Басейн Дунаю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку



Басейн Дунаю
Назва на честь: Дунай
Розташування
Геологічні дані
Тип водозбірний басейн
Частина від басейн Чорного моряd
Склад басейн Моравиd, Басейн Вагуd, Басейн Іннуd, Басейн Тисиd і Басейн Савиd
Розміри
Площа поверхні 817 000  км²
Вода
Басейн
На об'єкті Дунай
Водний басейн басейн Чорного моряd
Країни басейну Німеччина, Румунія, Австрія, Польща, Україна, Чехія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Угорщина, Сербія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Болгарія, Молдова, Швейцарія і Албанія
Інше
Bassin-du-Danube.png

CMNS: Басейн Дунаю у Вікісховищі

Басейн Дунаю — водозбір річки Дунай, загальною площею 817 000 км² та середньорічним стоком 200 км3. Розміщується на території 19 країн Європи, серед них — Німеччина, Австрія, Словаччина, Угорщина, Сербія, Болгарія, Румунія, Україна.

Характеристика[ред. | ред. код]

Формується в гірських районах Альп, Балкан та Карпат. Налічує 17 612 малих річок загальною довжиною 35 200 км, середня густота річкової мережі — 1.12 км/км². Живиться Дунай дощовими, талими та підземними водами, гідрографічна мережа ріки має близько 120 приток, більшістю в Альпах та Карпатах, але рідкісні в Угорській низовині. Біля 90 % річного стоку Дунаю припадає на його притоки Драву, Тису, Олт, Серет, Прут та інші.

За фізико-географічними властивостями басейн поділяють на три частини: Верхній Дунай, (протяжністю 992 км, від витоку до селища Генью), Середній Дунай (860 км, від Генью до Турну-Северіна) та Нижній Дунай (931 км, від Турну-Северіна до гирла)[1]. Основними фазами гідрологічного режиму є весняна повінь, літні й осінні паводки та осінні й зимові межені.

В Україні[ред. | ред. код]

Басейн займає 30 626 км², що становить 5,06 % території України, розміщується в межах Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької та Одеської областей, до його складу входять суббасейни річок Тиси, Прута, Серета та Нижнього Дунаю[2]. Охоплює південні й південно-східні схили Закарпаття, Східних Карпат та південно-західну частину Причорноморської низовини[3].

В середині минулого століття почалося освоєння заплави Нижнього Дунаю: придунайські прісноводні озера було сполучено з рікою каналами, заплави між ними осушено та перетворено в ріллю; озера почали використовувати як водосховища — для водопостачання, зрошення, рибництва та регулювання рівня води. Найбільші озера-водосховища — Кагул, Картал, Ялпуг-Кугурлуй, Саф'ян, Катлабуг, Китай. Між містами Рені та Вилкове збудовано протипаводкову дамбу[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Басейн ріки Дунай. https://dbuvr.od.ua/. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 10 серпня 2021. 
  2. Попередня оцінка ризиків затоплення басейну річки Дунай. https://www.dsns.gov.ua/. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021. 
  3. Основні річкові басейни України: Вісли, Думаю, Дністра та ін. Реферат. https://osvita.ua/. Архів оригіналу за 10 серпня 2021. Процитовано 10 серпня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]