Баштанівка (Бахчисарайський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Баштанівка
Pichki 1.JPG
Країна Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Бахчисарайський район
Рада/громада Верхоріченська сільська рада
Код КОАТУУ 0120480802
Облікова картка Баштанівка 
Основні дані
Населення 228
Поштовий індекс 98400
Телефонний код +380 6554
Географічні дані
Географічні координати 44°41′19″ пн. ш. 33°53′41″ сх. д. / 44.68861° пн. ш. 33.89472° сх. д. / 44.68861; 33.89472Координати: 44°41′19″ пн. ш. 33°53′41″ сх. д. / 44.68861° пн. ш. 33.89472° сх. д. / 44.68861; 33.89472
Місцева влада
Адреса ради с. Верхоріччя, вул. Советська, 10
Карта
Баштанівка is located in Україна
Баштанівка
Баштанівка
Баштанівка is located in Автономна Республіка Крим
Баштанівка
Баштанівка

WC: Баштанівка у Вікісховищі

Башта́нівка (до 1944 року — Пички, крим. Pıçqı, рос. Баштановка) — село в Україні, в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Верхоріченській сільській раді. Населення — 228 чоловік (станом на 2001 рік).

Географія[ред.ред. код]

Баштанівка, центр

Баштанівка розташована в центральній частині району, на початку Другого пасма Кримських гір, на лівому березі річки Кача, відразу за Качинськими воротами — велетенською ущелиною, що річка прорізає в скелях Другого пасма. У селі в Качу впадає лівий приплив Хору, що утворює невелику долину, яка веде до села Високе. Відстань до Бахчисараю  7 кілометрів і 45 км до Сімферополя, з якими Баштанівка пов'язаний асфальтованим шосе. Сусідні села: Машине за два кілометри вище по долині Качи й Передущельне за 2,5 кілометра нижче. Висота села над рівнем моря 184 м.

На захід від села знаходиться ущелина Алімова Балка.

Назва[ред.ред. код]

Історична назва села — Пички (вживалися варіанти Пички, Бічкі, Бички, Фицкі). У перекладі з кримськотатарського pıçqı означає «пилка». Варіант з початковим би- відбиває турецьке (тур. bıçkı) і південнобережна діалектна вимова цього слова. Можливо, назва села походить від розташованого в околицях обриву каньйону із зазубленими схилами.[1]

Історія[ред.ред. код]

Баштанівка, східна частина

Давні часи[ред.ред. код]

Згідно з даними археологічних досліджень (склепи з похованнями), територія Баштанівки була заселена вже в VI–VIII століттях нашої ери. До цього ж часу відносять і виникнення розташованого поблизу села археологічного пам'ятника печерного монастиря Качи-Кальон. На мисі Бурун-Кая, на південний захід від села, є залишки будівель, датовані X-XI століттями.

Перша згадка села — в джизйє дефтера Ліва-і Кефе в Османських податкових відомостях 1652 року, як Качі Калйан, де перераховані кримські греки — піддані султана і вказано, що село знаходиться на землі Кримського ханства[2].

Адміністративно в ханстві село входило у Бахчисарайський кадилик Бахчисарайського ж каймаканства, що зафіксовано в Камеральному Описі Криму 1784 року[3]. Як Качкальян село вказане і в Відомості про виведених з Криму в Приазов'я християн., складеною О. В. Суворовим в 1778 році, і по якій з села вийшло 77 християн[4].

Після приєднання Криму до Російської імперії 8 лютого 1784 року, село було приписане до Сімферопольському повіту Таврійської області[5]. Після Павлівських реформ, з 1792 по 1802 років, входило в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[6]. По новому адміністративному діленню, після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[7], у Чоргунську волость Сімферопольського повіту.

На 1805 року в селі Бичке, згідно з Відомістю про усі селища, в що Сімферопольському повіті полягають., налічувалося 6 дворів, в яких проживало 21 чоловік і 17 жінок, усі кримські татари, а землі належали статському радникові Мегмедчи-беєві[8]. Село довго залишалося малонаселеним, в 1817 році топографи нарахували 7 дворів[9]. По адміністративній реформі 1829 року Пичкі приписали до Дуванкойської волості[10]., але село пустіло, можливо, в результаті якихось з еміграцій кримських татар в Османську Туреччину[11] і на карті 1842 року Пичкі позначені умовним знаком «мале село (менше 5 будинків)»[12]. У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, Пички приписали до Каралезької волості.

У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 р», за результатами VIII ревізії, в селі в 10 дворах проживала 41 людина кримських татар і була мечеть[13], а, судячи з карти 1865 року, в селі значилося 8 дворів[14].

Мабуть, усе життя збиралися на іншому березі річки, навкруги Анастасієвського скиту, відродженого стараннями архієпископа Херсонського і Таврійського Інокентія в 1850 році на місці давнього Качі-Кальона і приписаного до бахчисарайського Успенському монастирю[15].

Х-я ревізія 1887 року зафіксувала в Пичках 27 будинків з 137 жителями[16], на карті ж 1890 року позначений 21 двір з кримськотатарським населенням[17].

У Статистичному довіднику Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 р. в Каралезькій волості Сімферопольського повіту є село Пички і при ній в приватному володінні: економія Я. Д. Галай, 4 хутіра і три сади[18].

Новий час[ред.ред. код]

При Радянській владі, в результаті адміністративних реформ початку 1920-х років, до 1922 року була скасована волосна система[19] і, згідно з Списком населеннх пунктів Кримської АССР по Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 р. Пички були центром Пичкинської сільради Бахчисарайського району[20].

До середини XX століття населення виросло майже до чотирьох сотень, а в 1944 році, після визволення Криму від нацистів, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року, 18 травня кримські татари з Пички були депортовані в Середню Азію[21]. На місце виселених татар завезли переселенців з Орловської і Брянської областей[22], а 21 серпня 1945 року, згідно з указом Президії Верховної ради РРФСР, Пички перейменували у Баштанівку, а Пичкинську сільраду — у Баштанівську[23].

Україна[ред.ред. код]

Пізніше, на початку 1960-х, Указом Президії Верховної Ради Української РСР, сільраду укрупнили, включивши до складу Верхоріченської, а колгосп ліквідовували, приєднавши до колгоспу Долинний, з центральною садибою у селі Верхоріччя.

Зараз колгосп ліквідований, землі передані селянам і орендуються агрофірмою Кримська фруктова компанія[24].

Населення[ред.ред. код]

Динаміка чисельності населення:

  • 1805 — 38 чол. (всі кримські татари)
  • 1817 — 7 дворів
  • 1864 — 41 чол.
  • 1887 — 137 чол. (всі кримські татари)
  • 1926 — 214 чол. (183 кримських татарина, 11 росіян, 2 українця)
  • 1939 — 314 чол.
  • 1989 — 299 чол.
  • 2001 — 228 чол.

За даними перепису населення 2001 року, у селі мешкало 228 осіб[25]. Мовний склад населення села був таким[26]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 4 1,75
російська 171 75
кримськотатарська 53 23,25

Примітки[ред.ред. код]

  1. Henryk Jankowski, A Historical — Etymological Dictionary of Pre — Russian Habitation Names of the Crimea, Brill, Leiden — Boston, 2006
  2. З джизйє дефтера Ліва-і Кефе 1652 р.
  3. Камеральний Опис Криму, 1784 роки.
  4. Відомість про виведених з Криму в Приазов'я християн від 18 вересня 1778р
  5. Адміністративно-територіальний поділ Криму
  6. Крим 1783–1998 рр., стор. 122. Указ Павла I Сенату про нове розділення держави на губернії
  7. 1783_1998.part1.rar Крим 1783–1998 рр., стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губерни
  8. ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння
  9. «Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»
  10. Крим 1783–1998 рр., Відомість про казенні волості Таврійської губернії 1829 р. стор. 127
  11. Сейдаметов Э. Х. Еміграція кримських татар в X IX–XX вв.
  12. «Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Зйомка полковн. Бетева і подолк. Оберга. 1842 р».
  13. Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 р.
  14. Захід.jpg Карта Таврійської губернії по рекогносцуванню, 1865 року, лист 12
  15. Бахчисарай. Успенський чоловічий монастир
  16. Пам'ятна книга Таврійської губернії 1889р
  17. Карта Криму 1890 р. Мангуш-лаки
  18. Крим 1783–1998 рр., стор. 264
  19. Прохоров В. В. Діяльність сімферопольської окружної міліції в початковий період Непу
  20. Крим 1783–1998 рр., стр.309
  21. Постанова № ГОКО-5859 від 11 травня 1944 р
  22. Про переселення колгоспників в Крим
  23. УКАЗ Президії Верховної Ради РРФСР, 21 серпня 1945 р
  24. Верхоріченська сільрада
  25. Населення населених пунктів Автономної Республіки Крим за даними перепису 2001 року
  26. Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим

Посилання[ред.ред. код]