Батилиман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Батилиман
Вид на Батилиман.JPG
Вид на Батилиман
44°25′15″ пн. ш. 33°40′58″ сх. д. / 44.4210889° пн. ш. 33.6830444° сх. д. / 44.4210889; 33.6830444Координати: 44°25′15″ пн. ш. 33°40′58″ сх. д. / 44.4210889° пн. ш. 33.6830444° сх. д. / 44.4210889; 33.6830444
Частина від Ласпі
Море Чорне море
Прибережні країни Україна Україна
*Севастополь
Регіон Севастопольська міськрада
Міста та поселення Севастополь
ідентифікатори і посилання
У проекті OpenStreetMap пошук в номінатім
Батилиман. Карта розташування: Земля
Батилиман
Батилиман
Батилиман (Земля)
Батилиман у Вікісховищі?

Батилиман (грец. «глибока затока») — затока, а також урочище та узбережжя на Південному березі Криму, розташоване в районі мису Айя. Затока Батилиман фактично є західною частиною бухти Ласпі. На північ від Батилиману знаходяться скелі Куш-Кая та Кокія-Кала, які закривають урочище від холодних північних вітрів. Батилиман часто вважають крайньою західною точною Південного узбережжя Криму[1]. У наш час у цій місцевості розташовано декілька дитячих таборів та баз відпочинку. Територія належить до Севастопольської міськради.

Історія[ред. | ред. код]

У 1792 році байдарськими і батилиманськими землями заволодів адмірал, граф М. С. Мордвинов, що став обкладати поселенців орендною даниною. Поселенці не витримали, і викупили родючу землю. Протягом XIX століття Ласпі-Батилиман переходив з рук в руки (росіяни, французи), тут збудували житло, винні погреби, висадили виноград.

У 1910 році землі у татар в складчину за 37 тис. руб. придбала група столичної інтелігенції на чолі з ініціатором покупки, воронезьким купцем А. В. Кравцовим.

У 1910 році у цій місцевості діячами російської науки й культури на чолі з рядом відомих людей, у числі яких був й академік В. І. Вернадский, В. Г. Короленко, К. С. Станіславський, художник І. Я. Білібін, лідер конституційно-демократичної партії П. Н. Мілюков було започатковано проект курортного кооперативу під назвою «Професорський куточок». До початку Першої світової війни 1914 року було побудовано 14 будинків і дорога від Ласпінського перевалу[2].

Незважаючи на те, що Батилиман замислювався як елітне дачне селище, нині тут майже немає постійних жителів. Вся курортна інфраструктура Батилимана представлена ​​8 пансіонатами.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат близький до субтропічного, це забезпечується тим, що урочище захищене від північних холодних вітрів скелями. Влітку температура може підніматися до 27 градусів, взимку не опускається нижче 4—5 градусів. Температура води в сезон — 25—27 градусів, взимку температура морської води падає до 5—6 градусів. Унікальні кліматичні умови курорту сприятливі для лікування широкого спектру захворювань дихальної та серцево-судинної систем організму.

Рослинність[ред. | ред. код]

Територія урочища Батилиман входить до Державного ландшафтного заказнику «Мис Айя». В урочищі росте декілька видів унікальних рослин, занесених до Червоної книги України: дерева сосна Станкевича, ялівець високий, суничне дерево (єдине аборигенне вічнозелене дерево Криму), дуб пухнастий та чагарники іглиця понтійська, жасмин чагарниковий, плющ кримський, держи-дерево.

У 2009 році фахівцями Київського еколого-культурного центру спільно з Держслужбою заповідних справ України працівниками Нікітського ботанічного саду, Кримського заповідника, Таврійського університету проводилася інвентаризація найстаріших дерев Криму. Ця робота виконувалася в рамках Всеукраїнського перепису найстаріших дерев України. В урочищі Батилиман було знайдено шістнадцять 1000-літніх дерев виду ялівець високий. Одне дерево має вік 1400 років, два — по 1300 років, одне — 1200 років, одне — 1100 років, інші дерева по 1000 років. Обіймище стовбурів від 2,50 м до 3,45 м, висота 8—12 м. Таким чином, було виявлено, що в урочище Батилиман на площі близько 4 га росте відразу 16 дерев, що мають вік 1000—1400 років[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Топонимический словарь Крыма (рос.)
  • Байцар Андрій Любомирович. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.