Башар аль-Асад
| Башар аль-Асад араб. بشار حافظ الأسد |
||
|---|---|---|
|
|
||
| Нині на посаді | ||
| На посаді з | 17 липня 2000 | |
| Попередник | Хафез Асад | |
|
|
||
| Народився | 11 вересня 1965 (50 років) м. Дамаск, |
|
| Громадянство | ||
| Політична партія | Баас | |
| Батько | Хафез Асад | |
| Дружина | Асма Асад | |
| Діти | 3 | |
| Звання | ||
| Релігія | Алавіт | |
| Нагороди |
|
|
Башар Хафез аль-Асад (араб. بشار حافظ الأسد, нар. 11 вересня 1965, Дамаск) — президент Сирії з 2000 року, фактично успадкував цю посаду від свого батька Хафеза аль-Асада. Мусульманин, алавіт.
Біографія[ред. • ред. код]
Башар народився 11 вересня 1965 року в місті Дамаск, в родині командувача ВПС і ППО Сирійської Арабської Республіки генерала Хафеза аль-Асада. Коли Башару було чотири роки його батько організував військовий переворот і зайняв посаду президента республіки, на якій залишався до самої смерті у 2000 році.
Дитинство Башар провів у Дамаску, де навчався в елітному арабо-французькому ліцеї «Хуррія». Башар був третьою дитиною у родині і наступником на президентському посту повинен був стати його старший брат Басель. Тому по закінченню навчання у ліцеї, Башар міг обрати цивільну професію і в 1982 році вступає на медичний факультет Дамаського університету. А 1988 році закінчує навчання із червоним дипломом за спеціальністю «лікар-офтальмолог». Протягом деякого часу Башар працював у віськовому госпіталі Тішрин у передмісті Дамаску. В 1991 році Башар відправляється на стажування до Великобританії в офтальмалогічний центр Western Eye Hospital при лікарні Святої Марії, розташований в лондонському районі Паддінгтон. Під час навчання у Лондоні Башар вів тихий, непоказний спосіб життя. Там же він познайомився із своєю майбутньою дружиною — Асмою Фаваз аль-Ахрас.
Політична діяльність[ред. • ред. код]
В 1994 році старший брат Башара — Басель аль-Асад, котрий розглядався, як батьківський спадкоємець, загинув в автокатастрофі. Після загибелі брата, Башар повернувся з Лондона на батьківщину, де в 1995 році вступив до військової академії у місті Хомс. В 1995 році у званні капітана очолив танковий батальйон, а пізніше Республіканську гвардію. В січні 1999 року Башар аль-Асад отримав звання полковника.
10 червня 2000 внаслідок серцевого нападу помер президент Хафез аль-Асад. Сирійський парламент змінив конституцію, знизивши мінімальний вік кандидата в президенти з 40 до 34 років, спеціально для обрання на цю посаду Башара Асада. Вже в липні місяці в країні був проведений референдум, за результатами якого 97,3% сирійців висловилися за те, аби країну очолив Башар аль-Асад.[1]
Політика Башара Асада відрізняється більшою м'якістю і гнучкістю порівняно з політикою його батька. Свою діяльність Башар аль-Асад почав із збільшення демократичних свобод, були випущені з тюрем політичні в'язні, закрита спеціальна в'язниця, сирійцям дозволили користуватись мобільними телефонами. Незважаючи, що це була осінь 2000 року, цей період назвали «Дамаська весна». У Дамаску стали збиратися політичні «салони», а піком діалогу влади і суспільства став «Маніфест 99», який вимагав скасувати режим надзвичайного стану, смертну кару, а також спеціальні суди, котрі розглядали справи опозиціонерів[1]. Ці демократичні перетворення відбулись в багато чому завдяки дружині Башара — Асмі, що отримала європейську освіту та виховання. Але через шість місяців, під тиском впливових родичів та генералітету Башар Асад почав згортати демократичні перетворення, а його дружина виїхала на лікування до Європи.
У 2005 році в Бейруті був убитий прем'єр-міністр Лівану Рафік Харірі, сирійська влада одразу потрапила під підозри у причетності до цього. Як результат, Башар аль-Асад погодився вивести з Лівану сирійські війська і навіть дав згоду співпрацювати зі слідчими ООН.
За наведеними К.Капітоновим відомостями, до війни в Іраку 2003 року Сирія брала участь, всупереч забороні Ради Безпеки ООН, в постачанні зброєю режиму Саддама Хусейна[2].
У період перебування Сирії в Раді Безпеки ООН Асад намагався запобігти цій війні, але потім несподівано підтримав позицію США[3]. І все ж згодом США звинувачували Асада у підтримці терору в повоєнному Іраку[4][5][6].
Росія (2008), США, Європейський союз, Ізраїль і Франція звинувачували Асада в матеріально-технічній підтримці воєнізованих груп — противників Ізраїлю (Хезболла, Хамас, Ісламський джихад)[7], визнаних терористичними організаціями в ряді країн світу.
Захоплюється Інтернетом, заохочує його поширення в Сирії. Разом з тим, в Сирії заблокований доступ до Facebook і до багатьох новинних сайтів, оскільки, на думку Асада, сирійське суспільство ще не доросло до таких вольностей, як вільна преса і нецензурований Інтернет[8].
Є кавалером українського ордена князя Ярослава Мудрого I ступеня (2002)[9]. У березні 2014 року під час російської окупації Криму, підтримав дії Володимира Путіна[10].
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ а б Башар Асад: хроніка падіння
- ↑ Башар Асад втратив пильність, Сирія фактично уклала негласний антиізраїльський альянс з Іраком та Іраном, Костянтин Капітонов, 2002-08-14
- ↑ 9 листопада 2002 р., Арабська ліга: Сирія вимушена виправдовуватися.
- ↑ США погрожують Сирії санкціями в покарання за підтримку терору, Sep 18, 2003.
- ↑ США звинувачують Сирію та Іран в підтримці тероризму, 03.02.2005.
- ↑ США звинувачує Іран та Сирію в підтримці іракських бойовиків, 24 серпня 2007.
- ↑ Bashar al-Assad.
- ↑ БФМ.РУ: Башар Асад не очікує хвилювань в Сирії
- ↑ Указ Президента України «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
- ↑ Асад поддерживает позицию России по ситуации на Украине. gazeta.ru. 2014-03-06. Процитовано 2014-03-06.
Посилання[ред. • ред. код]
- Засадничі принципи Сирії
- Башар Асад: хроніка падіння

