. код]
- Полное собрание законов Российской империи, т. 5–8. СПб., 1830;
- Голиков И.И. Деяния Петра Великого, т. 7–9, 13. М., 1836–39;
- Делімарський Р. Магдебурзьке право у Києві. К., 1996.
Джерела[ред. | ред. код]
- Горобець В.М. БАРЯТИНСЬКИЙ Іван Федорович [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 196-197. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. – Запорожье: Просвіта, 2011. - С. 288.
- ↑ а б Горобець В.М. БАРЯТИНСЬКИЙ Іван Федорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2003. - 688 с.: іл. – Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Bariatynskyj_I [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] (останній перегляд: 18-06-2016).
- ↑ В Большой энциклопедии русского народа [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] помилково названо по-батькові Іванович.
|
