Бегемот карликовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бегемот карликовий
табун бегемотів, долина р. Луанга (Luangwa), Замбія
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Підряд: Свиновиді
Родина: Бегемотові
Рід: Hippopotamus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Hexaprotodon liberiensis
EOL logo.svg EOL: 317313
ITIS logo.svg ITIS: 625022
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 56798

Бегемот карликовий (Choeropsis liberiensis або Hexaprotodon liberiensis) — монотипний рід наземноводяних ссавців з родини бегемотових (Hippopotamidae) ряду оленеподібних (Cerviformes).

Вони відносять до групи «нежуйних» «парнокопитних» ссавців. Разом з низкою інших унгулят (слони, мамути, носороги та ін.) їх відносять до групи «товстошкірих».

Дуже рідкісна тварина, їй загрожує цілковите зникнення. Набагато менший за звичайного бегемота — довжина 1,8 м, зріст 75 см і важить у 10 разів менше. Зустрічається лише в мокрих лісах Західної Африки. Але віддає перевагу суходолу, живлячись різними рослинами, опалими плодами, корінням. Народжує одне маля, якого виховує до 2 років.

Опис[ред. | ред. код]

Рідкісна тварина, їй загрожує цілковите зникнення. Набагато менший за звичайного бегемота — довжина 1,8 м, зріст 75 см і важить у 10 разів менше. Зустрічається лише у вологих лісах Західної Африки. Але віддає перевагу суходолу, живлячись різними рослинами, опалими плодами, корінням. Народжує одне маля, якого виховує до 2 років.

Історія[ред. | ред. код]

Як свідчать викопні рештки, цей бегемот був широко поширений у плейстоцені, але тепер він займає порівняно невелику частину Західної Африки.

Вперше був описаний у 1849 році англійцем С. Мортоном. Цей опис було зроблено лише за кістками і черепом тварини, які вченому подарували мандрівники.

У 1910 році цим тваринам зацікавився сам «король» зоопарків К. Гагенбек і відразу ж спорядив пошукову експедицію у Ліберії. Пошуки цієї експедиції увінчалися успіхом — для європейських зоопарків було виявлено шість карликових бегемотів. Три з них (два самці й самиці) були продані Нью-Йоркському зоопарку, де один прожив тридцять вісім років, інший тридцять дев'ять.

Особливості пристосування[ред. | ред. код]

Коли вони пірнають, то їхні вушні й носові отвори щільно закриваються. Таке пристосування необхідне під час перебування тварини у воді.Їхня шкіра не потіє, проте шкірні залози виділяють червонувату рідину, ця рідина також захищає чутливу шкіру бегемота від сонячної радіації. Попри такий надійний захист, більшу частину часу карликовий бегемот проводить під захистом чагарникових заростей і дерев.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Характеристика[ред. | ред. код]

Вони відрізняється від звичайного бегемота меншою головою, витонченішою статурою. Крім того, між ними є відмінність у структурі зубів — на нижній щелепі карликового бегемота є лише одна пара різців. Вони поширені у вологих джунглях Західної Африки. Карликові бегемоти поселяються серед густої рослинності поблизу річок або інших водоймищ, віддаючи перевагу заболоченим територіям.

Харчування[ред. | ред. код]

Вони — рослиноїдні тварини. Найбільше вони люблять водяну рослинність, бульби і корінці. Він обскубує також траву та інші низькорослі рослини, не відмовиться також від плодів та листя. Він не пережовує їжу і найчастіше ковтає рослини цілими, а твердіші плоди перемелює великими зубами. Якщо бегемотові хочеться дістатися до верхніх гілок, він стає на задні ноги, а передніми пригинає їх до землі. Їжу шукає 6 годин.

Розмноження[ред. | ред. код]

Вони тримаються поодинці, на окремих ділянках. Нерідко ділянки самців й самок частково перекриваються, тому, коли самка готова до спаровування, самець з легкістю знаходить її. Вагітність бегемотів у середньому триває 200 діб. Щоразу самка приводить одного малюка. Він важить приблизно 4,6–6 кг. На відміну від звичайного, самка карликового бегемота народжує не у воді, а на суші. Малюк швидко встає на ноги, але плавати й пірнати він вчиться пізніше. Дитинча смокче матір 2–3 рази на день. У перші тижні життя мати ховає малюка в заростях. П'ятимісячне дитинча важить вже в 10 разів більше, ніж при народженні. У віці 6–8 місяців бегемотик переходить до дорослого типу харчування. Статевозрілими бегемоти стають у віці 4–5 років.

Охорона[ред. | ред. код]

Статус[ред. | ред. код]

Вони добре розмножуються в зоопарках, а у себе на батьківщині перебувають під загрозою. Громадянські війни в місцях існування виду зробили неможливими його дослідження і захист. За оцінками IUCN 1993 року, природна популяція карликових бегемотів не перевищувала 3000 примірників, а сучасна чисельність, ймовірно, істотно менше. Вони внесені в Червону книгу як рідкісний і зникаючий вид.

Утримання в неволі[ред. | ред. код]

Карликовий бегемот постійно утримується в неволі.Особливо успішно його розводять в Базельському зоопарку, де вже народилося тридцять тварин. В середині 1965 р. в тридцяти трьох зоопарках було вісімдесят п'ять тварин, з них тридцять вісім народжені в неволі. Це поголів'я, безсумнівно, забезпечить існування карликового бегемота (намічається випуск його племінної книги), але необхідність обстежити стан виду в природних умовах не відпадає.

Підвиди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]