Бах Олексій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бах Олексій Миколайович
рос. Алексей Николаевич Бах
Stamp of USSR 1999.jpg
Народився 5 (17) березня 1857
Золотоноша, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 13 травня 1946(1946-05-13)[1] (89 років)
Москва, СРСР[1]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність хімік, політик
Галузь біохімія
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Володіє мовами російська
Членство Академія наук СРСР, Всеросійський центральний виконавчий комітет і Леопольдина
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора
Сталінська премія

Олексі́й Микола́йович Бах (нар. 17 березня 1857, Золотоноша — †13 травня 1946— український хімік і біохімік, академік АН СРСР (з 1929 р). Громадський діяч, академік (з 1929), Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Другу київську гімназію. Навчався у Київському університеті (1875–1878), але був виключений за участь у політичних виступах студентів. За участь у революційному русі перебував на засланні (1878–1881); після повернення продовжував революційну діяльність як член партії «Народна воля». Автор широко відомої свого часу популярної книжки «Цар-голод» (1883). У 1885 році після розгрому «Народної волі» виїхав за кордон. Займався науковою роботою у Колеж дю Франс у Парижі (1890). Згодом працював у США (1891–1892), у 1894 році переїхав у Женеву і влаштував хімічну лабороторію у власній квартирі. Розробив теорію повільного окислення у тваринних і рослинних організмах (1897). Був головою Товариства фізичних та природничих наук у Женеві (1916), почесним доктором Лозаннського університету (1917). Повернувся на Батьківщину у 1917 році.

У 1918 році організував хімічну лабораторію у Москві, перетворену згодом у Хімічний інститут ім. Я. Карпова, директором якого був до кінця життя.

У 1935 році заснував Інститут біохімії АН СРСР і був його директором до 1946 року.

Олексій Миколайович Бах по праву вважається засновником широковідомої школи біохімії. Його основні наукові роботи присвячені вивченню хімізму асиміляції вуглецю зеленими рослинами, проблеми окислювальних процесів в живій клітині, вченню про ферменти. Вчений пояснив хімізм процесу асиміляції вуглекислого газу хлорофільними рослинами з утворенням цукру тим, що в основі цього процесу лежить реакція, яка відбувається за рахунок елементів води. О.Бах прийшов до висновку, що перекиси грають винятково важливу роль і у процесі дихання, на основі чого він створив перекисну теорію.

Праці[ред. | ред. код]

Теоретичні праці Баха про ферменти стали науковою основою розвитку соціалістичної харчової промисловості.

Бах був ініціатором створення Фізико-хімічного інституту ім. Карпова, Біохімічного інституту Наркомздоров'я СРСР та Інституту біохімії АН. СРСР.

Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений 4 орденами Леніна. Сталінська премія, 1941. Його ім'я присвоєне Інституту біохімії АН СРСР.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Бах Алексей Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.], [30 cilddə] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Бах Л. А., Опарин А. И. Алексей Николаевич Бах. М., 1957.
  • Бах Олексій Миколайович // Бурій В. Мій край: система роботи з хімії краєзнавчо-екологічного змісту / Валерій Бурій // Хімія. — К.: Шкільний світ. — 2006. — № 5. — С. 23.