Бджолині стільники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бджолині стільники
Apis florea nest closeup2.jpg

Бджоли́ні стільники́ — воскові будівлі бджіл, призначені для зберігання запасів корму (меду та перги) і вирощування потомства; є також гніздом бджолиної сім'ї. Бджолині стільники складаються з шестигранних призматичних чарунок, що розташовані по обидва боки від загального середостіння, яке може бути штучним (див. штучна вощина).

Типи чарунок[ред.ред. код]

Ділянка стільника із бджолиними (вверху) та трутневими (внизу) комірками. Між ними видно перехідні три-/чотири-/п'ятикутні комірки (відмічені червоним)

У бджолиних стільниках розрізняють чарунки різних типів: бджолині і трутневі, між ними бджоли будують перехідні, так як розміри перших 2-х комірок відрізняються. Досить відмінні маточники, але вони також розташовуються на стільниках і побудовані із воску.[1]

Рамки[ред.ред. код]

Докладніше: Вуликова рамка
Рамка з бджолами. Видно запечатані стільники: у верхній частині з медом, в центральній — з розплодом
Бджоли починають будувати стільники з верхньої частини кожної секції. Коли комірка заповнюється медом, бджоли запечатують її воском.

Розмір стільників залежить від форми і величини стандартної рамки вулика.

В сучасному бджільництві стільники можна витягати з вулика завдяки використанню рамкової системи.

Перший рамковий вулик, як прийнято вважати у вітчизняній традиції, винайшов в 1814 році видатний український бджоляр П. І. Прокопович. На першість у цьому питанні претендують також Ян Дзержон[ru] (створив свій розбірний вулик в 1838) і Август фон Берлепш (1852). Однак рамкова конструкція, близька до сучасної, була запатентована в США Лангстротом Лоренцо Лорейном в 1851 році; рамки у вулику Лангстрота витягувалися зверху, саме ця конструкція і стала найпоширенішою у світі.

Фізика стільників[ред.ред. код]

Бджолині стільники — найдосконаліші будівлі комах. У вулику стільники розташовані вертикально. Заповнені медом стільники в стандартних рамках містять до 4 кг меду. Простір для проходу бджіл між стільниками називається вуличкою, його стандартна ширина дорівнює 12-13 мм. Стільники будуються з двох боків, і спосіб «кріплення» кожної з чарунок не передбачає яких-небудь зазорів і нестиковок у всіх трьох вимірах. Завдяки цьому на будівництво одної чарунки витрачається мінімум воску — на будівництво однієї бджолиної чарунки бджоли витрачають близько 13 мг воску, трутневої — 30 мг, на будівництво всього стільника — 140–150 грам.

Геометрія стільників[ред.ред. код]

Шестикутна форма є найбільш економічною й ефективною фігурою для будівництва стільників.

Горизонтальний діаметр бджолиної чарунки 5,3 — 5,7 мм (на 1 см 2 припадає близько чотирьох чарунок), глибина 10-12 мм; товщина стільників з незапечатаним розплодом — в середньому 22 мм, а після їх запечатування — до 25 мм і більше. Обсяг чарунки — близько 0,28 см 3 . При будівництві стільників бджоли використовують магнітне поле землі як орієнтир. Чарунки стільників бувають трутневі, медові та розплідні. Вони відрізняються розміром і глибиною. Медові — глибші, трутневі — ширші.

Закриті кінці стільників — приклад геометричної ефективності, хоча й тривимірної та мало помітної. Кінці вершини тригранника, що утворюють ромбічний додекаедр, утворюють кут в 120°, який зводить до мінімуму площу поверхні при цьому обсязі (Кут, утворений краями на вершині піраміди, становить близько 109 ° 28 '16 "(= 180° — arccos}(1/3))). Комп'ютерна модель чарунки демонструє гексагональну трубку, розділену на три рівні ромби, які сходяться в точці на осі стільника:

Honeycomb cell 3d rot.png
Тривимірна геометрія стільника

Форма стільників є такою, що два протилежні шари комірок гнізда входять один на одного, кожна грань з'єднує решту, що розділяють протилежні чарунки.

Пластина «штучної стільники», де бджоли вже завершили деякі клітини
Honeycomb 3d rot.png
Протилежні прошарки стільників поєднуються один з одним

Клітини також знаходяться під кутом близько 13° від горизонталі, щоб запобігти капанню меду.[2]

Суша[ред.ред. код]

Стільники без бджіл у бджільництві називають сушею. Сушу підставляють в бджолині сім'ї для їх розширення, використовують для утворення нових сімей (відведень).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 431-432. 
  2. Frisch, Karl von (1974). Animal Architecture. New York: Harcourt Brace Jovanovich. 

Посилання[ред.ред. код]