Басетгорн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бассетгорн
Бассетгорн роботи Якоба Фрідріха Грюндмана 1787 року
Бассетгорн роботи Якоба Фрідріха Грюндмана 1787 року
Класифікація дерев'яний духовий, аерофон
Діапазон
Подібні інструменти кларнет

Басетгорн[1] (нім. Bassethorn; англ. basset horn; фр. cor de basset; італ. corno di bassetto) — дерев'яний духовий музичний інструмент, різновид кларнета.

Опис[ред. | ред. код]

Басетгорн є кларнетом, більшого розміру і вигнутий, проте має схожу з ним аплікатуру і технічну сторону; спосіб вдування повітря той же, що і у кларнеті. Басснтгорн, подібно до кларнету, має 15 отворів і клапани. Басетгорн — транспонуючий інструмент, як правило в строї F (рідко — в інших строях). На відміну від кларнета, має продовжений корпус із додатковими клапанами, що розширює його діапазон до ноти «до» малої октави по запису, таким чином загальний діапазон басетгорну за звучанням — від F до с3 і вище, залежно від майстерності виконавця.

Історія[ред. | ред. код]

Найдавніший зі збережених зразків басетгорн належить роботі майстрів з Пассау Антона і Міхаеля Майргофер, датований приблизно 1760 роком.

В останній чверті XVIII століття басетгорн був досить популярним інструментом серед композиторів і виконавців. Цим інструментом віртуозно володів знаменитий австрійський кларнетист Антон Штадлер, чим надихнув Вольфганга Амадея Моцарта на написання Концерту для кларнета з оркестром, який спочатку призначався саме для басетгорн in G. Басетгорн зустрічаються і в інших творах Моцарта — «Масонська траурна музика», «Реквієм», низці камерних ансамблів. Концерти для басетгорн написали також Карл Стаміц і Генріх Бакофен.

З настанням епохи романтизму інтерес до басетгорна знизився. Фабрики музичних інструментів практично перестали їх виготовляти, композитори рідко включали в свої твори (наприклад, Людвіг ван Бетховен використовував басетгорн лише в одному зі своїх творів — балет «Творіння Прометея»). З помітних творів цього часу можна відзначити дві Концертні п'єси для кларнета, басетгорна і фортепіано Фелікса Мендельсона.

На початку XX століття Ріхард Штраус в пошуках нових тембрів ввів басетгорн в оркестр своєї опери «Електра», і в подальшому неодноразово використовував його в інших творах. З цього часу інтерес до басетгорна почав відроджуватися, однак цей інструмент залишився дещо в тіні інших представників сімейства кларнетів.

Зараз басетгорн використовується в основному в ансамблях, а також для «автентичного» виконання оркестрових партій. У практиці деяких виконавців зустрічається також сольне виконання на басетгорні.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]