Бачинська-Донцова Марія Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бачинська-Донцова Марія Михайлівна
Марія Донцова.jpg
Марія Донцова[1]
Народилася 26 липня 1891(1891-07-26)
Сможе Долішнє, нині Сможе, Стрийський район, Львівська область, Україна
Померла 30 грудня 1978(1978-12-30) (87 років)
Нью-Йорк
Країна Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Діяльність громадська діячка
журналістка

Марія Михайлівна Бачинська-Донцова, з дому Бачинська (нар. 26 липня 1891(18910726)[2], Сможе Долішнє, нині Сможе — 30 грудня 1978, Нью-Йорк) — українська поетеса, громадська діячка, журналістка, дружина Дмитра Донцова.

Біографія[ред. | ред. код]

Марія народилася в селі Сможе Долішнє Стрийського повіту (Королівсство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська Імперія, нині село Сможе Стрийського району Львівської області, Україна) в сім'ї Ольги зі знаного священичого роду Устияновичів[3] та її чоловіка о. Михайла Сас-Бачинського, нащадка давнього шляхетського роду Драго-Сасів.[4]

Отримала ґрунтовну освіту: в 1909 закінчила український ліцей для дівчат у Перемишлі, після чого виїхала на навчання до Відня, де в 1910 отримала диплом Вищої торговельної школи для дівчат.[3] Доповненням до економічної освіти стало проходження в 1919 р. інструкторського шовківничого курсу товариства «Сільський Господар».

1909 року, перебуваючи у Відні, Марія Михайлівна познайомилася з Дмитром Донцовим, тоді ще студентом правничого факультету Віденського університету. Батько Марії був проти її шлюбу з Дмитром Донцовим, але випадково помер. Марія взяла шлюб з Дмитром вже після смерті батька. Шлюб був укладений у Львові, 27 травня 1912 у церкві Успіння Пресвятої Богородиці.[3]

З 1914-го була членкинею жіночої чоти УСС. У 1918—1920 перебувала на дипломатичній службі УНР у Данії, Швейцарії, Берліні. З 1921 — у Львові, де стала членом українських товариств «Українська захоронка», «Просвіта», «Сокіл», «Пласт» та Союзу Українок. У 1924 році у зв'язку із справою Ольги Басараб взяла участь у викритті злочинів польської влади.[5]

У 1922—1939 роках допомагала Дмитру Донцову у виданні «Літературно-наукового вісника» і «Вісника», часто публікується на сторінках галицької української та в закордонній пресі. Голова Союзу українок у 1926—1927.[5]

У 1927 році заснувала «Союз українок Волині» і була його головою.

Після Другої світової війни жила в Чехословаччині, потім у Німеччині. У 1950 переїхала до США, була членкинею Союзу українок Америки, редагувала жіночий журнал «Громадянка».[6]

Родина[ред. | ред. код]

Першим чоловіком сестри Марії — Лесі Бачинської — був Микола Голубець. Після його смерті Леся одружилася з Самійлом Підгірським. Лесю розстріляло гестапо за зв'язок з УПА, а тоді їх з Миколою доньку Нану та її чоловіка. Наталя Яхненко так описує це у своїх спогадах:[7]

Бог так дав, що з нашої родини при повороті большевиків ніхто не загинув. Інакше було в родині Самійла Підгірського: в останніх тижнях у нашому місті, його жінку Лесю, сестру пані Донцової, розстріляло Ґестапо за зв'язок з УПА, а тоді її доньку Нану з першого шлюбу з М. Голубцем та її чоловіка.

Творчість[ред. | ред. код]

  • М. Бачинська-Донцова: Особисте в ліриці Лесі Українки: Уривок із реферату, прочитаного в Літ.-Мистецькому Клюбі / Наше життя 1953, ч. 9 (жовтень)[8]
  • Бачинська-Донцова М. Теліги (Жмут спогадів) // Теліга О. Спогади / Упоряд. Н. Миронець. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2004. — С. 261—270.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://budiaczyszcze.livejournal.com/52898.html
  2. До біографії Марії Бачинської-Донцової. Архів оригіналу за 12 лютого 2015. Процитовано 25 січня 2015. 
  3. а б в Ідеолог національної величі. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 2 січня 2015. 
  4. «Даю без міри ніжність»: інтимний портрет Олени Теліги. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 3 січня 2015. 
  5. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 5 січня 2015. Процитовано 5 січня 2015. 
  6. ВІТОЛІН, Олександр (17 січня 2022). Жінки в армії: 7 берегинь з багнетом й кулеметом. Вікенд (укр.). Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 26 січня 2022. 
  7. Яхненко Н. Від бюра до Бригідок. Трохи спогадів з 1939—1941 рр. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] — Львів. — Бераля — Мюнхен: Накладом авторки, 1986. — С. 246.
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 3 січня 2015. 

Література[ред. | ред. код]

  • Донцова Марія // Українські письменники діаспори: Матеріали до біобібліографічного словника /Авт.-укл.: О. Білик, Г. Гамалій, Ф. Погребенник. — К., 2006. — Част. 1. — С. 92—93.
  • Маркусь В. Донцова Марія // Енциклопедія української діяспори / Гол. ред. В. Маркусь, спів-ред. Д. Маркусь. — Нью-Йорк — Чикаго, 2009. — Кн. 1. — С. 253.
  • Миронець Н. Листи Юрія Липи до Марії Донцової // Творчість Юрія Липи в культурно-історичному контексті XX століття. — Одеса: Астропринт, 2000. — 152 с.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядкування В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с. — С. 144.
  • Чапленко Н. Наші сучасниці — короткі біографії // Українка в світі. — 1979. — № 1. — С. 30—31.
  • Шліхта Ірина Василівна Штрихи до портрета Марії Донцової // Український археографічний щорічник. Нова серія. Випуск 8/9. Український археографічний збірник. — Т. 11/12.— Видавництво М.  П. Коць, Київ—Нью-Йорк, 2004. — С. 681—???.