Баюл Оксана Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оксана Баюл
Оксана Баюл на Олімпійських іграх 1994

Оксана Баюл на Олімпійських іграх 1994
Загальна інформація
Повне ім'я Оксана Сергіївна Баюл
Національність українка
Місце проживання Лас-Вегас, США
Дата народження 16 листопада 1977(1977-11-16) (39 років)
Дніпропетровськ, УРСР
Зріст 159 см
Вага 43 кг
Батько Сергій Баюл
Мати Марина Баюл
Чоловік Карло Фаріна
Веб-сторінка oksanabaiul.com
Спорт
Країна Україна Україна
Вид спорту Фігурне катання
Спортивне звання
Заслужений майстер спорту України
Тренери Галина Змієвська (до 1997)
Валентин Ніколаєв
Антоніна Товстик
Станіслав Коритек
Участь і здобутки
Світові змагання 1 х Gold medal world centered-2.svg 0 х Silver medal world centered-2.svg 0 х Bronze medal world centered-2.svg
Регіональні змагання 0 х Gold medal blank.svg 2 х Silver medal blank.svg 0 х Bronze medal blank.svg
Національні змагання 2 х Gold medal blank.svg 0 х Silver medal blank.svg 0 х Bronze medal blank.svg
Олімпійські ігри 1 х Gold medal olympic.svg 0 х Silver medal olympic.svg 0 х Bronze medal olympic.svg
Оксана Баюл на Вікісховищі
Нагороди
Почесна відзнака Президента України
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Фігурне катання (жінки)
Зимові Олімпійські ігри
Золото Ліллегаммер 1994 жінки
Чемпіонат світу
Золото Прага 1993 жінки
Чемпіонат Європи
Срібло Гельсінкі 1993 жінки
Срібло Копенгаген 1994 жінки
Чемпіонат України
Золото Одеса 1993 жінки
Золото Київ 1994 жінки
Кубок Націй
Срібло Гельзенкірхен 1993 жінки
Скейт Америка
Золото Даллас 1993 жінки
Поштова марка України 1995 року, номіналом 50 тис. карбованців, випущена на честь Оксани Баюл

Окса́на Сергі́ївна Баю́л-Фарі́на (нар. 16 листопада 1977(19771116), Дніпропетровськ) — українська фігуристка. Перша олімпійська чемпіонка (XVII Олімпійські зимові ігри, Ліллегаммер, Норвегія, 1994) незалежної України. Дворазова срібна призерка чемпіонатів Європи (1993, 1994), чемпіонка світу (1993). Почесний громадянин Дніпра.

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася в Дніпрі (тоді Дніпропетровськ) у 1978 році. Мати хотіла, щоб Оксана займалася балетом, але її не взяли до балетної школи через комплекцію. У неповних чотири роки бабуся відвела її на ковзанку. Спочатку тренери не розгледіли талант Оксани, і перший час вона займалася в групі «Здоров'я». Через шість років, в 1987-му, стала брати участь в чемпіонатах СРСР, але вище 10-го місця їй піднятися не вдавалося.

Її батько, Сергій Баюл, залишив сім'ю, коли Оксані було три роки і участі у вихованні доньки не брав. У віці тринадцяти років Оксана залишилася сиротою — померла від раку її мама Марина Баюл, а через місяць і бабуся. Іноді їй доводилося ночувати в роздягальнях на рідній ковзанці, там же готувала собі їжу. Спочатку Оксаною опікувався її тренер у Дніпрі Станіслав Коритек, але незабаром він емігрував до Канади, а свою підопічну відправив до свого колеги Валентина Ніколаєва, в Одесу. Партнером Ніколаєва була Галина Змієвська, яка виховала олімпійського чемпіона 1992 року в чоловічому одиночному катанні Віктора Петренка. Жила Оксана у невеликій квартирі Змієвської в одній кімнаті з її донькою. Грошима дівчині в той час допомагав зять Галини Яківни Віктор Петренко.[1] Сама Оксана Баюл в інтерв'ю заявила, що це неправда.[2]

У січні 1993 року дебютує на чемпіонаті Європи, де здобуває срібну нагороду, поступившись тільки темношкірій француженці Сурії Боналі. Того ж року дебютує і на чемпіонаті світу у Празі, де сенсаційно перемагає. Обидві програми виконала захоплююче емоційно, артистично, прикрасивши програму танцювальними рухами, чим привела у захват зал. Наступного року на чемпіонаті Європи знову поступається Сурії Бонал і стає другою.

Зимові Олімпійські ігри 1994 в Ліллегаммері[ред.ред. код]

На час проведення зимових Олімпійських ігор 1994 року в Ліллегаммері Оксані виповнилося лише 16 років і сама вона зізнавалась, що планувала взяти участь лише у наступних іграх 1998 року в Нагано, але після розпаду СРСР Україні терміново знадобився кандидат для участі в Олімпіаді-1994, і відправили Баюл.

Церемонія відкриття ігор в Ліллегаммері відбулася без Оксани. Її тренер Галина Змієвська не випустила свою підопічну на цей захід через відсутність в української спортсменки теплих штанів і ризик застуди.

Фаворитками цих змагань були американки Тоні Гардінг і Ненсі Керріган. Інтерес до протистояння між ними підігрівав той факт, що за кілька тижнів до Олімпіади найнятий Гардінг прихильник напав на Керріган і перебив їй ногу залізним прутом, проте завдяки лікарям останній вдалося одужати до Олімпіади. Гардінг змогла взяти участь в іграх завдяки адвокатам.

На цих іграх Оксана Баюл виконала одну з найкращих коротких програм в історії фігурного катання (на музику П. І. Чайковського). Перша частина, була ліричною, прикрашеною витонченою комбінацією спіралей, натомність друга частина вийшла дуже емоційною, бурхливою (Галина Змієвська весь час закликала через бортик Оксану заспокоїтися). У підсумку після короткої програми Баюл стала другою, на перше місце вийшла американка Керріган. Наступного дня з українською спортсменкою трапився дуже неприємний інциндент, що поставив під загрозу її подальший виступ на Олімпіаді. Під час тренування Баюл зіткнулася на льоду з німецькою фігуристкою Танею Шевченко. Обидві спортсменки їхали в цей час задом і тому не бачили одна одну. Ковзан німкені на три сантиметри увійшов в окістя Оксани. Вона отримала больовий шок і не могла підвестися. До того ж під час падіння вона сильно забила куприк, так, що у неї відколовся осистий відросток. Інша німкеня Катаріна Вітт відтягла Оксану до бортика, де німецький лікар відразу зробив їй декілька ін'єкцій. Українській спортсменці наклали декілька швів, та через два дні, накачана знеболюючими, вона все ж вийшла на заключну довільну програму. Баюл вийшла, впевнено виконала всі елементи і вже збиралася завершувати виступ потрійним стрибком, коли крізь шум глядачів почула крики від тренерів. Галина Змієвська і Віктор Петренко, які відчували, що українка все ще поступається американці, кричали: «Тобі потрібна комбінація!». Баюл за 15 секунд до кінця змінила програму і з останньою нотою виконала каскад подвійний аксель — подвійний тулуп. Після завершення програми з Оксаною трапився нервовий зрив. Четверо з дев'яти суддів віддають перемогу Керріган, ще четверо — Баюл. Все вирішив німецький суддя, колишній чемпіон світу Ян Гоффманн, який поставив Оксані кращі оцінки за артистизм і цим вивів на перше місце.

Підняття українського прапора на церемонії нагородження довелося чекати 45 хвилин. Виявилося, що в організаторів не виявилося гімну України, бо ніхто не очікував на перемогу українських спортсменів. Організатори запропонували поставити замість нього або гімн СРСР, або гімн Росії, або олімпійський гімн, але українська делегація відмовилась. У керівника української делегації фігуристів Людмили Михайловської була в готелі касета з українським гімном і вона помчала за ним.[3] В результаті того дня вперше пролунав гімн України на Олімпійських іграх, але прапор України організатори примудрились підняти догори дригом.[4] Після того випадку Баюл, отримуючи запрошення на офіційний захід, насамперед ставить умову — щоб були в наявності атрибути її країни. І всі її майстер–класи починаються з того, що під звуки українського гімну піднімається синьо-жовтий прапор.[5]

Життя після Олімпіади[ред.ред. код]

Від 1994 року (відразу по зимовій олімпіаді в Ліллегаммері) — працювала у США за контрактом у Лас-Вегасі. Американська публіка дуже полюбила юну українку, її виступи користувались шаленою популярністю, їй платили найвищі серед олімпійців гонорари. 16-річна дівчина не витримала випробування славою. Поліція затримувала її за водіння у нетверезому стані, вона опинялась у центрі різноманітних скандалів. Нарешті спортсменці довелось лікуватись у реабілітаційній клініці від алкоголізму. Залишивши спорт, займалася бізнесом (спортивний одяг).

2005 року, подолавши алкогольну залежність, повернулася у професійний спорт. Оксана не поривала із фігурним катанням, зокрема брала участь у низці комерційних льодових шоу — у США та Європінімецькому Оберстдорфі).

У закордонний період життя Оксана Баюл залишалася громадянкою України.

Я постараюся повернутися в Україну рано чи пізно. Це моя батьківщина, вона назавжди залишається в моєму серці, думках і молитвах. А їх тепер особливо багато. Загалом: Слава Україні! Героям слава![2]

Опублікувала кілька книжок про свій спортивний шлях і своє життя.

2010 року Оксана Баюл повернулася в Україну, де мала на меті відкрити дитячу школу фігурного катання світового зразка. Баюл вступила до Інституту фізичного виховання й спорту Національного педінституту ім. Драгоманова (м. Київ). Однак через чотири місяці полишила університет і повернулася назад до США.[6]

Освіта[ред.ред. код]

Навчалася в Одеському педагогічному інституті (1994).

Особисте життя[ред.ред. код]

Із 2014 року одружена з американським бізнесменом Карло Фаріною.[6]

Спортивні досягнення[ред.ред. код]

Event 1989–90 1990–91 1991–92 1992–93 1993–94
Олімпійські ігри 1-ше
Світовий чемпіонат 1-ше
Американський чемпіонат 1-ше
Європейський чемпіонат 2-ге 2-ге
Німецький чемпіонат 4-те 2-ге
Український чемпіонат 1-ше 1-ше
Радянський чемпіонат 12-те 10-те

Телебачення[ред.ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
20102012 с Будь слухняним, Джонні Вейр Be Good Johnny Weir камео
2009 тф Поп-зірка на кризі Pop Star on Ice камео
2006 тф Золоті леза: У гонитві за золотом The Cutting Edge: Going for the Gold коментатор
2004... с Підмайстер The Apprentice камео
20032006 с Покер із зірками Celebrity Poker Showdown камео
2003... с Made камео
20002006 с Потужна медицина Strong Medicine Ірина Кострова
19982004 с Голівудські квадрати Hollywood Squares камео
19962002 с Арліс Arli$$ камео
19962002 с Шоу Рози О'Доннел The Rosie O'Donnell Show камео
19951997 с Лорен Гаттон та... Lauren Hutton and... камео
19942004 с VH-1 Де вони зараз? VH-1 Where Are They Now? камео
1981... с Розваги цього вечора Entertainment Tonight камео
  • У всіх серіалах та телефільмах Оксана Баюл грає одноразові епізодичні ролі.

Благодійна діяльність[ред.ред. код]

Оксана Баюл підтримує дитячий будинок «Тиква»-«Ор Самеах», який допомагає єврейським дітям Одеси.[7]

Громадянська позиція[ред.ред. код]

Оксана живе в США протягом багатьох років, але її національна свідомість спонукала її озвучити свою підтримку співвітчизникам під час Революції гідності:

Народ України веде боротьбу з організованою злочинністю, корупцією і силами зла. У той час як ми звільнились від радянського ярма в 1991 році, багато кому з корумпованих комуністичних апаратників, на жаль, вдалося утримати свої позиції. Злочинність і корупція залишились, але український народ, нарешті, став достатньо сміливим, щоб вистояти.[7]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Звання та нагороди[ред.ред. код]

Фільми про Оксану Баюл[ред.ред. код]

Після перемоги Оксани в Ліллегаммері і переїзду до США американські кінопродюсери майже відразу випустили фільм «Стримати обіцяне, або Правдива історія Оксани Баюл» (англ. «A Promise Kept: The Oksana Baiul Story») з Монікою Кіна у головній ролі, який сама Баюл назвала «неправдивою історією».[10]

У 2014 році австралійська кінорежисерка Кітті Грін, автор документального фільму «Україна не бордель» зняла короткометражну стрічку «Обличчя України: проби на роль Оксани Баюл» (англ. «The Face Of Ukraine: Casting Oksana Baiul»), яка наступного року здобула перемогу на фестивалі Sundance. Цей фільм приніс австралійській режисерці, бабуся якої була українкою,[11] ще й титул «Незалежного кінематографіста року» від журі лос-анджелеської організації «Women In Film» («Жінки в кіно»).[12]

Книжки[ред.ред. код]

  • Baiul O. Oksana: My Own Story. — Random House Books, 1997. — 48 p. — ISBN 0679883827.
  • Baiul O. Secrets of Skating. — Universe, 1997. — 144 p. — ISBN 0789301040.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Андрій Цаплієнко. Оксана Баюл. На межі можливого // Подробиці.04.12.2008
  2. а б Откровения Оксаны Баюл // SportРепортер. 05.03.2015
  3. История Олимпиад: Олимпиада-94. Золото юной украинки и утерянный гимн
  4. а б Обличчя України. 1994 рік // UA:Перший. 9 березня 2011
  5. Гончарук Світлана. Щиросердна абетка Оксани Баюл. Знаменита фігуристка — перша олімпійська чемпіонка незалежної України — повернулася на Батьківщину після 16 років «гірких, але корисних» уроків життя в Америці й відкрилася «Україні молодій» від А до Я. // «Україна Молода» № 196 за 21 жовтня 2010 року. — с. 12—13
  6. а б Оксана Баюл: «Змиевская, Петренко и Джозеф Лемир украли у меня миллионы долларов»
  7. а б All Eyes on Ukraine: History-and-Culture Prophecy // The Huffington Post. 19.05.2014 (англ.)
  8. 25 років незалежності України у цікавих фактах. Інфографіка
  9. Указ Президента України № 319/93 від 19 серпня 1993 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  10. Письмо из Лас-Вегаса, или новые лица Оксаны Баюл // «Спорт-Экспресс в Украине». 04.02.15 (рос.)
  11. Австралійку в Україні вперше споїли горілкою // Gazeta.ua. 20.02.2012
  12. Фільм австралійської режисерки про проби на роль Оксани Баюл став переможцем міжнародного кінофестивалю // Вікна. 01.02.2015

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]