Баян-Улгий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Баян-Улгій
(монг. Баян-Өлгий аймаг
Mn coa bayan olgiy aymag.svg Mn flag bayan olgiy aymag.svg
Герб Прапор
Адм. центр Улгий
Найбільше місто Улгий
Країна Монголія Монголія
Регіон Західна Монголія
Офіційна мова монгольська
Населення
 - повне 85 232 (7)
 - густота 1,86 (6)
Площа
 - повна 45 705 км² км² (17)
Часовий пояс UTC+8
Дата заснування 1940 рік
Код ISO 3166-2 MN-071
Map mn bayan-ulgii aimag.png

Баян-Углий — найзахідніший аймак Монголії (монг Баян-Өлгий аймаг, каз .Баян Өлгей аймағы), входить до Західно-Монгольського округу. Аймак утворено у 1940 році. Площа складає 45,7 тисяч квадратних кілометрів з населенням близько 100000 чоловік, щільність населення 1,98 чоловік на квадратний кілометр. до його складу входить 14 сомонів. Баян-Улгий є основним місцем проживання казахської меншини в Монголії.

Географічне становище[ред.ред. код]

На північному сході межує з Убсунурським аймаком (165 км), на сході і південному сході з Ховдським аймаком (450 км). Окрім того на півночі аймаку пролягає кордон з Росією (Республіка Алтай)(225 км), а на півдні та південному заході з Китаєм (Сіньцзян-Уйгурський автономний район) (450 км). Більшу частину території аймаку займають гори Монгольського Алтаю з вершинами понад 3000-4000 метрів. Зокрема тут є найвищі вершини Монголії — Кейтен (Куйтен уул, Найрамдал) — 4374 м, Ін-Тупген уул — 4029 м, Мунххайрхан уул — 4204 м, Цамбанарав уул — 4163 м. Однак найвища точкою Монгольського Алтаю. Гора Куйтен уул знаходиться на стику кордонів Монголії, Китаю свого часу вважалась символом дружби Монголії, Китаю та СРСР та вважалась священною у монголів, казахів та алтайців. Гора складається з п'яти засніжених вершин. Межею аймаків Баян-Улгій та Ховд є хребет Хухсерхийн нурту, який пов'язує основний хребет Монгольського Алтаю з його відрогами — вершинами Цаст уул (4193 м.) та Цамбагарав уул (4163 м.). Тваринний світ тут представлено маралом, гірським бараном-архар, гірським козлом, євразійською риссю, алтайським уларом, дикими степовими котами та іншими тваринами. Багатий численними видами птахів, особливо орлами, грифами, соколами.

Водойми[ред.ред. код]

Мусульманська мечеть у центрі сомона Толба аймаку Баян-Улгий

Територією аймаку проходить світовий вододіл — на південно-західному схилі Монгольського Алтаю у починається Іртиш, а на протилежному починається ріка Ховд, яка несе свої води у безстічні озера Центральної Азії. Серед гір розташовано озера Толбо-Нур (на висоті 2079 м), багате рибою, Хотон-нур (на висоті 2083 м), його глибина 52 метра, Даян-Нур (на висоті 2232 м). Озеро Урег-нур розташовано біля підніжжя хребта Цагаан-Шквуут уул (3496 м). Загалом на території аймаку понад 20 озер та близько 400 рік, струмків та джерел. [1]

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Аймак складається з 14 сомонів.

№п/п Сомон 'Монгольська назва Населення 2005 Населення 2008 'Населення 2009 Центр Населення адміністративного центру
1 Алтай Алтай 3914 3659 3811 Чигертей 973
2 Алтанцугц Алтанцөгц 3038 3114 3080 Цагаантунге 826
3 Баяннуур Баяннуур 5320 5012 5033 Цул Улаан 1784
4 Бугат Бугат 3604 3741 3642 Бугат 1161
5 Булган Булган 5901 5827 5528 Жаргалант 944
6 Буянт Буянт 3002 2683 2514 Буянт 653
7 Делуун Дэлүүн 8183 7078 7133 Рашаант 1642
8 Ногооннуур Ногооннуур 6539 6566 6375 Ногооннуур 2165
9 Улгий Өлгий 24000 28496 28448 Улгий 28448
10 Сагсай Сагсай 5185 5174 5089 Уужим 1375
11 Толбо Толбо 4260 4076 4136 Толбо 1067
12 Цагааннуур Цагааннуур 1528 1452 1473 Цагааннуур 1473
13 Ценгел Цэнгэл 8364 8305 8348 Хушуут 2028
14 Улаанхус Улаанхус 8672 8748 8407 Білуу 1480

Ґрунт, клімат[ред.ред. код]

Рельєф аймаку гірський, ґрунти солончакові. Найвищі вершини вкриті льодовиками, в тому числі є льодовикові ріки найдовша з яких Таван Богдин завдовжки 17 км. Водночас в аймаку є багато річок. Клімат різко-континентальний, середня температура січня −17°-33°С, липня 16°+29°С. Протягом року у середньому випадає 300–500 мм опадів.

Економіка[ред.ред. код]

Валовий регіональний продукт станом на 2010 рік склав 77 млрд тугриків, валовий регіональний продукт на душу населення у 2010 році 420$ [2]

Корисні копалини та промисловість[ред.ред. код]

Багатий кам'яним вугіллям, залізною та мідною рудою, шпатом, мармуром, вапняком, кольоровими глинами. Також є родовища будівельного каміння, вохри та рідкісних кольорових металів.

Є велике родовище олова та вольфраму Улаан-Уул, запаси якого оцінюються в 63 тисячі тонн. Тим не менше видобуток проводиться в незначному обсязі. Мідно-цинкове родовище «Хох адар» оцінюється 96,7 тис. тонн мідної руди, 43,2 тис. тонн свинця та 18,2 тисячі тонн цинку. Тут заплановано будівництво переробного комбінату. На кордоні з Росією є одне з найбільших у центральній Азії родовище срібла Асгат — частина родовища знаходиться у Монголії, частина — у Росії. [3]

Сільське господарство[ред.ред. код]

Основною галуззю сільського господарства є тваринництво. І хоча поголів'я худоби оцінюється у 133 тисячі голів за цим показником аймак займає останнє місце в Монголії. Загальне поголів'я на кінець 2006 року складало1470,3 тис.голів худоби, в тому числі: 4,3 тис. верблюдів 61,8 тис. коней 88,8 тис. великої рогатої худоби (корів, яків 603,0 тис. овець 712,4 тис. кіз. Щорічно на внутрішні та зовнішні ринки постачається 2000 тонн м'яса, 850–900 тонн овечої шерсті, 130 тонн козячого пуху, 280–300 тис. штук шкір всіх видів худоби.

Населення[ред.ред. код]

Казахи, які живуть в Аймаку Баян-Улгий займаються полюванням з допомогою хижих птахів

Баян-Улгийський аймак є основнм місцем розселення казахів у Монголії — вони складають 88,7% населення аймаку, ще 7,2% складають монголи-урянхайці, також живуть доводи — 1,5%, тувинці — 1%. У період 1991–1993 року Монголію залишило близько 30 тисяч казахів, які виїхали на історичну батьківщину, однак згодом частина з них повернулась. [4]

Історія[ред.ред. код]

Відповідно до рішення, яке ухвалили у червні 1940 року казахи та урянхайці було вирішено виділити частину Кобдоського аймаку перетворивши її в Баян-Улгийський аймак.

Пам'ятки, охоронювані території[ред.ред. код]

На території аймаку багато історичних пам'яток з багаточисленними кам'яними фігурами, наскальними малюнками.

  • Національний парк Алтай-Таван-Богд площею 636 гектарів. Парк має спільний кордон з Китаєм та Росією.
  • Стародавній археологічний комплекс у Малому Ойгорі — унікальна галерея наскальних малюнків вперші досліджені вченими у 1995 році. Малюнки тягнуться на 20 км вздовж берегів річок Бага Ойгор та її невеликої притоку Цагаан Салаа на прилеглих до берегу схилах гір. За оцінками вчених загалом там є 100 тисяч зображень. Вони датуються 14-16 тисячами років тому і охоплюють період у 10000 років. 1996 року їх було внесено у Список світової спадщини ЮНЕСКО.

Також петрогліфи знаходяться поблизу озера Хотон — сцени полювання, війни, тваринного світу. На деяких з них можна побачити зображення слонів та мамонтів.

  • Кам'яні баби біля озера Хурган — місце стародавнього поховання.
  • Кам'яна баба у долині ріки Сагсай
  • Зустріч з алмасом (сніговою людиною) — деякі дослідники вважають, що снігова людина цілком могла зберегтися у віддалених районах Монгольського Алтаю, її зображення, які датуються кам'яною добою знайдені на стінах місцевих печер.

[5]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]