Безбородьки (село)
| село Безбородьки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Золотоніський район |
| Громада | Великохутірська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA71040010020042050 |
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
| Основні дані | |
| Засноване | 16 століття |
| Населення | 1211 чоловік (на 2001 рік) |
| Територія | 32,04 км² |
| Площа | 4,02 км² |
| Густота населення | 249 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 19835 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°53′58″ пн. ш. 31°59′08″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
121 м[1] |
| Водойми | річка Кавраєць |
| Відстань до обласного центру |
51 (фізична) км[2] |
| Відстань до районного центру |
25 км |
| Найближча залізнична станція | Золотоноша |
| Відстань до залізничної станції |
36 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Великий Хутір |
| Карта | |
  Безбородьки | |
 Безбородьки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Безборо́дьки — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Великохутірській сільській громаді.
Село розташоване за 25 км від районного центру — смт Драбів, за 36 км від залізничної станції 3олотоноша та 24 км від залізничної станції Пальміра.
Історія[ред. | ред. код]
Безбородьки виникли у XVI столітті. У 1720 році генеральний писар Андрій Безбородько почав скуповувати за безцінь у першопоселенців хуторці, сіножаті, прихопив землі вільного військового степу, поля над річкою Кавраєць та хутір Кавраєць. З часом хутір розрісся до повноцінного села з одноіменною назвою Кавраєць, яке згодом було переназвано у Безбородьки.
Під час революції 1905—1907 років селяни розділили поміщицьку землю.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923—1933 та 1946–1947 роках.
У роки радянсько-німецької війни 427 чоловік захищали Батьківщину та сталінський режим від гітлерівської навали, з них 347 нагороджено орденами і медалями. Для увічнення пам'яті 222 загиблих односельців споруджено обеліск Слави.
Станом на 1972 рік в селі проживало 1 488 осіб. На території села містилося відділення радгоспу «Черкаський», земельний фонд яого становив 11,8 тисяч га, у тому числі орної землі — 4,3 тисяч га. Основний напрям господарства був — відгодівля свиней. Допоміжні галузі — вирощування зернових культур та цукрових буряків.
Працювала восьмирічна школа, де навчалося 190 учнів, 2 бібліотеки з книжковим фондом 16 тисяч примірників, 2 клуби на 200 місць кожний, лікарня, аптека, дитячий садок, відділення зв' язку, ощадна каса, 7 торговельних точок.
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року в селі мешкало 1211 осіб.
Мовний склад[ред. | ред. код]
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Чисельність, осіб | Доля |
|---|---|---|
| Українська | 1 159 | 95,71 % |
| Російська | 49 | 4,05 % |
| Інше | 3 | 0,24 % |
| Разом | 1 211 | 100,00 % |
Галерея[ред. | ред. код]
-
В'їзд у село -
Успенська церква -
Школа -
Будинок культури -
Колишній зимовий сад -
В'їзд у село з південної сторони
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Погода в Україні
- ↑ maps.vlasenko.net(рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Ресурси інтернету[ред. | ред. код]
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |