Баскетбольний м'яч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Типовий баскетбольний м'яч

Баскетбольний м'яч — це наповнений повітрям м'яч сферичної форми для гри у баскетбол. Баскетбольні м'ячі вар'юються у розмірах від дуже малих рекламних примірників діаметром у кілька дюймів до надвеликих м'ячів діаметром до 30 см, застосовуваних у тренуванні. До прикладу, м'яч у звичайній школі матими близько 69 см у обсязі, тоді як м'яч Національної баскетбольної асоціації вже сягатиме 74 см. Затвердженим стандартом НБА є м'яч окружністю від 74.9 до 75.8 см.

Крім майданчика та кошиків, баскетбольний м'яч є єдиною одиницею спорядження, необхідного для гри у баскетбол. Впродовж гри, м'яч постійно відбивають, передають у повітрі іншим гравцям та до кошика. З цього випливає, що він повинен бути тривким та легким для тримання. 

Характеристики[ред. | ред. код]

Майже всі баскетбольні м'ячі мають внутрішній надувний мішок, зазвичай огорнутий шарами волокна та покриттям, зробленим зі шкіри (традиційно), ґуми або штучних сполук. Як і більшість надувних м'ячів, баскетбольний теж має невеликий отвір, що дозволяє зменшувати або збільшувати тиск.

Поверхню м'яча майже завжди поділено "ребрами" — заглибленнями, зазвичай пофарбованими у контрастний колір. Традиційною кольоровою схемою є помаранчева поверхня з чорними ребрами та, можливо, логотипом.

Загалом, баскетбольні м'ячі призначено для використання у приміщенні (переважно зі шкіри або поглиначів) та для будь-яких типів поверхонь (переважно з ґуми або тривких сполук). Перші є зазвичай значно дорожчими через вартість матеріалів. Абразивність асфальту, бруд та волога сприяють швидкому руйнуванню таких м'ячів, тому для непрофесійної гри на дозвіллі рекомендують використовувати другий тип. Останній потребує більшого наповнення повітрям для підтримання необхідного рівня тиску за холодніших погодних умов[1].

Розміри[ред. | ред. код]

У різних вікових групах використовують м'ячі різних розмірів. Усталеними стандартами є:

Розмір Тип Обсяг
3 Міні 56-57 см
5 Юнацький 69-71 см
6 Жіночий 72-74 см
7 Чоловічий 75-76 см

Історія[ред. | ред. код]

Історичний зразок баскетбольного м'яча

На початку грудня 1891 року, керівник відділення фізичної освіти у Школі для Християнських Працівників (зараз Спрингфілдський коледж) у місті Спрингфілд штату Массачусетс, попросив вчителя фізкультури Джеймса Нейсміта винайти нову гру для розваги шкільних спортсменів під час зимового сезону. Нейсміт зібрав свою групу з 18 юнаків, призначив капітанів двох команд з 9 гравців, та дав старт першої у світі гри у баскетбол, з використанням футбольного м'яча та двох кошиків від персиків, причіплених по обидва боки спортивного залу.

Перші власне баскетбольні м'ячі було зроблено зі зшитих докупи відрізків шкіри та ґумовим мішком усередині. Шкіру вистелювали тканиною для підтримки та однорідності. В період від 1967 до 1976 року Американська баскетбольна асоціація використовувала відмінний червоно-біло-синій м'яч, який можна зустріти й тепер. Впродовж багатьох років матеріалом для покриття була шкіра, проте наприкінці 1990-х років композитні матеріали на кшталт синтетики стрімко досягли прийняття серед більшості ліг за кращу поведінку в жорстких умовах ігор на вулиці.

Відомі виробники баскетбольних м'ячів[ред. | ред. код]

Серед відомих виробників м'ячів для баскетболу є: Spalding, Molten, Wilson, Rawlings, Nike та ін.

Spalding[ред. | ред. код]

Spalding була першою компанією, що виготовляла баскетбольні м'ячі для офіційного вжитку. Її засновник, Альберт Спалдинг, на прохання Джеймса Нейсміта створив перший спеціальний м'яч для баскетболу в останні роки 19 століття. Компанія займається виготовленням баскетбольних м'ячів до цього часу, а з 1983 року постачає м'ячі для офіційних ігор Національної баскетбольної асоціації. У 2012 році компанія стала офіційним постачальником змагань Євроліги та Єврокубку з баскетболу

Molten[ред. | ред. код]

Molten — японський виробник спортивних товарів. Передовим товаром його лінії є модель GL7: шкіряний м'яч із виразним 12-панельним дизайном.


Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Sports Gear Lab. Sportsgearlab.com. Процитовано 31 May 2016.