Баширов Марат Фаатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Баширов Марат Фаатович
тат. Марат Фоат улы Бәширов
Народився 20 січня 1964(1964-01-20) (58 років)
Іжевськ, РРФСР, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Росія
Діяльність політик
Alma mater Іжевський державний технічний університет ім. Калашниковаd
Знання мов російська
Посада Chairman of the Council of Ministers of the Luhansk People's Republicd

Баширов Марат Фаатович (тат. Марат Фоат улы Бәширов20 січня 1964(1964-01-20), Іжевськ, РРФСР, СРСР) — російський політтехнолог[1], з 4 липня по 20 серпня 2014 року — в. о. голови «Ради міністрів» терористичної організації «ЛНР»[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився 20 січня 1964 року в російському Іжевську в татарській сім'ї.

Освіта[ред. | ред. код]

У 1986 р закінчив Іжевський механічний інститут за фахом «інженер конструктор-технолог радіоелектронної апаратури».

У 2008 р пройшов навчання в Академії народного господарства при Уряді РФ за програмою «Реформування та розвиток ЄЕС Росії».

У 2012 р закінчив факультет MBA «Зв'язки з державними органами (GR)» під керівництвом Голови Державної думи РФ С. Є. Наришкіна в Московському державному університеті ім. Ломоносова[3].

Професійна діяльність[ред. | ред. код]

Починав трудову кар'єру в 1987 році, коли був призначений інструктором Жовтневого райкому ВЛКСМ[4].

У 1987 році направлений на службу в органи МВС міста Іжевська.

З 1994 року був помічником депутата Ради Федерації РФ, голови комітету з міжнародних справ В. Підопригори.

З 1997 року був генеральним директором компанії «Імідж-контакт 18» (входить до складу консалтингової групи «Імідж-контакт»).

З 2003 по 2004 рік працював заступником начальника управління громадських зв'язків, керівником прес-служби губернатора Нижегородської області.

У квітні 2004 був радником генерального директора ЗАТ «Ренова».

З травня 2005 року був керівником Дирекції регіональних проектів АНО «Інститут корпоративного розвитку» (Група компаній «Ренова»).

З 1 лютого 2008 року є старшим віце-президентом зі стратегічних комунікацій КЕС-Холдингу[5].

2011—2013 рр. — Директор по взаємодії з органами влади та стратегічних комунікацій ЗАТ «КЕС»[4].

У 2010 році М. Баширов у ролі менеджера російської корпорації «Комплексні енергетичні системи» (КЕС), в інтересах «Газпрому», брав участь у «віджиманні» п'яти великих облгазів, які контролювала компанія «ГАЗЕКС-Україна». Завдання Баширова була в тому, щоб не тільки прибрати керівництво компанії, а й забезпечити перепродаж пакетів акцій облгазів «Реновою» «Газпрому».

Тоді український менеджмент «ГАЗЕКС-Україна» заблокував купівлю-продаж, чим фактично врятував «Харківгаз», «Харківміськгаз», «Криворіжгаз», «Дніпрогаз» та «Донецькміськгаз» від неминучого поглинання «Газпромом»[6].

Антиукраїнська діяльність[ред. | ред. код]

4 липня 2014 ватажок терористів з «ЛНР» Валерій Болотов призначив Баширова в.о. голови «Ради міністрів» «ЛНР»[1]. Останній, виконуючи вказівки з Росії, організовував структуру влади терористів «ЛНР»[7][8], керував незаконними збройними формуваннями[9].

Баширов особисто давав вказівки вивезти в Росію цінне обладнання з МПО «Імпульс», ТОВ "НП «Зоря», Луганського патронного заводу. Під час перебування Баширова «прем'єром» «ЛНР» була здійснена спроба встановити оперативний контроль над ПрАТ «ЛиНІК», Попаснянським вагоноремонтним заводом, Стахановським феросплавним заводом і Первомайським електромеханічним заводом. Також, з «мандатами від Баширова» приїжджали «нові директори» на ряд шахт об'єднань «Свердловантрацит» і «Ровенькиантрацит» (мова йде про 9 шахт, що належать ДТЕК на Луганщині). За час «прем'єрства» Баширова від російської агресії загинуло понад 800 мирних жителів Луганської області[6].

Санкції[ред. | ред. код]

У липні 2014 Баширов потрапив до списку санкцій Євросоюзу[10].

20 серпня 2014 повернувся до Росії. Пізніше у Фейсбуці він заявив, що слід завершувати війну, адже немає ресурсів[11].

У вересні 2015 р. прізвище Баширова фігурує у списку осіб, на яких поширюється дія українських санкцій[12].

У липні 2022 року Чорногорія заморозила майно Баширова у Будві, виконавши умови санкцій Євросоюзу[13].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • найкращий фахівець із зв'язку з органами державної влади в електроенергетичній галузі в 2011 і 2012
  • грамота подяки Міністра енергетики РФ за значний внесок у формування кадрового потенціалу паливно-енергетичного комплексу
  • грамота подяки президента РФ Путіна[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Дергачев В.Менеджер «Реновы» возглавил Луганскую республику [Архівовано 20 січня 2015 у Wayback Machine.] // Газета. ru.
  2. ГПУ оголосила так звані ДНР і ЛНР терористичними організаціями [Архівовано 1 грудня 2014 у Wayback Machine.] // ТВі. 16.05.2014.
  3. Баширов Марат Фаатович [Архівовано 11 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Бизнес-школа РСПП.
  4. а б в Баширов Марат Фаатович [Архівовано 11 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Бизнес-школа РСПП.
  5. Главой «правительства» террористов стал гражданин России // Inforesist.
  6. а б Карагяур В. Луганск, Крым и «медные трубы» Марата Баширова // Главком. — 22 травня 2015 р.
  7. Лідер терористів ЛНР призначив «прем'єром» російського лобіста [Архівовано 1 грудня 2014 у Wayback Machine.] // Українська правда. —  4. 07. 2014.
  8. Болотов отправил «правительство ЛНР» в отставку и назначил премьером Баширова (ДОКУМЕНТ) [Архівовано 11 лютого 2017 у Wayback Machine.].
  9. «Урядом» луганських терористів керуватиме росіянин із грамотою Путіна [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] // ТСН. — 4. 07. 2014.
  10. Евросоюз распространил санкции на «премьера ДНР» Бородая и «главу службы безопасности ДНР» Ходаковского [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] // Ведомости. — 12.07.14.
  11. «Премьер ЛНР» Баширов сбежал в Москву: Надо заканчивать войну [Архівовано 24 серпня 2014 у Wayback Machine.] // Хартыя — 97. 
  12. Україна нарешті ввела санкції проти Росії. Повний список прізвищ та компаній [Архівовано 12 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Українська правда.
  13. Чорногорія почала заморожувати нерухомість росіян. РБК-Украина (рос.). Процитовано 28 липня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]