Бачинський Юліан Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юліан Олександрович Бачинський
Бачинський Юліан.jpg
Народився 28 березня 1870(1870-03-28)
с. Новосілка, нині Підгаєцький район
Помер 6 червня 1940(1940-06-06) (70 років)
Ленінградська область або Карелія, СРСР
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаFlag of the Ukranian State.svg УНРПольща ПольщаСРСР СРСР
Діяльність Дипломат
Відомий Голова дипломатичної місії УНР у Вашингтоні (1919—1921)
Alma mater Львівський університет
Батько Бачинський Олександр Гаврилович

Юліан Олександрович Бачинський гербу Сас[1] (28 березня 1870, с. Новосілка, нині Підгаєцький район Тернопільської області — 6 червня 1940, Медвеж'єгорськ, Карело-Фінська РСР[2] або Ленінградська область, РРФСР (нині Республіка Карелія, Росія)) — український політичний і громадський діяч, публіцист, член Української радикальної партії, а від 1899 року — Української соціал-демократичної партії, дипломат.

Псевдоніми, криптоніми: Сумний, Юродивий, Julian B., Ю. Б.[2]

Жертва сталінських репресій.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 28 березня 1870 року в Новосілках (присілок Куть; нині с. Новосілка Підгаєцький район, Тернопільська область, Україна, тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина) в сім'ї Олександра[3] та Євгенії Бачинських (з Филиповських). Батько був сотрудником (другим священиком). Утративши матір у 2,5 роки, виховувався у родині діда (по матері) о.'Івана Филиповського, пароха Гусятина.

Навчався у Львівській гімназії з німецькою мовою викладання (1880—1882), Дрогобицькій реальній гімназії ім. Франца Йосифа (1882—1883). Закінчив Академічну гімназію у Львові (українську; 1890), того ж року вступив на правничий факультет Львівського університету (1894 року перервав навчання через однорічну військову службу, яку відбув у містах Їглаві та Пешті). Після закінчення університету (ймовірно, 1895) проходив практику в адвокатських конторах Львова. Навчався також у Берлінському університеті[4].

1890—1897 — один із провідних діячів Русько-української радикальної партії (РУРП).

У 1895 році опублікував книгу «Україна уярмлена» («Ukraina Irredenta»), в якій, на підставі аналізу еміграції українців-галичан, став першим, хто обґрунтував (з марксистських позицій) потребу здобуття політичної незалежності України як головну передумову її дальшого соціально-економічного та культурного розвитку (під девізом: «Вільна, велика, політично самостійна Україна, одна, нероздільна від Сяну по Кавказ). На першу публікацію праці Бачинського відгукнувся Іван Франко[5][6].

1899 року разом з групою інших членів РУРП створив Українську соціал-демократичну партію (УСДП), керував нею до 1914. У червні 1905 виїхав до Канади та США, в грудні 1906 повернувся до Львова. Три роки займався адвокатурою[4].

Член Загальної української ради від 5 травня 1915.

У 1915—1918 служив тиловим офіцером австро-угорської армії в Мішкольці (Угорщина)[4].

Активний учасник української революції 1917—1920 років.

1918—1919 — член Української національної ради ЗУНР/ЗО УНР. Голова дипломатичної місії УНР у Вашингтоні (1919—1921).

Від 1921 мешкав у Відні, від 1923 — в Берліні. Після невдалої спроби виїхати до УСРР (у його багажі польська поліція виявила антипольські брошури та книжки його авторства українською, англійською, німецькою та російською мовами) заарештований у Львові 18 березня 1931, після чого один рік відсидів у львівській тюрмі. Після звільнення жив у Празі.

28 листопада 1933 прибув з донькою Оленою до Харкова, влаштувався на роботу в редакції «Української радянської енциклопедії». Але 6 листопада 1934 його заарештувало ОГПУ. За нібито спробу організувати в УСРР підпільну мережу «Об'єднання українських націоналістів» засуджений 28 березня 1935 до 10 років ув'язнення. Покарання відбував у Біломор-Балтійському таборі.

Помер 6 червня 1940 в околицях м. Медвеж'єгорська Карело-Фінської РСР (нині — районний центр Республіки Карелія, РФ); інша версія місця смерті — Ленінградська область.

Реабілітований 19 жовтня 1957[4].

Творчий доробок[ред.ред. код]

Юліан Бачинський — автор політологічної праці «Україна irredenta» («Україна уярмлена», (1895), книг «Українська імміграція в З'єднаних Державах Америки» (1914), «Большевицька революція і українці: критичні замітки» (1928), «Моя переписка з Михайлом Драгомановим» та інших.

Примітки[ред.ред. код]

  1. III. Біографічні та генеалогічні розвідки: Олександр та Євген Бачинські
  2. а б Гуцал П., Мукомела М. Бачинський Юліан Олександрович / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 92—93. — ISBN 966-528-197-6.
  3. Бачинський М. (ЕСУ), Ониськів М. Бачинський Олександр Гаврилович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 91—92. — ISBN 966-528-197-6.
  4. а б в г Євген Нахлік. Драгоманівець — клерикал — марксист // Zbruch. — 2013. — 11 серпня.
  5. Іван Франко. Ukraina irredenta // Житє і слово. — 1895. — Т. IV, ч. 6. — С. 471—483.]
  6. Іван Франко. Нові книжки // ЛНВ, 1900. Ч. 10.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]