Координати: 47°19′46″ пн. ш. 28°4′59″ сх. д. / 47.32944° пн. ш. 28.08306° сх. д. / 47.32944; 28.08306

Бахмут (залізничне селище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Залізничне селище Бахмут
рум. Bahmut
Основні дані
47°19′46″ пн. ш. 28°4′59″ сх. д. / 47.32944° пн. ш. 28.08306° сх. д. / 47.32944; 28.08306
Країна Молдова Молдова
Район Калараський район
Комуна Бахмут
Перша згадка 1873[2]
Населення 741 (2004)[1]
Поштові індекси
(Poșta Moldovei)
MD-4412
Телефонний код +373-244
Висота над р.м. 140 м
Відстань
До районного центру
 — фізична 19 км
До Кишинева
 — фізична 66 км
Місцева влада
Ідентифікатори і посилання
Карта
Бахмут. Карта розташування: Молдова
Бахмут
Бахмут
Бахмут (Молдова)
Мапа

Бахмут (рум. Bahmut) — залізничне селище у Калараському районі Молдови. Входить до складу комуни, адміністративним центром якої є село Бахмут[3].

Історія

[ред. | ред. код]

Перша документальна згадка про село Бахмут датована 3 червня 1775 року, коли господар Олександр Добрий подарував синам Ворника Іона — Лазеру, Станчу і Кості декілька сіл, серед яких названо було і Бахметеуць.

Село Бахмут називалася раніше Пожарна, потім Хородіште, про що сказано в документі 1858 року. Перепис 1774 року зареєструвала в селі Бахмут 61 селянське господарство. На початку XIX століття садиба села з 99 дворами і лісом була власністю Олени Росет. У 1809 році в селі було збудовано дерев'яну церкву. У 1859 році в Бахмуті зареєстровано 67 дворів з 270 чоловіками та 237 жінками. Садибою села володів боярин Чолак. Після його смерті село перейшло до Єлизавети Мальської.

У 1873 році була побудована залізниця, що забезпечила зв'язок з іншими населеними пунктами Молдови. Поруч з селом з'явилася залізнична станція. Боярин Вікентій Мальський у 1887 році побудував в селі кам'яну церкву і боярську садибу, у якій до 1983 року розташовувалася сільська школа. Садиба — історичний пам'ятник, але в даний час будівля у занедбаному стані та поступово руйнується.

У 1923 році населення становило 463 чоловіків та 470 жінок. У радянський період, після голоду і висилок, чисельність населення зменшується. У 1954 році закрилася місцева церква. Протягом 38 років в ній розташовувався склад, потім хлів. Церква знову відкрилася у 1992 році.

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2004 року[4] у селі проживала 741 особа.

Національний склад населення села:

Національність Кількість осіб Відсоток
молдавани
румуни
711
4
96,0%
0,5%
росіяни 14 1,9%
українці 10 1,3%
поляки 1 0,1%
інша / без відповіді 1 0,1%
Всього 741 100%

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Recensamîntul populaţiei din 2004. Populaţia pe medii, localităţi şi sexe, în profil teritorial ((рум.) та (рос.)) . Архів оригіналу за 18 серпня 2012. Процитовано 7 січня 2012.
  2. Eremia A., Răileanu V. Localitățile Republicii Moldova. Ghid informativ documentar istorico-geografic, administrativ-teritorial, normativ-ortograficChișinău: Litera AVN, 2009. — 256 с. — ISBN 978-9975-74-064-7
  3. ЗАКОН Nr. 764 от 27.12.2001 об административно-территориальном устройстве Республики Молдова ((рос.)) . Архів оригіналу за 18 серпня 2012. Процитовано 7 січня 2012.
  4. Recensamîntul populaţiei din 2004. Populaţia pe naţionalităţi şi localităţi, în profil teritorial ((рум.) та (рос.)) . Архів оригіналу за 6 червня 2012. Процитовано 7 січня 2012.