Башкирська народна пісня
Башкирська народна пісня — пісня, слова та музика якої склалися історично в ході розвитку башкирської культури. У народної пісні немає певного автора, або її автор невідомий.
Історія[ред. | ред. код]
Складний етногенез башкирів вплинув на їх пісенну традицію, на жанровий склад пісень та їх мелодійні форми. Будучи скарбницею башкирської музично-поетичної культури, башкирські народні пісні займають визначне місце у художній творчості народу.
У назвах народних музичних творів башкирів вживається слово «кюй» (мелодія, наспів). Воно поєднується з прикметниками «озон» («довгий»), «киска» («короткий»), «урам» («вуличний»), «аул» («сільський») та іншими, що визначають характер наспіву.
Пізні пісенні форми та сюжети часто називаються власними іменами: «Буранбай-кюй» («Наспів Буранбаю»), «Габдрахман-кюй» («Наспів Габдрахману»), Біїш і т. д. Безіменні твори іменуються узагальнено — «озон-кюй», «киска-кюй» та ін.
У башкирській народній музичній свідомості склалася бінарна термінологічна пара — «озон-кюй» та «киска-кюй», що визначає ознаки мелодії. Між цими полюсами розташовано інші мелодійні типи, за кожним з яких башкирами закріплено свій термин: середньопротяжний «халмак-кюй» (дослівно «плавний наспів»), що тяжіє по темпу до «озон-кюю», а по рівномірно пульсуючому ритму — до «киска-кюю».
Башкирські сесени (народні оповідачі) для позначення речитативного, або декламаційного стилю розспіву епічних піснеспівів вживають словосполучення «хамак-кюй» — форма розспіву епічних піснеспівів — «кубаіри» (дослівно «схвальні, героїчні пісні»), що розповідають про батирів, ватажків башкирських родів та племен.
У башкирських піснях є оповідно-речитативні піснеспіви, що називаються арабським словом «баіт» (двовірш), та відображають моральні та актуальні побутові мотиви. Релігійні уявлення башкирів закріплені в «мунажатах» — молитовних зверненнях до Бога.
У традиційних весільних обрядах обов'язкові «сенляу» (голосіння), що виконуються нареченою перед від'їздом з дому батьків. Цей обряд не обходиться без «теляків» — піснеспівів, у яких виражаються добрі побажання, настанови нареченій перед її входженням до родини чоловіка.
У середині XIX століття у башкирів поширились необрядові «такмаки», що виконуються як «киска-кюі» та є близькими до російських частівок.
Перші записи башкирського музичного фольклору зроблені ще наприкінці XIX століття оренбурзьким вчителем Г. Х. Єнікеєвим за допомогою А. І. Оводова. Перші публікації поміщені у книзі С. Г. Рибакова «Музика та пісні Уральських мусульман з нарисом їх побуту» (СПб., 1897). Серйозне дослідження башкирської народної пісні зробив Л. М. Лебединський у книзі «Башкирські народні пісні та наспіви» (М., 1965).
Типологія[ред. | ред. код]
За змістом башкирські народні пісні поділяються на такі групи:
- історичні пісні: про історичні події та особистості; про місцевих правителів, кантонних начальників;[1] («Абдрахман кантон[ru]», «Кулуй-кантон», «Кагарман-кантон», «Тухфат», «Абдулла-ахун[ru]»)
- пісні про Вітчизняну війну 1812 року. («Друга армія», «Французька пісня», «Ескадрон», «Рудий кінь із зірочкою на лобі», «Кутузов[ru]», «Командир Кахим», «Любізар»)
- про життя та побут; про рідну сторону; («Армія», «Уіл» та «Дикі гуси», «Гайса-блукач», «Єльмерзяк», «Чоловік», «Не кричи, зозуля», «Зозуленька», «Ішмурза», «Ірендик»)
- пісні про коня, про полювання, про життя пастухів («Вороний іноходець», «Кульгавий буланий кінь», «Мисливець Юлготто», «Ірендек»)
- про засланців та втікачів;
- про кохання та жіночу долю;
- обрядові пісні, що присвячені до весільної обрядовості — зустріч сватів та гостей, роздача гостинців, розвага гостей, ритуальний танок на скрині з приданим, закінчення весілля, проводи сватів та гостей («Заріфа»), приурочені до весняного обрядового свята «Карга буткахи» («Гайворонова каша»);
- жартівливі пісні («Алти егет», «Закарія-камая», «Загара», «Гюль-кай моя», «Гульназіра, Яміля»);
- танцювальні пісни (такмаки) «Моя каблучка», «Добре по воду ходити»;
- «зимогор-кюй» — пісні, що популярні у бідних башкирів, що йдуть взимку працювати на копальні, рудники та в міста. Ці пісні відрізняються хвацькістю та гумористичною наснагою.
- гостьові пісні. Гостювання у башкирів зазвичай приурочені до свят (загальнонародних, сімейних), до весільних урочистостей. Гостя зустрічають з підвищеною увагою зі словами, які є у піснях «Золотий чи що?» («Алтин мікен?»), або «Друзі» («Дустар»,), «Усі друзі» («Йийин дустар»), «За столом». Незважаючи на назву пісні, у башкирів звичай «сидіти за столом» є чужорідним, запозиченим. Традиційно «застілля» відбувалися на застеленій підлозі або землі. До жанру гостьових відносяться пісни про кумис («ТСими? йири»), чаювання («Сей йири»), у яких оспівуються улюблені напої. Ці пісні також називаються кумисними.
- пісні про Салавата Юлаєва («Салават»).
За манерою виконання башкирські народні пісні поділяють на:
- узун-кюй — тривала, протяжна пісня;
- киска-кюй — коротка швидка пісня;
- кубаіри — героїчні сказання;
- баїти — побутові сказання. Мелодії баїтів підпорядковані структурам поетичних текстів, що складаються з двох або чотирьохстрічних строф. Кожен вірш має стійку кількість складів: 7 (4+3), 8 (4+4) и 10 (5+5). Під впливом жанру мунажат[2] у баітах з'явились більш складні 11 — (4+4+3) и 12-складні (4+4+4) структури.
- сенляу ~ голосіння;
- теляк — благі побажання нареченій;
- узляу або тамак курай — сольний двоголосий спів.
Сільські, вуличні пісні («аул-кюй», «урам-кюй») пов'язані з місцем виконання. Їх співають на сільській вулиці групи співаків, що йдуть на вечірку, на гуляння. Текст сільських пісень має елегійний характер: горе, плач, страждання, туга, сум, мрія, розчарування, життєво-філософські роздуми.
Відомі збирачі[ред. | ред. код]
Музикант-етнограф С. Г. Рибаков[3], Р. Г. Ігнатьєв, Х. Ф. Ахметов, І. В. Салтиков, Г. 3. Сулейманов, Ф. А. Надршина, В. Я. Проппа, Б. Н. Путілов, A. M. Сулейманов, P. A. Султангареєва, К. В. Чистов, А. Абдуллін, Н. Альмеєва, Л. П. Атанова, Н. Ахметжанова, Р. Зелінський, X. Іхтисамов, Ф. Камаєв, Л. М. Лебединський, М. Нігмедзянов, Б. Магадєєва та ін.
Відомі виконавці[ред. | ред. код]
А. Г. Галімов, Ф. Ф. Гараєв, Р. А. Гарєєв, М. Х. Хісматуллін, Б. Магадєєва, Ф. Бікбулатов, З. Махмутов, Ф. А. Кільдіярова, С. Абдуллін, И. Султанбаєв, А. Султанов, М. Гайнетдінов та ін.
Цікаві факти[ред. | ред. код]
З метою пропаганди народних пісень, виявлення молодих талановитих виконавців, творчого зростання та вдосконалення професійної майстерності та виконавчої культури музикантів у Республіці Башкортостан проводяться конкурси башкирської народної пісні:
- Міжнародний телевізійний фестиваль-конкурс башкирської та татарської пісні «Туган Тел»
- Конкурс виконавців башкирських народних пісень «Оҙон көй»[4]
- Міжрегіональний конкурс виконавців башкирської пісні «Ірендик мондари»
- Районний конкурс виконавців башкирської народної пісні на приз ім. А.Султанова[5]
- Конкурс виконавців башкирських, татарських народних пісень ім. Мурата Ільбаєва.
- Конкурс виконавців башкирських народних пісень «Мелодії Дьоми».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ИСТОРИЧЕСКИЕ ПЕСНИ БАШКИР, народные башкирские песни на историческую тематику, образующие обширную группу музыкальных жанров башкирского фольклора — Культура народов Башкортос…. Архів оригіналу за 15 березня 2016. Процитовано 30 березня 2016.
- ↑ Фатых УРМАНЧЕ — Мунажат. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 30 березня 2016.
- ↑ С. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 березня 2016.
- ↑ Конкурс башкирской протяжной песни прошел в Туймазах — Культурный мир Башкортостана. Архів оригіналу за 8 квітня 2016. Процитовано 30 березня 2016.
- ↑ Положение о районном конкурсе исполнителей башкирской народной песни на приз имени А. Архів оригіналу за 8 квітня 2014. Процитовано 30 березня 2016.
Література[ред. | ред. код]
- Башкирское народное творчество: Песни и наигрыши/ Сост., вступ. ст. и коммент. P. C. Сулейманова. — Уфа: Башкнигоиздат, 1983. — 309 с.
- Башҡорт халыҡ моңдары (Башкирские народные мелодии) / Сост., вступ. ст. и коммент. P. C. Сулейманова. — Уфа: Башкнигоиздат, 1991. — 104 с.
- Башкирское народное музыкальное искусство. Т. I: Эпические песни и напевы /Сост., вступ. ст. и коммент. P. C. Сулейманова; Отв. ред. Ф. А. Надршина, Д. Д. Хасаншин. — Уфа: Китап, 2001. — 240 с.(на башк. яз.).
- Башкирское народное музыкальное искусство. Т. II (в двух частях): Лирические песни и напевы / Сост., вступ. ст. и коммент. P. C. Сулейманова; Отв. ред. Д. Д. Хасаншин. — Уфа, 2001. — 196 с.
- Башкирское народное музыкальное искусство. Т. II: Лирические песни и напевы / Сост., вступ. ст. и коммент. P. C. Сулейманова; Отв. ред. Д. Д. Хасаншин. — Уфа: Китап, 2002. — 236 с.(на башк. яз.)
- Башкирское народное музыкальное искусство. T.III: Лирико-драматические песни и напевы /Сост., вступ. ст. и коммент. P. C. Сулейманова; Отв. ред. М. И. Дильмухаметов, Д. Д. Хасаншин. — Уфа, 2001. −267 с. −31,2 п.л. (на башк. яз.).
- Башкирское народное творчество. Песни. — Уфа, 1974.
- Башкирский фольклор: принципы классификации певческих жанров // Вестник Башкирского университета. — 2004. — № 4.
- Башҡорт халыҡ йырҙары, йыр-риүәйәттәре./ Автор-төҙөүсеһе Ф. А. Нәҙершина. — Өфө, 1997. — 288 бит. ISBN 5-295-02094-0
- Жемчужины народного творчества Урала: Монография. — Уфа: Китап, 1995. — 248 с.
- Лебединский Л. Н. Башкирские народные песни и наигрыши. М., 1965.
- Песенное творчество иргизо-камеликских башкир: Монография. -Уфа: Китап, 2002.
- Резяпов Р. Башкирские любовные песни : [арх. 4 березня 2016] // Ватандаш. — 2006. — № 3. — ISSN 1683-3554.(башк.)(башк.)
- Фоменков М. П. Башкирская народная песня. — Уфа, 1976.
- Военная история башкир. Уфа. Изд. Башкирская энциклопедия. 2013. ISBN 978-5-88185-076-0
Посилання[ред. | ред. код]
http://bashkiry.ucoz.ru/index/bashkirskie_narodnye_pesni/0-44 [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
http://cheloveknauka.com/bashkirskaya-narodnaya-pesnya [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.]
http://yir.atspace.com/index.html [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]