Перейти до вмісту

Бджолоїдка індійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бджолоїдка індійська

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина: Бджолоїдкові (Meropidae)
Рід: Бджолоїдка (Merops)
Вид: Бджолоїдка індійська
Merops leschenaulti
Vieillot, 1817
Посилання
Вікісховище: Merops leschenaulti
Віківиди: Merops leschenaulti
EOL: 1050052
ITIS: 554662
МСОП: 22683761
NCBI: 457338

Бджолоїдка індійська[2] (Merops leschenaulti) — вид сиворакшоподібних птахів родини бджолоїдкових (Meropidae).

Назва

[ред. | ред. код]

Вид названо на честь французького орнітолога Жана Батиста Лешено де ла Тура (1773—1826).

Поширення

[ред. | ред. код]

Вид поширений в Південній та Південно-Східній Азії. Ареал виду розділений на три частини: перша — Шрі-Ланка та Південна Індія, друга простягається від Східної Індії до Індокитаю та Малайзії, третя — Суматра, Ява, Балі.

Дрібний птах, завдовжки 18-20 см. Вага 23-33 г. Верх голови, задня частина шиї та кільце на горлі червонувато-коричневого кольору. На горлі є також додаткова чорна смуга. Від основи дзьоба через очі до вух проходить чорна смуга. Підборіддя і горло білі. Крила, спина та хвіст темно-зелені. Груди і живіт світло-зелені. Дзьоб довгий, зігнутий, чорного кольору.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Раціон складається з летючих комах, переважно перетинчастокрилих, а також жуків, бабок, прямокрилих та метеликів. Гніздяться в численних колоніях. Кожна пара будує гніздо, викопуючи довгі тунелі в піщаних урвищах. Самиця відкладає 5-6 білих яєць.

Підвиди

[ред. | ред. код]
  • M. l. leschenaulti Vieillot, 1817 – материкова Азія
  • M. l. quinticolor Vieillot, 1817 – Індонезія
  • M. l. andamanensis Marien, 1950Андаманські острови

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Merops leschenaulti: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 1 вересня 2020
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання

[ред. | ред. код]