Безготівкові розрахунки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Платіжні картки - найпоширеніший метод безготівкових розрахунків через POS-термінали

Безготі́вкові розраху́нки — платежі, які здійснюються шляхом перерахування з рахунку платника на рахунок кредитора у банках без використання грошових купюр. Безготівкові розрахунки застосовуються між підприємствами і організаціями для розрахунків за куплені сировину, матеріали, напівфабрикати, відвантажену продукцію, виконані роботи і т. д. Безготівкові розрахунки використовуються також населенням для внесення вкладів, розрахунків за квартиру і комунальні послуги, оплату товарів та ін. Безготівкові розрахунки здійснюються на основі розрахункових документів встановлених форм — платіжних вимог, платіжних доручень, розрахункових чеків. Безготівкові розрахунки населення здійснюються через ощадні банки, але широкого поширення не набули.

Згідно з Інструкцією Національного банку України «Про безготівкові розрахунки в Україні», безготівкові розрахунки можуть здійснюватися за такими формами розрахункових документів:

  • платіжними дорученнями;
  • платіжними вимогами-дорученнями;
  • розрахунковими чеками;
  • акредитивами;
  • платіжними вимогами;
  • банківськими платіжними картками;
  • векселями;
  • інкасовими дорученнями (розпорядженнями).

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]