Безніско Євген Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Безніско Євген Іванович
Народження 19 жовтня 1937(1937-10-19)
Кагарлик, Київська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 11 липня 2015(2015-07-11) (77 років)
  Львів, Україна[1]
Поховання
Країна  СРСР
 Україна
Жанр портрет
Навчання Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка (1955) і Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1964)
Діяльність графік
Вчитель Прокопенко Микола Васильович, Лопухов Олександр Михайлович, Сельський Роман Юліанович і Левицький Леопольд Іванович
Член Спілка радянських художників України
У шлюбі з Бриж Теодозія Марківна
Нагороди
ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Народний художник України Заслужений художник УРСР Національна премія України імені Тараса Шевченка

Євге́н Іва́нович Безні́ско (19 жовтня 1937, Кагарлик — 11 липня 2015, Львів) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1966 року. Чоловік скульпторки Теодозії Бриж.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 19 жовтня 1937 року у місті Кагарлику Київської області (нині Україна). Після німецько-радянської війни його сім'я переїхала до Самбора, де він у 1950 році закінчив художню студію. Був учнем Миколи Прокопенка. 1955 року закінчив Республіканську художню середню школу імені Тараса Шевченка у Києві, навчався у Олександра Лопухова. Протягом 1958—1964 років навчався на факультеті монументального живопису Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, де його викладачами були, зокрема, Роман Сельський і Леопольд Левицький[2]. Дипломна робота — тематичне панно на стіні нафтопроводу «Дружба» у селищі Козовій (керівник Роман Сельський, оцінка — відмінно)[3].

Упродовж 1963—1999 років працював на Львівському художньому комбінаті, був головою художньої ради, у 1981—1986 роках обімав посаду головного художника. Мешкав у Львові в будинку на вулиці Угорській, № 5, квартира № 4 та у будинку на вулиці Рудницького, № 45, квартира № 8[2]. Помер у Львові 11 липня 2015 року. Похований у Львові на полі № 33 Личаківського цвинтаря.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузях станкової та книжкової графіки, монументально-декоративного мистецтва. Серед робіт:

  • серія «До 100-річчя від дня народження Володимира Леніна» (1969);
ліногравюри
  • «Комсомольці 20-х років» (1966);
  • «Їхав козак на війноньку…» (1968);
  • «Як упав же він з коня» (1968);

Майже 40 років працював над офортами та ліноритами за мотивами творів:

Також оформив книги «Гроза» Анатолія Шияна (Київ, 1968), «Гонта» Якова Стецюка (Львів, 1969).

Автор низки портретів культурних і громадських діячів України:

  • «Григорій Сковорода» (1974);
  • «Юрій Дрогобич» (1976);
  • «Лесь Курбас» (1977);
  • «Маркіян Шашкевич» (1986);
  • «Іван Вагилевич» (1986);
  • «Яків Головацький» (1986);
  • «Іван Франко» (1986);
  • «Уляна Кравченко» (1986);
  • «Іван Драч»;
  • «Ростислав Братунь»;
  • «Дмитро Павличко»;
  • «Федір Стригун»;
  • «Теодозія Бриж»;
  • «Іван Миколайчук»;
  • «Автопортрет» (2002).

Його портрет кардинала Йосипа Сліпого був подарований від Львівщини папі Івану Павлові II у 1996 році[4].

У 1997 та 2004 роках працював у Чорнобильській зоні, створив 45 пастелей. Частина з них зберігається в Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України.

монументальні твори
Пам'ятник Юрію Дрогобичу.

Брав участь у республіканських виставках з 1961 року. Персональні виставки відбулися у Львові у 1966, 1968, 1979, 1981, 1995 роках; спільно з Теодозією Бриж — у 1967, 1973, 1986 роках, Самборі у 1969 році, Тернополі у 1978 році, Дрогобичі у 1998 році, Києві у 1999—2002 роках, Трускавці у 2000 році. 1986 року відбулася його пересувна персональна виставка — Львів, Нагуєвичі, Самбір, Миколаїв.

Роботи зберігаються у Львівській галереї мистецтв, Хмельницькому художньому музеї, Національному музеї у Львові, музеях Івана Франка у Львові та Нагуєвичах, Лесі Українки у Києві, та селі Колодяжному Волинської області, Василя Стефаника у селі Русові Івано-Франківської області та за кордоном — в музеях США, Аргентини, Канади, Франції[4].

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]