Безпека в інтернеті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Безпека в інтернеті або онлайн-безпека або кібербезпека та Е-безпека (англ. E-Safety) намагання бути у безпеці в інтернеті, також є актом максимального усвідомлення користувачами ризиків особистої безпеки і безпеки для приватної інформації та власності, пов'язаних з використанням інтернету, а також самозабезпечення, захист від комп'ютерної злочинності.

Оскільки кількість користувачів інтернету продовжує зростати у всьому світі[1] — інтернет-організації, уряди та організації висловлюють занепокоєння щодо безпеки дітей та підлітків, які використовують інтернет. Понад 45 % оголосили, що зазнали кібер-переслідувань. У лютому у всьому світі відзначається День безпечного інтернету, щоб підвищити обізнаність про безпеку в інтернеті.[2] У Великій Британії кампанія Get Safe Online отримала спонсорську підтримку від урядового агентства Боротьби з організованою злочинністю (англ. SOCA) і великих інтернет-компаній, таких як Microsoft і eBay.[3]

Інформаційна безпека[ред. | ред. код]

Конфіденційна інформація, така як особиста інформація та ідентифікаційні дані, паролі, часто пов'язується з особистою власністю та конфіденційністю, і може становити загрозу безпеці в разі її витоку. Несанкціонований доступ та використання приватної інформації може призвести до таких наслідків, як крадіжка особистих даних, а також крадіжка майна. Поширеними причинами порушень інформаційної безпеки є:

Фішинг[ред. | ред. код]

Фішинг — це тип шахрайства, коли зловмисники маскуються під надійне джерело, намагаючись отримати приватну інформацію, таку як паролі, дані кредитної картки тощо, через інтернет. Ці підроблені вебсайти часто створені так, щоб вони виглядали ідентичними своїм законним аналогам, щоб уникнути підозр з боку користувача.[4]

Шкідливе програмне забезпечення[ред. | ред. код]

Шкідливе програмне забезпечення, зокрема шпигунське, — це шкідливе програмне забезпечення, призначене для збору та передачі приватної інформації, наприклад пароля, без згоди або відома користувача. Вони часто розповсюджуються через електронну пошту, програмне забезпечення та файли з неофіційних місць. Шкідливе програмне забезпечення є однією з найбільш поширених проблем безпеки, оскільки часто неможливо визначити де файл було заражено, незалежно від джерела файлу.

Особиста безпека[ред. | ред. код]

Зростання інтернету породило багато важливих послуг, доступних кожному, хто має з'єднання. Однією з таких важливих послуг є цифровий зв'язок. Хоча ця служба дозволяла спілкуватися з іншими через інтернет, вона також дозволяла спілкуватися із зловмисними користувачами. Хоча зловмисники часто використовують інтернет для особистої вигоди, це може не обмежуватися лише фінансовою/матеріальною вигодами. Особливо це хвилює батьків і дітей, оскільки діти часто стають мішенню цих шкідливих користувачів. Поширені загрози особистій безпеці включають: фішинг, інтернет-шахрайство, зловмисне програмне забезпечення, кіберпереслідування, кіберзалякування, онлайн-хижаки та сексуальне вимагання.

Кіберпереслідування[ред. | ред. код]

Кіберпереслідування[en] — це використання інтернету чи інших електронних засобів для переслідування або домагання особи, групи чи організації. Може містити неправдиві звинувачення[en], наклеп, лихослів'я і дискредитування. Це також може включати моніторинг, крадіжку особистих даних, погрози, вандалізм, заклик до сексу або збір інформації, які можна буде використати для погроз, збентеження чи переслідування. Кіберпереслідування — це злочин, у якому хтось переслідує жертву за допомогою електронних або цифрових засобів, таких як соціальні мережі, електронна пошта, миттєві повідомлення (англ. instant messaging, IM) або повідомлення, розміщені в дискусійній групі чи на форумі. . . . Терміни кіберпереслідування та кібербулінг часто використовуються як синоніми[джерело?].

Кібербулінг[ред. | ред. код]

Кібербулінг (кіберзалякування) — це використання електронних засобів, таких як миттєві повідомлення, соціальні мережі, електронна пошта та інші форми онлайн-спілкування з метою зловживання, залякування або «подолання» окремої особи чи групи. У дослідженні 2012 року, в якому взяли участь понад 11 925 студентів у Сполучених Штатах, було зазначено, що 23 % підлітків повідомили, що стали жертвами кібербулінгу, 30 % з яких повідомили про суїцидальну поведінку.[5][6] На вебсайті Австралійського комітету з питань електронної безпеки[7] повідомляється, що 20 % молодих австралійців повідомляють про соціальне відчуження, погрози чи зловживання в інтернеті[8].

Іноді це відбувається у формі публікації непідтве́рджених і незаконних наклепницьких заяв на вебсайтах, що стосуються переслідувань.[9] Ці вебсайти потім розміщують рекламу, яка заохочує жертв платити тисячі доларів пов'язаним підприємствам за тимчасове видалення публікацій, на відміну від безкоштовного та постійного процесу видалення, доступного через основні пошукові системи в інтернеті[9].

Онлайн-хижацтво[ред. | ред. код]

Хижацтво в інтернеті[en] — це залучення неповнолітнього до невідповідних сексуальних стосунків через інтернет. Інтернет-хижаки можуть намагатися ініціювати та спокусити неповнолітніх у стосунках за допомогою чатів або інтернет-форумів.

Нецензурний/образливий вміст[ред. | ред. код]

Різні вебсайти в інтернеті містять матеріали, які деякі вважають образливими, неприємними або відвертими, які часто можуть не подобатися користувачам. Такі вебсайти можуть включати інтернет, шокові сайти, ворожі висловлювання або інший провокаційний вміст. Такий вміст може проявлятися різними шляхами, наприклад, постійною спадаючою рекламою чи посиланнями що не викликають жодних підозр[10].

Секс-вимагання[ред. | ред. код]

Секс-вимагання[en], особливо через використання вебкамер, викликає занепокоєння, особливо для тих, хто використовує вебкамери для флірту та кіберсексу.[11][12] Часто це означає, що кіберзлочинець видає себе за когось іншого — наприклад, привабливу людину — ініціює спілкування сексуального характеру з жертвою. Потім жертву вмовляють роздягнутися перед вебкамерою, а також вмовляють до сексуальної поведінки, наприклад до мастурбації.[13] Відео записує кіберзлочинець, який потім розкриває свій справжній намір і вимагає гроші чи інші послуги (наприклад, більш відверті зображення жертви, у випадках хижацтва в інтернеті), погрожуючи публічно оприлюднити відео та надіслати його членам родини та друзів жертви, якщо вони не підкоряються.[13] Національне агентство по боротьбі зі злочинністю[14] Великої Британії оприлюднило відео, яке підкреслює небезпеку сексуального вимагання, щоб просвітити людей, особливо враховуючи той факт, що шантаж сексуального характеру може спричинити приниження в достатній мірі, щоб змусити жертву покинути своє життя[12]. Додатково докладають інших зусиль, спрямованих на освіту громадськості щодо ризиків сексуального вимагання[11].

Див. також[ред. | ред. код]

  • Програмне забезпечення для керування:

Групи та окремі особи, що працюють над темою[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Statistics. ITU. Архів оригіналу за 2 квітня 2013. Процитовано 13 лютого 2022.
  2. SAFER INTERNET DAY. Commonwealth of Australia 2013. Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 24 вересня 2013.
  3. Get Safe Online. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 13 лютого 2022.
  4. Internet Phishing Alert. Архів оригіналу за 10 жовтня 2018. Процитовано 1 жовтня 2013.
  5. Litwiller, Brett; Brausch, Amy (2013). Cyber Bullying and Physical Bullying in Adolescent Suicide: The Role of Violent Behavior and Substance Use. Journal of Youth and Adolescence. 42 (5): 675—84. doi:10.1007/s10964-013-9925-5. PMID 23381779.
  6. Bonanno, Rina; Hymel, Shelley (2013). Cyber Bullying and Internalizing Difficulties: Above and Beyond the Impact of Traditional Forms of Bullying. Journal of Youth and Adolescence. 42 (5): 685—97. doi:10.1007/s10964-013-9937-1. PMID 23512485.
  7. АКзПБ. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 13 лютого 2022.
  8. Cyberbullying. eSafety Commissioner (en-AU) . Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 19 серпня 2020.
  9. а б Krolik, Aaron; Hill, Kashmir (24 квітня 2021). The Slander Industry. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 13 лютого 2022. Процитовано 26 квітня 2021.
  10. Facts on Offensive or Obscene Content [Архівовано 22 вересня 2015 у Wayback Machine.] (December 22, 2019)
  11. а б Sextortion (webcam blackmail). Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 12 березня 2017.
  12. а б Webcam blackmail cases have doubled, police say. BBC News. 30 листопада 2016. Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 12 березня 2017.
  13. а б The Skype sex scam - a fortune built on shame. BBC News. 27 жовтня 2016. Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 12 березня 2017.
  14. 'Sextortion': NCA releases awareness video. BBC News. 30 листопада 2016. Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 12 березня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]