Перейти до вмісту

Бастіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бастіон — п'ятикутний виступ перед оборонним валом.

Бастіо́н (фр. bastion, італ. bastionato — «всяка виступаюча споруда», від лат. bastilio — «будую укріплення») — багатокутна довгочасна (фортечна) або польова фортифікаційна споруда, що зводилася вздовж фортечної огорожі, призначалася для вогневого захисту фортечних мурів, ровів і обстрілу місцевості перед укріпленням. Один із основних елементів бастіонної системи фортифікації.

Відсутність «мертвих» зон обстрілу в бастіонній системі, порівняно з круглими баштами.

Бастіон зазвичай складався з одного або двох земляних валів, на яких розміщувалися гармати. Зовнішній вал утворював два фаси і два фланки. Другий вал, що здіймався над першим, називався «кавальєр». Частина бастіону, відкрита всередину фортеці, мала назву «горжа». Ділянка фортечного муру між фланками суміжних бастіонів іменувалася «куртиною». Фаси двох суміжних бастіонів з куртиною утворювали бастіонний фронт (який складався таким чином, з куртини, двох фланків і двох фасів)[1], поєднання бастіонних фронтів — бастіонну систему.

Історія

[ред. | ред. код]

Поява бастіонної фортифікації була пов'язана з розвитком артилерії. Середньовічні фортифікації (міські мури та вежі) погано витримували артилерійський обстріл, а також на них важко було розміщувати гармати. Мури стали будувати нижчими й товстішими, іноді навіть із землі й тільки облицьовували каменем. Початково для розміщення гармат розбирали верхівки башт і будували більш присадкуваті споруди з платформами для гармат (бастеї або ронделі(інші мови)).[2][3]

В основу майбутньої бастіонної системи лягли бастіони. На відміну від середньовічних замкових веж, бастіони були невисокі. Вони почали з'являтись у 1450-ті роки під впливом Франческо ді Джорджо ді Мартіні.[4] Системне вапровадження бастіонів пов'язують з родиною Санґалло: найімовірніше, Джуліано да Санґалло (1445—1516) спроєктував фортецю Фортецца-ді-Поджо-Імперіале(інші мови) з 10 безсумнівними бастіонами, збудовану впродовж 1487—1511. Його брат Антоніо да Санґалло іль Веккйо(інші мови) (1463—1534) 1494 року розпочав реконструкцію фортеці в Чивіта-Кастеллана(інші мови), де додав 4 бастіони. В подальших роботах архітектори використовували бастіони вільніше, наприклад, у Фортецца-де-Неттуно(інші мови) 1501—1503 років до бастіонів додано заокруглені краї — орильйони, призначені для захисту фланків. Округлі орильйони надалі стали впізнаваним елементом італійських фортифікацій.[5]

Фортифікаційні споруди бастіонного типу продовжували споруджуватися до середини XIX століття (наприклад, Друге вальне укріплення в Кенігсберзі, побудоване в 1850-х роках). Бастіонна система застаріла до початку XX століття. Ще до Першої світової війни бастіонні оборонні споруди багатьох міст були зруйновані.[джерело?]

Будова

[ред. | ред. код]

Замість веж стали зводити п'ятикутні бастіони, спочатку невеликого розміру. Дві передні сторони бастіону називалися фасами, дві бічні — фланками, тильна, звернена до фортеці сторона — горжею. Бастіони дозволяли більш ефективно обстрілювати з флангу (фланкувати) підступи до куртини. Прямі стіни бастіонів (на відміну від ронделей) дозволяли концентрувати вогонь всієї артилерії фланка на одній цілі. З часом бастіони будували все більших розмірів, для прикриття куртини між ними стали влаштовувати равеліни. Якщо спочатку під час облоги вели атаку на куртину між двома бастіонами, то пізніше стали атакувати один з бастіонів. Бастіони могли бути повністю кам'яними, цегляними, земляними облицьованими каменем, або повністю земляними.

Бастіони на землях України

[ред. | ред. код]
Бастіони на гербі міста Броди

Перегляд старих планів міст і сіл України доводить про широке використання бастіонної системи. Бастіони мали

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Крепостные фронты // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
  2. Duffy, 1979, pp. 2–7.
  3. Lepage, 2024, pp. 285, 318.
  4. Black, 2018, New Defenses.
  5. Duffy, 1979, pp. 25–31.

Література

[ред. | ред. код]
  • Black, Jeremy (2018). Fortifications and Siegecraft. Defense and Attack through the Ages (англ.). Rowman & Littlefield Publishers. ISBN 978-1538109694.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  • Duffy, Christopher (1979). Siege Warfare. The Fortress in the Early Modern World 1494-1660 (англ.). Routledge & Kegan Paul. ISBN 0-710088-71-X.
  • Lepage, Jean-Denis (2024). Dictionary of Fortifications. An Illustrated Glossary of Castles, Forts, & Other Defensive Works from Antiquity to the Present Day (англ.). Pen and Sword Military. ISBN 978-1399072274.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • ПІРКО В. О. Оборонні споруди…/ Український культурологічний центр. Донецьке відділення НТШ, Східний видавничий дім — Донецьк, 2007. — 176 с.
  • Глушок О. В. Еволюція фортифікації на Правобережжі під впливом змін у тактиці облоги (XV—XVII ст.). — К., 2009. — 124 с.

Посилання

[ред. | ред. код]