Бегістунський напис

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Загальне фото Бегістунського напису

Бегісту́нський на́пис — клинописний текст на 400 рядків, вирізьблений на скелі Бегістун поблизу міста Керманшах у Західному Ірані за наказом перського царя Дарія І (522486 до н. е.) давньоперською, вавилонською і новоеламською мовами.

В Бегістунському написі перелічуються території, що входили до складу держави Ахеменідів, розповідається про повстання народів проти перського панування (52221 до н. е.) в Еламі, Мідії, Ассирії, Єгипті, Вірменії, Маргіані (Середня Азія) та про придушення цих повстань, а також про невдалий похід Дарія І у Скіфію. На значення Бегістунського напису для історичної науки вперше звернув увагу російський учений В. Ф. Діттель у 1842. Вивчення Бегістунського напису англійським ученим Г. К. Роулінсоном у 1845 дало значний поштовх розвитку ассиріології.

Бегістунський напис — важливе історичне джерело для вивчення стародавньої історії народів Ірану, Закавказзя і Середньої Азії.

Переклад[ред.ред. код]

  • переклад, німецькою мовою

Література[ред.ред. код]