Перейти до вмісту

Басаличівка

48°43′42″ пн. ш. 29°15′44″ сх. д.H G O
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Басаличівка
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район Гайсинський район
Тер. громада Гайсинська міська територіальна громада
Код КАТОТТГ UA05040030030025354 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засноване 1547 року[1]
Населення 263 (01.01.2015)
Площа 1,756[1] км²
Поштовий індекс 23795[1][2]
Телефонний код +380 4334[1]
Географічні дані
Географічні координати 48°43′42″ пн. ш. 29°15′44″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
222[3] м
Водойми р. Ладижинка
Відстань до
районного центру
17 км
Місцева влада
Адреса ради 23700, Вінницька область, Гайсинський р-н, м. Гайсин, вул. 1 Травня, 7
Карта
Басаличівка. Карта розташування: Україна
Басаличівка
Басаличівка
Басаличівка. Карта розташування: Вінницька область
Басаличівка
Басаличівка
Мапа
Мапа

CMNS: Басаличівка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Басаличі́вка — село в Україні, у Гайсинській міській громаді Гайсинського району Вінницької області. Розташоване на обох берегах річки Ладижинка (притока Собу) за 17 км на південний захід від міста Гайсин. Населення становить 263 особи (станом на 1 січня 2015 р.).

Історія

[ред. | ред. код]

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки[4].

Мешканець села, Сильвеструк Овксентій Ївдокимович (1902 р.н.), що працював рахівником заготпункту, був заарештований 19 липня 1937 року за статею 54-6 КК УРСР і розстріляний 12 жовтня 1937 року.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село увійшло до складу Гайсинської міської територіальної громади[6].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Гайсинського району (1923—2020), село увійшло до складу новоутвореного Гайсинського району[7].

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2001 року у селі проживали 370 осіб[1][8].

Рідною мовою назвали[9]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 348 94,05%
російська 20 5,41%
білоруська 2 0,54%

Політика

[ред. | ред. код]

На виборах у селі Басаличівка працює окрема виборча дільниця, розташована в приміщенні сільського клубу. Результати виборів:

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

У 1953 році кандидат історичних наук П. І. Хавлюк на території населеного пункту виявив залишки поселення епохи бронзи[d], яке було датоване XIX-XVII ст. до н. е. Тоді ж було виявлено і поселення[d] черняхівської культури, датоване III-IV ст. ст. н. е. Рішенням № 9618 від лютого 1983 року їх було взято під охорону з охоронними номерами, відповідно, 235 і 191.

У 1967 році у селі, біля Будинку культури, було встановлено пам’ятник 23 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах ВВВ[d] (охоронний номер 313, від 10 червня 1971 року).

Культура

[ред. | ред. код]

Фольклор

[ред. | ред. код]

У 1940 році фольклористка Ганна Іванівна Колесниченко від М. Усатенко записала пісню «Захотіла вража баба та й забагатіти»[17]:

Захотіла вража баба та й забагатіти

Захотіла вража баба та й забагатіти:
Підсипала куріпоньку, щоб вивела діти. (двічі)

Приспів:

Ціп-ціп, ціп-ціп, цюру-цюру!
Ціп-ціп, ціп-ціп, цюру-цюру!
Ціп-ціп, ціп-ціп, цюру-цюру!
Щоб вивела діти.

Висиділа куріпонька п’ятеро курчаток:
Оце тобі, вража бабо, на перший початок.

Ой погнала вража баба свої кури пасти,
Сама сіла під тином кужелину прясти.

Стала хмарка наступати, дощик накрапати,
Стала баба свої кури та й додому гнати.

Гнала вона, гнала, троє розтоптала,
На четверте спотикнулась, а на п’яте впала.

Як приїхав дід із лісу та й до свого двору,
Питається бабусеньки про свою худобу.

— Ой діду, дідусю, сталася причина:
Наврочили лихі люди — я всі подушила.

Став дід бабу бити та став її вчити,
А курочка з-під припічка стала боронити.

— Не бий, діду, свої баби, бо немає за що,
Твоя баба хазяйочка, а ти, дід, ледащо.

Розсердився дід на бабу, не знав, що зробити
Узяв її на плече та й поніс топити.

Як укинув дід у воду та й став веселитись:
— Добре, що ця утопилась, ще буду женитись!

Іде дід через міст та в долоні плеще:
— Добре, що ця утопилась, оженюся я ще!

Іде дід під гору та в долоні ріже,
Оглянеться назад себе: з води баба лізе.

Там же була записана пісня «Вже Петрівочка минається»[18][19]:

Вже Петрівочка минається

Вже Петрівочка минається,
Хлопцям гулянка вертається.

Ідіте, хлопці, погуляйте,
Дівчат на вісінь підмовляйте.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д Облікова картка на сайті ВРУ[недоступне посилання з лютого 2019]
  2. Довідник поштових індексів України. Вінницька область. Гайсинський район. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 21 серпня 2016.
  3. Погода в селі Басаличівка. Архів оригіналу за 20 грудня 2011. Процитовано 10 липня 2013.
  4. (III) УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. static.rada.gov.ua. Процитовано 16 липня 2025.
  5. Книга памяти України. Вінницька область, т. II, Гайсинський район, Полеглі в боях, загиблі та померлі від ран, Ярмолинецька сільська рада, с. Басаличівка. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 липня 2013.
  6. Кабінет Міністрів України — Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 10 листопада 2021.
  7. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  8. Населення населених пунктів Вінницької області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 10 липня 2013. [Архівовано 2013-10-14 у Wayback Machine.]
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення) - 005 Гайсинський район, Рік, Вказали у якості рідної мову. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 9 липня 2013.
  10. Результати госолування по дільницях ТВО № 15, Вінницька область. Вибори Президента України. Повторне голосування 26.12.2004. Архів оригіналу за 31.07.2012. Процитовано 10.07.2013. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2012-07-31? (довідка)
  11. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 17, Вінницька область. Вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року. Архів оригіналу за 30 липня 2012. Процитовано 10 липня 2013.
  12. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 17, Вінницька область. Позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 10 липня 2013.
  13. Результати голосування по дільницях ТВО № 15, Вінницька область. Вибори Президента України 17 січня 2010 року. Архів оригіналу за 19 травня 2015. Процитовано 10 липня 2013.
  14. Результати голосування по дільницях ТВО № 15, Вінницька область. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року. Архів оригіналу за 19 травня 2015. Процитовано 10 липня 2013.
  15. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО №17, Вінницька область. Вибори народних депутатів України 28 жовтня 2012 року. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 10 липня 2013.
  16. Підсумки голосування на виборчих дільницях у одномандатному виборчому окрузі в межах ОВО №17, Вінницька область. Вибори народних депутатів України 28 жовтня 2012 року. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 липня 2013.
  17. Українські народні пісні. Захотіла вража баба та й забагатіти. Архів оригіналу за 5 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2022. [Архівовано 2017-02-05 у Wayback Machine.]
  18. Вже Петрівочка минається. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 10 липня 2013.
  19. Українські літні обряди та пісні / Упорядник А.Ф. Завальнюк. – Вінниця: Нова книга, 2008. – 304 с.

Література

[ред. | ред. код]
  • Колесніченко Г.І. Примови, записані на Вінниччині (села Басаличівка, Бубнівка, Дмитренки) протягом 1980 року // Рукописні фонди ІМФЕ. – Ф. 14–3. Од. зб. 1035.– Арк. 4
  • Ярмоли́нці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788 с. — С. 216 (Басаличівка)

Посилання

[ред. | ред. код]