Бахметьєв Борис Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бахметьєв Борис Олександрович
Boris Bakhmetev.jpg
Народився 1 березня 1880(1880-03-01)
Тбілісі
Помер 21 липня 1951(1951-07-21) (71 рік)
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк
·гострий інфаркт міокарда
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність Росія
Діяльність дипломат, викладач університету
Alma mater Петербурзький державний університет шляхів сполучення
Сфера інтересів гідродинаміка
Заклад Колумбійський університет
Посада посол

Бахметьєв Борис Олександрович у Вікісховищі?

Борис Олександрович Бахметєв[1] (1880 Тифліс — 1951 Нью-Йорк) — російський і американський вчений у галузі гідродинаміки, політичний і громадський діяч.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1880 році в Тифлісі. Його старший брат — штаб-офіцер для доручень при начальнику Головного управління військово-навчальних закладів Микола Олександрович Бахметєв (1874 -?)[2][3].

Закінчив Тифліську класичну гімназію із золотою медаллю (1898), потім в 1902 році Петербурзький інститут інженерів шляхів сполучення. У 1903 році він продовжив освіту в Цюріхському політехнічному інституті. У 1911 році захистив докторську дисертацію в Інституті інженерів шляхів сполучення. З 1905 по 1917 рік був професором по кафедрах гідравліки, гідроенергетики, теоретичної та прикладної механіки Петербурзького політехнічного інституту.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

З початку Першої світової війни Б. А. Бахметев став займатися суспільно-політичною діяльністю: в 1915 році він включився в роботу Міжнародного Червоного Хреста на території Російської імперії; він був членом Військово-промислового комітету і Закупівельної комісії, яка займалася організацією поставок спорядження для російської армії з США і Великої Британії.

У 1917 році Бахметєв став товаришем (заступником) міністра торгівлі і промисловості Тимчасового уряду.

Він став ініціатором створення в США Російського гуманітарного фонду («Бахметівський гуманітарний фонд»[4]), який він очолював протягом багатьох років. Документи різноманітного характеру, в тому числі і дипломатичні, російської еміграції, які він збирав довгий час стали основою організованого ним архіву російський і східноєвропейської історії та культури Колумбійського університету США, який пізніше був названий його ім'ям. Він також був директором організованого за його участю фонду допомоги російським студентам.

Місія Бахметева. Посол Росії в США[ред. | ред. код]

У квітні 1917 року Тимчасовий уряд доручив Бахметьєву надзвичайну дипломатичну місію для ведення переговорів про отримання позики у американського уряду для придбання сільськогосподарської техніки та інвентарю. Керівником місії був призначений Бахметєв; як представник Міністерства землеробства в її склад був включений Н. А. Бородін. Місія відбула через Владивосток до Тихоокеанського узбережжя США, звідки спеціальним поїздом переїхала в Чикаго. Приїзд російської делегації і перебування в найбільших містах Америки, включаючи Нью-Йорк, Вашингтон і Бостон, широко і дуже доброзичливо висвітлювався в американській пресі[5].

« Новий посол їхав в США через Японію. Нам було цікаво, що за дипломата посилає Тимчасовий уряд представляти себе за кордоном. Бахметев показав себе розумною і блискучою людиною, але сильно відрізнявся від наших уявлень про російську дипломатію. <...> Бахметєва супроводжувало близько п'ятдесяти чоловік представників різних міністерств з дружинами, секретарями та навіть друзями секретарів. У всіх було дуже висока платня, неможлива в царській Росії.[6] »

У червні 1917 року місія була перетворена в посольство Росії в США, а Бахметєв призначений послом Тимчасового уряду в США[5]. Після Жовтневої революції в Росії Бахметєв залишився в США і, формально залишаючись послом[7], він продовжив свою діяльність в закупівельній комісії і в роботі Російського інформбюро в Нью-Йорку[8] Так як Конгрес критикував уряд США за підтримку російських дипломатів, які більше не становили дійсний уряд Росії 30 червня 1922 року Бахметев пішов у відставку. Він взяв на себе турботи про емігрантів, які прибули з Росії в США, в тому числі він допомагав в облаштуванні в США таким видатним діячам науки як В. Зворикін, О. Струве, І. Сікорський, С. Тимошенко.

Бахметев брав активну участь у розробці проектів документів для Паризької мирної конференції 1919—1920 років.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Після підписання в 1922 році Рапалльського договору Радянської Росії з Німеччиною, Бахметєв повернувся до науково-інженерної діяльності. У 1923 році ним була відкрита в Нью-Йорку консультаційна фірма з питань проектування гідравлічних систем, а також він був одним із засновників ряду інших фірм науково-технічного характеру. Найбільш тісно Бахметєв співпрацював з фірмою «Lion Match Co», в якій він був головою ради компанії.

В цей же час він займався науковими дослідженнями з гідродинаміки — він досліджував змінні потоки рідини в лабораторії гідравліки Колумбійського університету Нью-Йорка, а з 1931 року став професором кафедри цивільного будівництва цього університету. Бахметев один з перших застосував методи аеродинаміки в гідродинаміки, що відкривало нові перспективи в розвитку цієї науки про перебіг рідин.

Нм були написані і отримали широку популярність такі наукові роботи з гідродинаміки: «Змінні потоки рідини» (1914), «Гідравліка відкритих каналів» (1923), «Механіка турбулентного руху» (1936). В середині 1940-х років Бахметев став одним з членів — засновників Американського Національного фонду Наукових досліджень, а також він входив до Національного зовнішньополітичної ради, Асоціації прогресу науки, Академію наук істориків Нью-Йорка і Коннектикуту.

Наукові нагороди[ред. | ред. код]

За свою роботу «Механіка турбулентного руху» Бахметєв був нагороджений Великою медаллю суспільства дипломованих інженерів Франції. Він також був лауреатом премій Дж. Лорі (1937) і Дж. Стівенса (1944), які було йому присуджено за заслуги в розвитку прикладної науки. У 1945 році він був обраний почесним членом Американського товариства цивільних інженерів, членом якого він був з 1917 року. Він також був членом Американського товариства інженерів — механіків та Інституту аерокосмічних наук. Бахметев був любителем і колекціонером робіт російських художників (в його колекції перебувала картина Зінаїди Серебрякової «Спляча дівчинка на червоній ковдрі»), а також колекціонував російські ікони.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Банкетная кампания» 1904 — Большой Иргиз. — М. : Большая российская энциклопедия, 2005. — С. {{{сторінки}}}. — 768 с. — (Большая российская энциклопедия : [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов ; 2004—2017, т. 3). — ISBN 5-85270-331-1. (рос.)
  2. Бахметев Николай Александрович
  3. Его жена, Любовь Ивановна Бахметева была владелицей пятью участков в Куоккала.
  4. Не путать с герценовским «Бахметьевским фондом» — средствами, переданными в 1858 году Герцену молодым помещиком П. А. Бахметьевым на нужды русской революции и находившиеся в распоряжении А. И. Герцена, а затем Н. П. Огарёва.
  5. а б Иванян Э. А. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-7133-1045-0.
  6. Абрикосов Д. И. Судьба русского дипломата. М.: Русский путь, 2008. Стр. 313.
  7. Так как администрация США не признала советскую власть.
  8. Поддерживая деятельность русского правительства Колчака.

Посилання[ред. | ред. код]

CC-logo.svg

Ця стаття містить текст, перекладений зі статті «Бахметев, Борис Александрович» російської Вікіпедії.
Перекладено з російської Вікіпедії станом на 29 серпня 2018 року.

Icono de traducción.svg