Перейти до вмісту

Бастнезит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бастнезит
Загальні відомості
Хімічна формула(Ce, La, Nd, Y)[(F, OH)
Клас мінералукарбонати
Nickel-Strunz 105.BD.20a Редагувати інформацію у Вікіданих
Ідентифікація
Коліржовтий, червонуватий, бурий.
Сингоніягексагональна
Твердість4—5
Колір рисибілий Редагувати інформацію у Вікіданих
Густина4,9—5,2
Інші характеристики
Названо на честьБастнес[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Бастнезит у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Бастнези́т — назва ряду мінералів із мінерального класу «карбонати та нітрати» (раніше «карбонати, нітрати та борати»).

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Усі бастнезити кристалізуються в гексагональній кристалічній системі із загальним складом (Ce, La, Nd, Y)[(F, OH)|CO3], отже містять рідкісноземельні метали із групи лантаноїдів церій, лантан, неодим та ітрій на додаток до карбонатного комплексу, а також іони фтору або гідроксид-іони як додаткові аніони. Тому бастнезити також називають фтор-карбонатами лантаноїдів.

У природі завдяки утворенню змішаних кристалів бастнезити завжди виявляються у зв'язку з двома або більше рідкісними землями. На сьогодні Міжнародною мінералогічною асоціацією (IMA) визнані лише кінцеві члени змішаних серій із таким ідеалізованим складом, які зведені до групи бастнезиту[2]:

Торбастнезит (ThCa[F|CO3]2·3H2O) також входить до групи бастнезиту.[2]

Формула: Се[СО3](F, OH) або 6[(Ce, La)FCO3]. Характерний мінерал гідротермальних родовищ, зв'язаний з лужними породами.

Склад (%): TR2O3 — 73,5; F — 8,5; CO2 — 19,8. Домішки: лантан і церієві лантаноїди, ітрій та ітрієві лантаноїди, вода. Сингонія гексагональна. Колір жовтий, червонуватий, бурий. Прозорий. Твердість 4–5. Густина 4,9–5,2.

Поширення

[ред. | ред. код]

Зустрічається з баритом, кальцитом, флюоритом. Бастнезит — головне сировинне джерело для отримання церію і його сполук. Найбільше родовище — Маунтін-Пасс (США). Бастнезит гідроксилистий — відміна з карбонатитів Кольського півострова, яка містить гідроксил (до 4,07 % H2O).

Збагачується гравітаційними методами; при тонкій вкрапленості флотацією з використанням жирних кислот.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А  К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Бастнезит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Бастнезит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

[ред. | ред. код]