Барінго (озеро)
| Барінго | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 0°38′00″ пн. ш. 36°05′00″ сх. д. / 0.63333333333333° пн. ш. 36.083333333333° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна | Кенія | |||
| Регіон | Провінція Рифтова Долина | |||
| Геологічні дані | ||||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 130 км² | |||
| Висота | 970 м | |||
| Глибина макс. |
5 м  | |||
| Довжина |
21 км | |||
| Ширина |
13 км | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| Вливаються |
Ol Arabeld і Perkerra Riverd | |||
| Площа басейну |
6820 км² | |||
| Країни басейну |
Кенія | |||
| Інше | ||||
| Статус спадщини |
Рамсарське угіддя | |||
| Geonames |
200574 | |||
  Барінго (озеро) (Кенія) | ||||
| ||||
|
| ||||
 Барінго у Вікісховищі | ||||
Озеро Барінго, після озера Туркана, є найпівнічнішим з озер Кенійської рифтової долини, з площею поверхні 130 км² і висотою 970 м над рівнем моря. В озеро впадає кілька дрібних річок: Моло, Перкерра і Оль-Арабель. Озеро не має витоку; вважається, що води просочуються крізь озерні відкладення в вулканічні породи. Це одне з двох прісноводних озер у Рифтовій долині в Кенії, інше озеро Найваша.
Озеро знаходиться у віддаленій спекотній і посушливій місцевості. Озеро відоме своїм різноманіття орнітофауни, на його берегах мешкає понад 470 видів птахів, включно з мігруючими фламінго.
Про існування озера Барінго вперше в Європі повідомили Л. Крапф і Й. Ребман, німецькі місіонери, що перебували в Момбасі, приблизно в 1850 році; на карті Дж. Х. Спіка джерел Нілу (1863) Барінго плутають із затокою Кавірондо Вікторії-Ньянзи. Джозеф Томсон під час своєї подорожі країною масаїв в 1883 році відкрив озеро та виправив перебільшені уявлення про його розміри. Місцеві племена однак вірять, що раніше озеро займало набагато більшу територію.[1]
Озеро є частиною Східно-Африканської рифтової системи озер. На захід від озера лежить пагорб Туген. Схил Лайкіпія лежить на сході.
Озеро є важливим середовищем існування для багатьох тварин. В озері живе сім видів прісноводних риб. Один, Oreochromis niloticus baringoensis (підвид нільської тілапії), є ендемічним для озера. Озерне рибальство має важливе значення для місцевого соціального та економічного розвитку. Крім того, ця територія є середовищем існування для багатьох видів тварин, включаючи бегемота ( Hippopotamus amphibius ), нільського крокодила ( Crocodylus niloticus ) та багатьох інших ссавців, земноводних, рептилій і безхребетних.[2]
Хоча запаси нільської тиляпії в озері зараз низькі, зменшення чисельності цього виду пов'язують з успіхом іншого, мармурової дводишної риби (Protopterus aethiopicus), яка була завезена в озеро в 1974 році і зараз є основною рибою в озері. Озеро зазвичай каламутне, частково через інтенсивну ерозію ґрунту у водозбірній зоні, особливо на рівнині Лобой на південь від озера.
Характерною рисою околиць озера є «пагорби» термітів. Східний берег озера є одним з небагатьох місць, де можна зустріти великого куду.[1]
Недавнє дослідження показало поширеність в озері паразитів O. niloticus baringoensis, які можуть нести ризики для здоров'я людей, внаслідок споживання недостатньо прожареної зараженої риби.[3]
На озері є кілька невеликих островів, найбільшим з яких є острів Ол-Кокве, згаслий вулканічний пагорб, пов’язаний з вулканом Коросі на північ від озера. Озеро Барінго має кілька гарячих джерел і фумарол, деякі з яких містять відкладення сірки. Група гарячих джерел знаходиться вздовж берегової лінії в Соро поблизу північно-східного берега острова.
На берегах озера було зроблено кілька важливих археологічних і палеонтологічних знахідок решток людиноподібних і гомінідів.[4] [5] [6] Головним містом біля озера є Марігат. [7]
У звіті уряду Кенії в 2021 році зазначалося, що площа поверхні озера Барінго збільшилася на понад 100% до 268 км² за період 2010–2020 років.[8] Приозерні села були затоплені, а люди виселені.[9] Також спостерігається збільшення популяції тварин, наприклад крокодилів.[10]
- ↑ а б Chisholm, 1911, с. 418.
- ↑ Kenya Birds - baringo. www.kenyabirds.org.uk. Архів оригіналу за 2 березня 2008. Процитовано 17 березня 2008.
- ↑ Adamba, Stephanie Wangare Kamau; Otachi, Elick Onyango; Ong’ondo, Geoffrey Odhiambo (19 лютого 2020). Parasite Communities of Oreochromis niloticus baringoensis (Trewavas, 1983) in Relation to Selected Water Quality Parameters in the Springs of Lorwai Swamp and Lake Baringo, Kenya. Acta Parasitologica. 65 (2): 441—451. doi:10.2478/s11686-020-00178-2. ISSN 1230-2821. PMID 32077035.
- ↑ Ward, Steven; Hill, Andrew (1987), Pliocene Hominid Partial Mandible from Tabarin, Baringo, Kenya, American Journal of Physical Anthropology, 72 (1): 21—37, doi:10.1002/ajpa.1330720104, PMID 3103460 Abstract from web search [Архівовано 2014-04-16 у Wayback Machine.]
- ↑ Tugen Hills examples from Smithsonian website, Smithsonian National Museum of Natural History, процитовано 1 травня 2010[недоступне посилання з 01.06.2023]
- ↑ Wood, Bernard (1999), Plio-Pleistocene hominins from the Baringo Region, Kenya, у Andrews, P.; Banham, P. (ред.), Late Cenozoic Environments and Hominid Evolution: a Tribute to Bill Bishop, London: Geological Society, с. 113—122, ISBN 9781862390362, процитовано 1 травня 2010
- ↑ Lake Baringo. www.lake-baringo.com. Архів оригіналу за 15 січня 2012. Процитовано 16 лютого 2012.
- ↑ Tobiko, Keriako (2021). Rising Water Levels in Kenya's Rift Valley Lakes, Turkwel Gorge Dam and Lake Victoria (PDF). Kenya Government and UNDP. Архів оригіналу (PDF) за 28 квітня 2022. Процитовано 16 березня 2022.
- ↑ Baraka, Carey (17 березня 2022). A drowning world: Kenya's quiet slide underwater. the Guardian (англ.). Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ Kenya's Lake Baringo: Surviving hippo and crocodile attacks. BBC News (брит.). 6 вересня 2023. Процитовано 8 жовтня 2023.