Батський цирк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Батський цирк і оточення з неба

Батський цирк (англ. The Circus, Bath) — ансамбль в стилі англійського палладіанства середини 18 ст., що створений з круглої площі і трьох споруд, котрі замикають площу за периметром. Батський цирк не має ніякого відношення до циркового мистецтва, це лише посилання у назві на його круглу форму у розплануванні («сircus» з латини круглий).

Вільям Хогарт і осуд брутального палладіанства[ред. | ред. код]

У 18 столітті британське образотворче мистецтво нарешті наздогнало континентальне європейське мистецтво. В краї виховали низку місцевих художників, здатних запропонувати непересічні рішення у багатьох жанрах, серед котрих були побутовий жанр (Вільям Хогарт, Томас Гейнсборо, Джозеф Райт з Дербі), парадний портрет і портрет актора в ролі (Томас Гейнсборо, Джошуа Рейнольдс, Річард Бромптон ), історичний живопис (Бенджамін Вест), пейзаж тощо. Спробу порівнятись з пишним бароковим живописом зробив Джеймс Торнхіл. Британці активно працювали над графічними техніками, а творчість місцевих графіків зрівняла їх з європейськими колегами на континенті (Вільям Хогарт, Джеймс Гілрей ). Серед світських жанрів панував портрет і різні його види.

Набули поширення теоретичні пошуки. Британські аристократи активно відвідують Італію і європейські країни, вивчають їх мистецьку спадщину і запозичують все те, що найбільше відповідає смакам їх батьківщини - стриману естетику Андреа Палладіо в архітектурі, сади доби відродження, стримані форми голландського класицизма і бароко. Осуд протестантської країни католицизму й пишних форм його бароко приводить до певних поглядів на природне оточення, на стилістику британської архітектури, на швидку відмову від штучності бароко в архітектурі і в надтим ускладненням в паркобудуванні тощо.

Помітний вплив на мистецькі пошуки мали теоретичні настанови лорда Барлінгтона і лорда Шефстбері[1]. Лорд Барлінгтон приділив помітку увагу розбудові садиби Чизвік (у декількох кілометрах від Лондона). Побудова тут палаца ( у 17251730 роках ), а згодом і паркового оточення, йшла з кардинальним урахуванням теоретичних настанов Барлінгтона, настояних на палладіанстві[2]. Він породив моду на палладіанство, а відсутність у Британії на той час власних архітектурних теорій компенсував активною друкарською практикою теоретичних трактатів самого Палладіо[3]. Палладіанство оголосили у Британії «добрим смаком» і до цього почали прислухатися архітектори практики та багатії-замовники.

Безтямне використання палладіанської арітектури привело до праці по рецептам, по готовим зразкам, що помітно знизило художній рівень місцевої архітектури.

Тепер вже осуду безтямне палладіанство піддав художник Вільям Хогарт. Представник буржуазії, він оприлюднив власний трактат «Аналіз краси», де радив відмовитися від бездумного палладіанства. Натомість він пропонував власну концепцію[4]. Хогарт вводив в естетику всі історичні споруди, не оминаючи і рідну англійську готику, котрою нехтували до пори на континенті.

Побудова в місті Бат[ред. | ред. код]

Батський цирк вибудовано в стилістиці англійського палладіанства. Адже його проект створив архітектор Джон Вуд старший, близький до гуртка палладіанців, що відвідували і отчували лорда Барлінгтона. Але на проект вже вплинули і настанови Вільяма Хогарта.

Джон Вуд старший напланував створити у курортному містечку аристократії Бат комплекс споруд, пов'язаних як одна з одною, так і з гнучким, хвилястим, природним оточенням. Вони були не що інше, як прибуткові будинка, квартири у котрих здавали у аренду. Наймав тут житло і художник-портретист Томас Гейнсборо у ті періоди, коли прибував на курорт з метою заробити грошей від портретування.

В декорі споруд вбачають також масонську символіку, бо Джон Вуд старший був масоном.

Поетапний розвиток ансамблю[ред. | ред. код]

Фіксаційний план забудови у місті Бат на кінець 18 ст.

Джн вуд старший помер через два місяці після початку будівництва. Справу батька доручили сину, архітекторові Джону Вуду молодшому.

Ансамбль споруд починався у сквера Королеви (Квін сквер). Продовженям шляха і став Батський цирк, тобто кругла площа, забудована по периметру. Джон Вуд молодший 1769 року виконав проект і забудову Ройял-Кресент, що було продовженням шляха і продовженням ансамблю. Між Батським цирком та Ройял-Кресент згодом вибудували Сант-Джеймс сквер. Ансамбль на кінець 18 століття отримав завершення у вигляді хвилястої забудови Ленсдаун-Кресент, котру виконав архітектор Джон Палмер 1794 року.

Забудова незвична тим, що мала вільний характер і була пов'язана із природним ландшафтом, не була затісною, як у більшості міст Великої Британії, де залишилось недоторканим ще середньовічне розпланування.

Ансамбль довго зберігав первісне розпланування, допоки капіталістичне прагнення наситити місто прибутковими будинками привнесло тісну забудову і на околицях Батського цирка.

Галерея фото[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Саваренская Т.Ф. «Западноевропейское градостроительство 17-19 веков», М., Стройиздат, 1987

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Саваренская Т.Ф. «Западноевропейское градостроительство 17-19 веков», М., Стройиздат, 1987, с. 28
  2. Саваренская Т.Ф. «Западноевропейское градостроительство 17-19 веков», М., Стройиздат, 1987, с 26
  3. Саваренская Т.Ф. «Западноевропейское градостроительство 17-19 веков», М., Стройиздат, 1987, с. 27
  4. Саваренская Т.Ф. «Западноевропейское градостроительство 17-19 веков», М., Стройиздат, 1987, с. 28