Бахур Віталій Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бахур Віталій Володимирович
UA-OF1-SLT-GSB-H(2015).png Старший лейтенант
Бахур Віталій Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 2 липня 1989(1989-07-02)
Зозулі, Львівська область
Смерть 14 червня 2014(2014-06-14) (24 роки)
Луганськ (аеропорт)
загинув у збитому терористами літаку
Університет НАСВ ім. Сагайдачного
Військова служба
Роки служби 2010—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЕ ВДВ (2016).png Десантні війська
Формування
25 ОПДБр.png
25 ОПДБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Logo YouTube por Hernando.svg Д/ф "49" // UA: Перший, 17 травня 2017
Меморіальна дошка на стіні Зозулівської школи з написом: «Тут навчався Бахур Віталій Володимирович, 2 липня 1989 року народження. Загинув за Україну 14 червня 2014 року»

Віта́лій Володи́мирович Ба́хур (нар. 2 липня 1989(19890702), с. Зозулі, Золочівський район, Львівська область — пом.14 червня 2014, м. Луганськ) — український військовослужбовець, десантник, старший лейтенант Збройних сил України.

Життєпис[ред.ред. код]

Віталій Бахур народився в селі Зозулі Золочівського району на Львівщині, був старшим поміж трьох братів. З дитинства мріяв про військову службу. Закінчив музичну школу по класу баяна, комп'ютерні курси. Після закінчення Зозулівської школи, у 2006 році, вступив до Львівської військової академії. Займався спортом, на 2-му курсі грав у «КВК».

2010 року закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями підрозділів наземної артилерії». По закінченні Академії у званні лейтенанта розпочав службу в Дніпропетровській десантній бригаді. В лютому 2012 року одружився.

Старший лейтенант, заступник командира батареї — інструктор з повітрянодесантної підготовки 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Високомобільних десантних військ ЗС України, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 25-та ОПДБр була залучена до проведення антитерористичної операції на Сході України.

Обставини загибелі[ред.ред. код]

13 червня 2014 року десантники готувались до відправлення в зону проведення АТО. У ніч на 14 червня трьома військово-транспортними літаками Іл-76 МД з інтервалом у 10 хвилин вони вилетіли в Луганський аеропорт на ротацію особового складу. На борту також була військова техніка, спорядження та продовольство.

14 червня о 0:40 перший літак (бортовий номер 76683), під командуванням полковника Дмитра Мимрикова приземлився в аеропорту.

Другий Іл-76 МД (бортовий номер 76777), під керівництвом командира літака підполковника Олександра Бєлого, на борту якого перебували 9 членів екіпажу 25-ї мелітопольської бригади транспортної авіації та 40 військовослужбовців 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади, о 0:51, під час заходу на посадку на аеродром міста Луганськ, на висоті 700 метрів, був підбитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла». В результаті терористичного акту літак вибухнув у повітрі і врізався у землю поблизу території аеропорту. 49 військовослужбовців, — весь екіпаж літака та особовий склад десанту, — загинули[1][2].

« Там все було дуже грамотно по-військовому сплановано. Там без Росії не обійшлось. Вогонь вівся з усіх сторін. Це було не на рівні ненавчених бойовиків. Обстріл літака вівся дуже грамотно. Спочатку підсвічували трасером, а потім били. Із ПЗРК неможливо було збити літак, навіть якби боєприпас потрапив у двигун, то літак все рівно не загинув би. Стріляли з «Шилки».  »

Полковник Дмитро Мимриков.[3]

Третій літак за наказом повернувся в Мелітополь.

Пройшло більше 40 діб перш ніж десантників поховали: українські військові збирали рештки тіл загиблих, влада домовлялася з терористами про коридор для евакуації, в Дніпрі проводились експертизи ДНК для ідентифікації.

26 липня у рідному селі Зозулі попрощатися з офіцером прийшли кілька тисяч людей[4].

Родина[ред.ред. код]

Мати, Ольга Ярославівна Бахур, до останнього часу працювала у золочівському магазині «Рукавичка». Батько, Володимир Ярославович Бахур, їздив на заробітки за кордон, щоб вивчити синів. Брат Тарас пішов шляхом Віталія, — вступив на військову службу за контрактом у 80-ту Львівську аеромобільну бригаду, був на фронті. Наймолодший брат, 15-річний Орест — учень 9 класу, у подальшому студент Золочівського аграрного коледжу.

Дружина, Оксана Бахур, родом із Золочивщини. Без батька залишилась маленька донька Вікторія, 2012 р.н.

Нагороди[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

  • На стіні Зозулівської ЗОШ І-ІІІ ст. встановлено меморіальну дошку на честь Віталія Бахура[6].
  • Пам'яті Віталія Бахура присвятили вірші Катерина Тихонова[7] та Володимир Тимчук[8].
  • 26 травня 2015 року у Зозулівському НВК відбулася презентація книги Тетяни Тихонової та Надії Каркулевської «Заради життя» про старшого лейтенанта Віталія Бахура[9].
  • 13 червня 2015 року в Дніпрі на Алеї Героїв до роковин загибелі військових у збитому терористами літаку Іл-76 встановили пам'ятні плити з іменами загиблих воїнів[10].
  • 18 червня 2016 року на території військової частини А1126 в смт Гвардійське урочисто відкрили пам'ятник воїнам-десантникам 25-ї повітряно-десантної бригади, які героїчно загинули під час бойових дій в зоні проведення АТО. На гранітних плитах викарбувані 136 прізвищ, серед них і 40 десантників, які загинули у збитому літаку в Луганську[11].

Див. також[ред.ред. код]

Збиття Іл-76 у Луганську.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Військово-транспортний літак Повітряних Сил Збройних Сил України ІЛ-76 при заході на посадку на аеродром Луганськ був підбитий терористами // Сайт Міністерства оборони України, 14 червня 2014
  2. Стали відомі прізвища усіх, хто загинув у збитому ІЛ-76 // «Українська правда», 14 червня 2014
  3. «Якщо на світі є пекло, то це було воно…» // «TV-News», 22 червня 2016
  4. Із Віталієм Бахуром прийшли попрощатися кілька тисяч людей (відео) // «Золочів.нет», 26 липня 2014
  5. Указ Президента України від 20 червня 2014 року № 543/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. Почапи з висоти пташиного польоту. zolochiv.net. Процитовано 2016-08-05. 
  7. Вірш присвячений пам’яті Віталія Бахура (відео). 
  8. Володимир Тимчук. А.Т.О. 
  9. Видано книжку про Героя АТО Віталія Бахура (відео). 
  10. У Дніпропетровську відкрили меморіал військовим, загиблим у збитому під Луганськом літаку // «Радіо Свобода», 13 червня 2015
  11. На Дніпропетровщині відкрили пам'ятник воїнам-десантникам, які віддали своє життя за Україну // Сайт Міністерства оборони України, 19 червня 2016

Джерела[ред.ред. код]