Батат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Батат
Батат
Батат
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Пасльоноцвіті (Solanales)
Родина: Берізкові (Convolvulaceae)
Рід: Іпомея (Ipomoea)
Вид: Батат
Біноміальна назва
Ipomoea batatas
L.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Ipomoea batatas
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ipomoea batatas
EOL logo.svg EOL: 580962
ITIS logo.svg ITIS: 30764
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4120
Коренеплоди батату
Селянин демонструє вирощений на власному городі батат. Село Анисів, Чернігівський район, Чернігівська область

Бата́т або солодка картопля (Ipomoea batatas L.) — багаторічна трав'яниста рослина родини берізкових. Походить з Південної Америки. Одна з найпоширеніших у світі харчових і кормових культур.

В країнах з помірним кліматом батат вирощують як однорічну рослину для одержання кореневих бульб, які за хімічним складом близькі до картоплі, але багатші на вуглеводи (до 30%), в тому числі цукри (2—6%).

Вміст крохмалю в бульбах 72%[1].

Страви[ред.ред. код]

Бульби споживають сирими, печеними, смаженими, вареними і консервованими, переробляють на крохмаль, патоку та інше. Стебла і відходи бульб згодовують худобі.

Батат є досить універсальним продуктом: здатен замінити або доповнити картоплю у гарячих рідких стравах (включно з борщем), дерунах, у стравах типу «риба (м'ясо/птиця) з овочами». З нього можна робити салати, пюре, каші (рецепт і спосіб приготування аналогічний до гарбузяної); пюре (яке швидко вариться) є гарною начинкою у вареники, може додаватися у лазанью, голубці, вінегрет тощо.

Попри те, що сирий овоч твердий і важко ріжеться, вариться батат дуже швидко: 5-7 хвилин від часу закипання води. Зварений тримається шматочками, які не розлазяться, якщо їх тримати в руці або кусати, але одним натиском ложки перетворюються в пюре.

У смакові батату можна відчути легкий присмак картоплі, моркви, гарбуза, гороху, хоча біологічно батат має з ними мало спільного.

Поширення[ред.ред. код]

Масово вирощується в жаркому тепловому поясі, південній та східній Азії. Лідери з виробництва — Китай, Латинська Америка. В СРСР батат культивувався з 1933, переважно в республіках Середньої Азії, на чорноморському узбережжі Кавказу і на півдні України. Зараз вирощується в Україні у домогосподармтвах та малих підприємствах. Промислової заготівлі поки що немає.

Урожайність — 30—70 т/га і більше.

Розмноження[ред.ред. код]

Розмножують батат в основному вегетативно, рідше — насінням. Деякі сорти втратили здатність до цвітіння, взагалі схожість насіння низька, зате висока здатність до вкорінення пагонів.

При промисловому виробництві або для висадки для власного вживання бульби пророщують в жаркому вологому середовищі, паростки зрізають і вкорінюють в воді, після чого висаджують у відкритий ґрунт. Живці для вкорінення можна нарізати також із дорослої рослини або з підрослої розсади.

Особливості вирощування[ред.ред. код]

Переваги перед картоплею:
  • не потребує такого виду робіт як підгортання;
  • абсолютно не цікавить колорадських жуків;
  • не належить до родини Пасльонових (не є родичем і тому має мало спільних хвороб із картоплею, перцем, помідорами, баклажанами, тютюном і фізалісом, які часто заражають одне одного);
  • кращі показники врожайності та більший розмір бульб;
  • не потребує ні планового оприскування отрутохімікатами, ані протруювання перед посадкою;
  • високий коефіцієнт розмноження: з однієї бульби можлива вигонка до 40 самостійних рослин, після чого вона частково ще частково придатна в їжу;
  • при порівняно незначному догляді ботва залишається зеленою, а корені набирають масу аж до початку жовтня (на 2 місяці довше картоплі) при умові, що немає заморозків і ще бувають сонячні дні з температурою вдень 15 і більше градусів тепла. При цьому вибірково можна відкопувати бульби в їжу починаючи з серпня;
  • надзвичайно корисний.
Недоліки:
  • гине від від'ємних температур або кількагодинного зниження температури до нуля та хворіє якщо довго тримається температура нижче 8-10 градусів тепла;
  • для росту потребує значного відсотка ясних днів з температурою вдень >15°С;
  • потребує нестандартних умов зберігання;
  • потребує більше ручної роботи при посадці (що цілком компенсується зменшенням ручної роботи протягом літа і економією посадкового матеріалу тощо);
  • не існує сортів-«сорокаденок»;
  • окремі пізні (в тому числі африканські) сорти встигають закласти б ульби, але не встигають набрати масу.
Умови зберігання:

Після збору бульби очищують від землі, висушують і витримують тиждень при температурі +30°С для загоєння всіх механічних пошкоджень, після чого поміщають на зберігання.

Бульби зберігаються від кількох місяців до двох років при температурі в межах +12…20°С. При температурі нижче +10 вони синіють і в'януть, зберігаються не більше кількох тижнів, при температурі понад +20°С — проростають, але зберігаються до кількох місяців.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Artikel Starch und Starch, Composition. In: Hans Zoebelein (Hrsg.): Dictionary of Renewable Ressources. 2. Auflage, Wiley-VCH, Weinheim und New York 1996; Seiten 265–266, 267. ISBN 3-527-30114-3.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.