Басов Яків Олекандрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Яків Басов
Дата народження 2 лютого 1914(1914-02-02)
Місце народження Сімферополь, СРСР
Дата смерті 16 березня 2004(2004-03-16) (90 років)
Місце смерті Алупка, Україна
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Жанр пейзаж, портрет, натюрморт

Яків Олександрович Басов (2 лютого 1914 — 16 березня 2004) — радянський і український художник. Заслужений художник УРСР (1978), Народний художник України (2004)[1].

Самобутню творчість художника відносять до напрямів притвореного (індивідуально-суб'єктивного) реалізму[2], романтизму[3], відзначають тісний зв'язок з імпресіонізмом. У центрі творчості Я. Басова — людина та її душевні переживання.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 2 лютого 1914 року в місті Сімферополі. Живописно-художня освіта почалася в студії академіка живопису Миколи Семеновича Самокиша. За рекомендацією Н. С. Самокиша, Яків продовжив навчання в Ленінградському інституті живопису, скульптури та архітектури з 1933 по 1937 рік. Проходить майстерні М. Наумова, Д. Кардовського, В. Шухаєва. У 1941 – 1946 роках служив у лавах Радянської Армії, брав участь у німецько-радянській війні[4].

З 1946 року жив і працював в Криму — в Алупці і Ялті. Тут він трудився понад 50 років, виїжджаючи для роботи в середню смугу Росії, Карелію, Якутію, в Україну. У 1997 році на основі колекції картин, подарованих м. Алупці, був відкритий Міський музей живопису Басова Якова Олександровича.

Твори художника експонувалися на 63 персональних і многочисельних колективних виставках в Україні, в Росії, на 37 виставках у 22 країнах світу, в тому числі Канаді, Голландії, Норвегії, Австрії, Німеччині, Японії, Бельгії, Польщі, США, Італії, Іспанії , Англії, Франції[5].

Понад 600 робіт були передані художником різним музеям Криму, понад 100 робіт знаходяться в збірках 42 музеїв України і за кордоном. Колекції робіт Якова Басова є частиною постійної експозиції Лівадійського палацу-музею і Алупкінського державного палацово-паркового заповідника[6].

Яків Басов помер 16 березня 2004 року а в Алупці на 91-му році життя[7].

Творчість[ред.ред. код]

В основі робіт Я. Басова лежить принцип антропоцентризму. Цей принцип — ядро і двигун еволюції художньої манери художника, точка відліку в естетичних міркуваннях. Згідно з переконаннями художника, діалогічність і співтворчість — основа сучасного живопису і мистецтва в цілому: вони стають можливі у творі завдяки «правильної недомовленості»[8]. Вона покликана пробудити в глядача бажання завершити картину, тобто домислити. Тим самим картина стає не тільки предметом відстороненого розглядування, а й особистим творчим об'єктом.

Яків Басов своїми роботами намагається "перевести його (глядача) на свою орбіту, швидкість, ритм і дати можливість тим самим «стикнутись»". Не впливати на нього, пригнічуючи йому притаманні «швидкості», а відвести у вільний політ прекрасного відчуття життя.

Основний мальовничий жанр, в якому працює художник, — пейзаж. Природа розуміється як формування свідомості людини, як сутність, через яку найповніше можна передати всі відтінки почуттів, звернені до людини. Природа в роботах Я. Басова виступає живою, динамічною, естетично-досконалою стихією. Ця стихія у своєму закінченому вигляді є символом, формою для вираження внутрішньої, істинної сутності духовності.

«Пейзаж — це святая святих для розмови з людиною. Йому близько і небо, і дерева, і море. Це та область, де в діалозі можна зустрітися, відповісти на питання глядача за допомогою живопису. Поза добротою не може бути творчості. Дерево — це найбільше релігійне почуття. Релігія — це любов, що пронизує погляд на буття світу. Це не абстракція, якщо я його дух підняв з безодні почуттів».

У плані осмислення образної суті пейзажів Якова Басова знаменні його роздуми про метафоричності і символічний характер живописної мови. Символ, у трактуванні художника, має двобічний характер: з одного боку, — це «символ не предметів, а нашого сприйняття життя з усіма найтоншими відтінками», які дано побачити художнику; з іншого боку, кожен пейзаж, кожний його стан має свій символ, свій «знак вираження» — це своєрідний «ключ», що розкриває стан пейзажу. Тому, стверджує автор, образотворче мистецтво — це мистецтво символів, що дає можливість художникові імітувати зримий світ, створювати не натуралістичний твір, а передавати рух, «вічний струм життя», любов і відчай художника.

Його краєвиди – або ліричний гімн сонцю і весняному цвітінню, або сповнена драматизму оповідь про шторм і бурі, про людей які обробляють землю і борються зі стихією. Як зазначає Ігор Шаров у книжці Художники України: 100 видатних імен], новизна творів Басова – не в сюжеті, а в трактуванні його, у глибокому розумінні пейзажу. Перед нами постають земля, гори, море, стародавні міста, побачені сьогодні. Художник тонко відчуває пульс часу й тому знаходить для втілення одвічної теми природи свої засоби зображення. Колір у його творах несе основне емоційне навантаження, живопис відрізняється гармонією чистих дзвінких тонів. Композиції Якова Басова гострі і різноманітні. Вони побудовані так, що мимохіть приохочують глядача стати "співучасником зображуваного", відчути себе на борту рибальського судна у відкритому морі або на березі північного озера чи на галявині осіннього лісу. Таке залучення художником глядача, приохочення його до сприйняття природи – прикметна особливість творчої манери Басова.

Основні цикли робіт[ред.ред. код]

  • Виконані маслом серії пейзажів Москви, Ленінграду, Прибалтики, Російської Півночі, Криму (1946 — 1962);
  • 1 - «Сельские мотивы» (1962);
  • 2 - «По Северу» (1964);
  • 3 - «Львов» (1965);
  • 4 - «Моя Украина» (1969);
  • 5 - «Весна на Украине» (1971);
  • 6 - «Севастополь» (1972);
  • 7 - «Керчь рыбацкая» (1974);
  • 8 - «Весна в колхозе «Украина» (1975);
  • 9 - «Земля весенняя» (1977);
  • 11 - «Черное море» (1978);
  • 12 - «Якутия» (1978);
  • 13 - «Земля Украины» (1980);
  • 14 - «Пейзажи Украины» (1981);
  • 15 - «Киев сегодня» (1982);
  • 16 - «Пейзажи Крыма» (1984]);
  • 17 - триптих «Памяти героев Аджимушкая» (1984);
  • 18 - «Ялта — город у моря» (1987);
  • 19 - «Земля Тавриды» (1991);
  • 20 - «Времена года» 1995);
  • 21 - «Лики древней земли» (1966 — 1998.

Нагороди і звання[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Я. О. Басов Творчість - це доля / Я. О. Басов. — К. : КМЦ Поезія, 1998. — 241 с. 
  • Золотухіна Н. А.  Поетична натхненність кримського пейзажу в акварелях Якова Басова // Культура народів Причорномор'я. — 2005. — № 66. — c. 88-91;
  • Сонячний художник. Яків Басов в пам'яті сучасників. А. Я. Басов., В. Н. Голубев. — Сімферополь: Сонат, 2007. — 204 с. 
  • Яків Басов. Живопис, акварель, малюнок: (альбом) / А. Басов — Сімферополь: Салта ЛТД, 2009.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Басов Яків // Севастопольська газета. gazeta.sebastopol.ua. Процитовано 20. 08. 2015. (рос.)
  2. Сонячний художник. Яків Басов в пам'яті сучасників. О. Я. Басов., В. Н. Голубев. — Сімферополь: Сонат, 2007, — С. 20
  3. Золотухіна Н. А.  Поетична натхненність кримського пейзажу в акварелях Якова Басова // Культура народів Причорномор'я. — 2005. — № 66. — C. 88
  4. Олександр Басов: Я не пам'ятаю батька похмурим // Ялтинський міський сайт. yalta.org.ua. Процитовано 20. 08. 2015. (рос.)
  5. Яків Басов // Арт-галерея «Nostalgie». art-nostalgie.com.ua. Процитовано 20. 08. 2015. (рос.)
  6. Яків Басов: «Творчість — це доля» // Південна газета. www.ugyalta.com. Процитовано 20. 08. 2015. (рос.)
  7. Яків Олександрович Басов // Хто є хто в Криму. whoiswho.crimea.ua. Процитовано 20. 08. 2015. (рос.)
  8. Я. О. Басов Творчість — це доля / Я. А. Басов  — К. : КМЦ Поезія, 1998. — C. 18

Посилання[ред.ред. код]