Бахмут I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Бахмут I

Краматорськ — Бахмут І
Бахмут І — Попасна
Донецька залізниця
Краснолиманська дирекція
м. Бахмут

Artemivsk 1.JPG
48°35′06″ пн. ш. 37°59′55″ сх. д. / 48.58500° пн. ш. 37.99861° сх. д. / 48.58500; 37.99861Координати: 48°35′06″ пн. ш. 37°59′55″ сх. д. / 48.58500° пн. ш. 37.99861° сх. д. / 48.58500; 37.99861
Рік відкриття 1878 (141 рік)
Попередня назва Бахмут I, Артемівськ I
Тип вантажна
кінцева
Колій 3
Платформ 1
Тип платформ(и) низька
Форма платформи пряма
Відстань до Києва, км 699
Відстань до Краматорська, км 50
Відстань до Попасної, км 42
Код станції 496505 ?
Код «Експрес-3» 2214254 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Бахмут I на Вікісховищі

Бахмут I (Бахмут Перший; у 1924—2016 роках — Артемівськ I) — вантажна станція Краснолиманської дирекції Донецької залізниці. Одна з чотирьох станцій в місті Бахмуті Донецької області, колишня головна станція міста (зараз головною станцією є Бахмут). Будівля станції є пам'яткою промислової архітектури кінця XIX століття.

З квітня 2007 року приміські потяги скасовані (поїзди далекого прямування через станцію не прямували) — пасажирський рух відсутній. Нині використовується як вантажна, для промислових цілей. У будівлі вокзалу працює залізнична технічна бібліотека.

Історія[ред. | ред. код]

Станція відкрита в 1878 році.[1] Збудувало першу в місті залізницю і станцію Бахмут акціонерне товариство відомого промисловця Сави Мамонтова «Донецька дорога».

Загальна протяжність становила 389 верст. Діяли ділянки Микитівка — Дебальцеве — Довжанська — Звєрєво (212 верст), Дебальцеве — Попасна — Краматорськ (174 версти), Ступки — Бахмут I (6 верст) і Дебальцеве — Луганськ (85 верст). Будувалась також дільниця Попасна — Микитівка.

У 1890 році Сава Мамонтов продав Донецьку кам'яновугільну залізницю державі. Станція Бахмут I увійшла до складу Курсько-Харківсько-Азовської (потім -Севастопольської) залізниці, яка була об'єднана з 1907-го Миколаївською гілкою й стали іменуватися Південними залізницями, та перебували у державній власності Російської імперії.

Вже до початку XX століття одноколійна дорога, побудована Мамонтовим, виявилася перевантаженою. Стрімка індустріалізація Донбасу вимагала більшої пропускної здатності, ніж та, яку могла надати Південна гілка з її складними підйомами, поворотами і кривими.

Для вивезення донбаського вугілля в північно-західні губернії Російської імперії, а також витіснення з Балтійського узбережжя іноземного вугілля, акціонери Південної роблять спробу будівництва нової приватної залізниці.

У 1913 році від станцій Бахмут Курсько-Харківсько-Севастопольської дороги і Бахмутська Сіль була побудована зв'язка до Микитівської гілки. Нині ця зв'язка з'єднує станції Ступки і Малоільшівська.

Ділянка колії на станції Бахмут I
Ділянка колії на станції Бахмут I

У 1914 році будується під'їзна колія від станції Сіль Микитівської гілки до ст. Величко (нині місто Соледар), що призводить до перерозподілу вантажопотоків: сіль йде з Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці на Сєверодонецьку. Туди ж пішла і велика частина вугілля, призначеного Катерининській дорозі. У результаті державна Курсько-Харківсько-Севастопольська (Південні) гілка стала зазнавати значних збитків, а її станції зазнали швидкого спаду роботи і запустіння побудованих додаткових колій.[2]

У 1924 році у зв'язку перейменуванням міста Бахмута перейменована на Артемівськ I.[3]

У 2016 році станції повернуто історичну назву.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В 2-х кн. — Кн. 1. — М. : Транспорт, 1981. — С. 27. — 100 000 прим. (рос.)
  2. Неизвестное об известном: почему в Артемовске два железнодорожных вокзала?(рос.)
  3. Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В 2-х кн. — Кн. 2. — М. : Транспорт, 1981. — С. 251. — 100 000 прим. (рос.)
  4. Телеграма ДАЗТУ від 21.10.2016 року № ЦМ-16/379

Посилання[ред. | ред. код]